Приступивши до пошуку загальних співвідношень реальних форм предмету перш за все, я визначаю загальну висоту і ширину предмету, а потім знаходжу величини до двох основних співвідношень.

При пошуку правильних співвідношень, частин для даного виробу визначаю, що буде являтися головним, а що другорядним в композиції - конструктивна деталь, орнаментальна форма.

Працюючи над композицією виробу я подаю декілька ескізів згідно даної теми, та вибираю найхарактерніший, де виражена сучасне ковальство на Україні.

Щоб оволодіти художньою майстерністю потрібне знайомство з слюсарною і ковальською справою. Ці і інші технологічні знання поможуть вільно володіти інструментами, добре вивчити властивості матеріалу, його переваги і недоліки.

Оскільки завдання передбачає виконання кованих підсвічників, то я подаю процес виготовлення виробу.

1. Вибір та заготовка матеріалу, прутковий матеріал квадратного перерізу, полоса стальна, заклепи, бляха.

2. Розрізання матеріалу на необхідні розміри складових. Розрізання можна робити вручну ножовкою для різання металу та механічно ріжучим диском.

3. На листі паперу (картону) в натуральну величину малюю набір до каміну з усіма складовими, тут розраховую місця розрізів, згинів і переношу на заготовку.

4. Лінії розрубів надсікаю зубилом, щоб після нагріву вони були видимі. Нагрівши метал майже до білого кольору можна розтягнути його до певної ширини чи довжини і розрубати.

5. Виготовлення окремих частин за технічним малюнком.

6. Коли всі елементи проковані проводиться зварювання окремих деталей та зачищення.

7. Проводиться зборка виробу за допомогою зварювання та заклепування.

8. Свердління отворів, посадка заклепок та зачищення слідів зварювання.

9. Зняття окисної плівки з виробу, яка утворилась в наслідок нагрівання.

10. Зняття ерозійного покриття за допомогою крейцовочних металічних щіток.

11. Ґрунтування готової решітки

12. Завершення роботи ремеслами тонкого шару фарби (покриття виконується чорною матовою фарбою).

Небезпека в роботі:

І. Травмування уламками металу.

II. Опіки розігрітим металом.

III. Травмування при роботі несправним інструментом.

IV. Отруєння газами при несправній витяжці горна.

Техніка безпеки перед початком роботи

І. Одягніть спецодяг (фартух або халат)

II. При рубанні металу треба одягти окуляри.

III. Перевірте стан інструментів індивідуального користування, розкладіть їх по порядку. Перевірте, чи є в наявності необхідні кліщі для утворення заготовок різних січень.

IV. Перевірте лещата (губки лещат повинні бути щільно прикручені).

V. Перевірте справність горна, чи є добра витяжка газів.

Під час роботи

І. Оберігайтесь розігрітого металу, будьте обережні під час перенесення заготовки від горна до ковадла.

II. Працюйте в рукавицях.

III. Проковану деталь охолоджуйте в холодній воді, щоби запобігти опіків.

IV. При рубанні металу користуйтесь зубилом довжиною не менше 150 мм.

V. Розігріті деталі беріть тільки кліщами, які формами своїх губок підходять до профілю заготовки.

VI. Міцно закріпіть обробляючу деталь у-легата. Ручку лещат опускайте плавно, щоби не отримати травму рук.

VII. Роботу виконуйте тільки справними інструментами.

VIII. Щоби запобігти травмам слідкуйте щоби:

а) поверхня молотків, кувалд була випуклою, а не збитою;

б) інструменти (напилки та ін., які мають загострені кінці хвостовиків, були забезпечені щільно прилягаючими ручками встановленої форми, без розколів та тріщин);

в) при роботі напилком пальці повинні знаходитись на поверхні напилка.

ІХ. Не перевіряйте якість оброблюваної поверхні.

Після закінчення роботи

І. Вимкніть електродвигун. Прочистить горнову решітку від згорілого вугілля (шлаку).

II. Приведіть у справне положення інструменти (зніміть на молотку та зубилі).

III. Добре приберіть робоче місце.

IV. Відходи металу кладіть у спеціальний ящик.

Висновок

В час розквіту і в часи розбрату та боротьби за волю український народ досяг високої духовності, матеріалізованої у видатних творах мистецтва архітектури, малярства, музики, пісні, літератури, у предметах ручної художньої праці. Вироби народних умільців все частіше використовуються населенням в побуті, сприяють вихованню і гуманного ставлення до предметів старовини. В наш час мистецтвознавча праця набуває надзвичайної ваги. Від нас великою мірою залежить нині, щоб юні серця молодих громадян досконало опанували не тільки мови інших народів, але відкрили для себе велич і красу рідної прамови, що тається в образах писанок, килимів, вишивок, гончарства, ковальства. Сьогодні художній метал розглядається як важлива художня цінність. Художній метал – показовий вид мистецтва, що доніс до нас розвиток орнаментальної, графічної, живоносної культури народу.

Потрібно віддати належне призабутим традиційним центрам, де налагоджується навчання нового народного ремесла, організовуються виставки-ярмарки робіт декоративно-ужиткового мистецтва.

Міністерству культури варто більш помірковано витрачати всі скупі бюджетні кошти, що виділяються державою на культуру, щоб збагатити, а не занедбати пам’ятку високого мистецтва – музей Гуцульщини.

Нехай наша праця не буде тільки коротким оглядом минувшини. Тож збережімо і примножуймо історичну спадщину.

Список використаної літератури

Антонич С.А., Захарук-Чугай В.Д., Станкевич М.Е. Декоративне прикладне мистецтво.-Львів, 1992.

Боньковська С.М. Ковальство на Україні (ХІХ-поч. ХХст.).-К., 1991.

Долинный С.Д. Кружева из металла.-К., 1991.

Техника художественной эмали, чеканки и ковки.-М., 1986.

Снайдер Т.А. Основы художественной обработки металла. – Минск, 1960.

Юсипов З.И. Ручная ковка. – М., 1984.

Тищенко О.Р. “Історія декоративно-прикладного мистецтва України (XIII-XVIII ст. )”.-К., 1992