Зміст

Вступ.

І. З історії розвитку художнього ковальства в Україні.

Ковальство – одна з найважливіших ремесел матеріальної культури.

Історична довідка з художньої обробки металу.

Сучасне ковальство на Україні.

ІІ. Творчий пошук та вибір теми.

IІІ. Технологічна частина.

ІV. Економічна частина.

V. Охорона праці та техніка безпеки.

VІ. Висновок.

VІІ. Список використаної літератури.

VIII. Ілюстрований матеріал.

Вступ

Могутність України немислима без формування духовної незалежності суспільства. В нас, українців, є багатющий духовний і моральний потенціал, який зосереджено в українській традиційній культурі. Україна – одна з багатьох країн світу своєю народно-мистецькою культурою, що впродовж багатьох віків набула світового значення.

Із здобуттям Україною незалежності значно зріс інтерес до проблем вітчизняної історії, пробудження свідомості українства, виховання прихильності до народної традиції у повсякденному житті. Понад десять років тому Україна отримала від історії шанс, реалізувати який зможе тільки тоді, коли в процеси державотворення включиться нова генерація молоді, що готова взяти на себе відповідальність за гідне майбутнє Батьківщини. Саме тому виховання молоді, повернення її до власної культури, моралі є першорядними в утвердженні та розбудові української державності. Щоби по-справжньому пізнати свій рідний народ, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. І не тільки культуру створену талановитими архітекторами, художниками, музикантами, але й ту, що впродовж багатьох століть творилася і плекалася в народному середовищі, передавалася від покоління до покоління, розвивалася і зберігала свої стійкі риси, які ставали традиційними. Ця традиційна культура тісно пов’язана з природними умовами, способом життя, діяльністю.

Народне образотворче і декоративне мистецтво своїми коренями сягає глибокої давнини. Декоративно-прикладне мистецтво – одне з найбільш розширених і доступних видів мистецтв. Цим глибші його знання, тим досконаліший і результат роботи і вільніше використання цих можливостей в різних технічних прийомах для вирішення художньо-композиційних задач.

Ковальство – одне з цінніших, найважливіших ремесел матеріальної культури. Має свою багатовікову історію. З часу своєї появи залізо служило для виготовлення інструментів, обробки дерева, каменю та інших матеріалів, а також для виробництва холодної зброї та прикрас.

Через відсутність достатньої кількості речових доказів для порівняльного аналізу і технічних можливостей металографічного аналізу серед істориків того часу домінуючим було твердження про норманське походження кованих виробі на Русі.

Більш систематичне обстеження металу ковальства знаходимо в таких працях вітчизнаних істориків – І. Крип’якевича, Я. Ісаєвича, етнографів
А. Бурзана, І. Франка. З цих джерел ми дізнаємось, що на Україні людина оволоділа металом близько п’яти тисяч років тому. Дослідження мідних виробі трипільських майстрів свідчать, що вони зроблені руками досвідчених ковалів.

Початок залізного віку на Україні, тобто винайдення і освоєння заліза співпадає з початком скіфської епохи (VІІ-VІст. до н.е.).

З часу своєї появи залізо служило для виготовлення інструментів, обробки дерева, каменю та інших матеріалів, а також для виробництва холодної зброї та прикрас, тому залізо (метал) можна віднести до матеріалів, які вироблялися для створення не тільки утилітарних, а й художніх творів. Як художній матеріал залізо поряд з деревом, каменем, глиною, та дорогоцінними металами відносяться до основних зображальних засобів людини. Його використовували як у чистому вигляді, так і в поєднання з іншими матеріалами.

Археологи нараховуються близько 150 видів предметів виконані ковалями. В період до ХІІІст. Нараховувалися до 16 спеціальностей майстрів по металу: замочники, колечники, дровники, ножівників, та інших, які діставали свої назви від назв предметів, що їх вони виготовляли.

Древньоруські ковалі володіли всіма прийомами вільного ковальства, зварювання, термічної обробки, чорної пайки міддю.

При тому технічному рівні все це вимагало від майстра високого професіоналізму, так як відрізнити сорт сталі можливо тільки по кольору і характеру іскор, або злому, а ступінь нагріву при куванні, гартуванні і зварюванні – по кольору (на око).

Коваль-ремісник, був не тільки виконавцем який володіє всім комплексом технічних і виробничих знань і навиків, але й творцем, винахідником конструкцій і форми виробів, включаючи і їх художньо-декоративні якості, які в древньо-руських виробах нерозривно злиті з функціональними і утилітарними особливостями виробів.

Треба відмітити, що вироби ковалів не тільки ті, які служили прикрасами костюма (перстні, пряжки, защіпки, браслети) або прикрасами кінської зброї, алей: оковки, петлі на малі та великі скрині, дверні замки, мечі, шести, бойові топірці, різноманітні побутові знаряддя, і інші металеві ковані вироби за своїми високими художніми якостями сучасники мистецтво знавцями відносяться до області декоративно-прикладного мистецтва і розглядаються як художній твір.

Незважаючи на те, що ковалі вузьких спеціальностей (ювеліри, замочники і т.д.) продовжували удосконалювати технікою кожний в своїй області. При виробництві ювелірних та декоративних виробі появлялись і отримали подальший розвиток накладні штампи. Замочники стали виготовляти окремі деталі замків холодним способом. Появилися спеціальні інструменти: напильники, тиски, зубила.

Розвивалась і техніка пайки (відмінна від чорної) і поступово замочники відділилися від ковалів, що поклало початок новій сфері промисловості, діставшій свою назву значно пізніше, слюсар – від німецького слова “shigen” – замок.

Основні прийоми вільного ковальства, відомі з глибокої давнини, збереглися до наших днів – це прості операції: витяжка, усадка, рубання, пробивка отворів, згинання, скручування, зварювання, насікання машонку.

Всі ці операції виконувалися ручником на наковальні, використовуючи її окремі частини, або з приміщенням допоміжних інструментів: зубила, пробійника і т.д.

При цьому кожне коваль знав особливості обробки різних сортів сталі, численні хитрощі і секрети; відомі іноді тільки йому самому.

Технологічне і художнє освоєння металів ознаменувало великий поступ в розвитку людської цивілізації. Недаремно історичні епохи називають - епоха міді, бронзи, заліза. Однак хронологічне і територіальне поширення цих металів було нерівномірним,