“Ладове виховання музичного слуху і роль ладу в інтонуванні”

ПЛАН

Інтонаційний слух – один з найважливіших компонентів музичних здібностей учнів.

Головне завдання сольфеджіо – вивчення зв’язків звуків, мелодії.

Мелодичний слух – перший прояв музикальності.

Інтонація та ладовий зв’язок звуків в мелодії.

Виховання почуття ладу та недоліки в практичній роботі.

Роль гармонії у вихованні ладового відчуття.

Практичні поради відомих педагогів-теоретиків про ладове виховання музичного слуху.

Методичні основи розвитку інтонаційного слуху.

Інтонаційний слух – один з найважливіших компонентів музичних здібностей. Його властивість – здатність сприймати, запам’ятовувати та відтворювати звуки різної висоти.

В завдання сольфеджіо не входить розвиток абсолютного слуху, тобто запам’ятовування висоти окремих звуків. Головна увага в сольфеджіо приділяється вивченню зв’язків звуків, мелодій. Тому краще цю властивість слуху називати на інтонаційним, а мелодичним слухом, а конкретніше, здібністю сприймати, запам’ятовувати та відтворювати мелодію.

Саме мелодичний слух являє собою перший прояв музикальності. В мелодичному слуху велике значення має інтонаційна сторона. В роботі над розвитком мелодичного слуху інтонація розуміється як мелодичний зворот і як правильність, чистота звучання. Обидва ці значення взаємопов’язані. Необхідно, щоби цей зв’язок враховувався в роботі над розвитком слуху.

Помилка старих систем – інтервальної, “системи До-мажор” та інших заключалася саме в тому, що вся робота була направлена на досягнення точності інтонації (висоти) без врахування ладових зв’язків звуків в мелодії. Ладове відчуття це емоційне переживання певних відносин між звуками. Інакше кажучи, ми наділяємо звуки мелодії визначеними характеристиками, в основі яких лежить емоційне переживання стійкості або нестійкості звуку, закінченості або незакінченості мелодичного звороту, мажорне або мінорне забарвлення, поділ мелодії на фрази, тяготіння при розв’язанні акордів, і так далі.

Всі ці відчуття не пов’язані з конкретною висотою звуків, а лише з їх взаємозв’язок, вони не можуть виникнути при сприйнятті випадкових, окремих звуків. Тільки звуки мелодії, звуки, організовані в ладу, можуть створювати ці відчуття. І тут слід пам’ятати важливий методичний принцип: виховання почуття ладу повинно відбуватися на будь-якій, найрізноманітнішій висоті, причому на першому етапі на обов’язково базуватися на знанні нот.

Недолік застосованого у нас не практиці тривалого перебування в До-мажорі призводить до виникнення невірних асоціацій: тоніка – тільки звук “до”, ввідний тон – тільки “сі”, і так далі. Тому великими труднощами є перехід до вивчення нових тональностей, не кажучи вже про модуляцію, відхилення, хроматизми. Це пояснюється тим, що теоретичне вивчення тональностей ведеться без достатньої слухової підготовки.

В цій роботі важливо до засвоєння теоретичного знання тональностей виховувати почуття ладу на будь-якій висоті, виробляти уміння відчувати тональність, утримувати її стрій, свобідно інтонувати ступені.

На першому етапі по розвитку ладового відчуття основне завдання – виховати відчуття тональної стійкості, вміння зберегти тональність, почуття тональної перспективи на достатній відстані, інакше – засвоїти діатоніку на будь-якій висоті. Наступним етапом є виховання здатності “долати” діатоніку. Засвоєння альтерації ступенів, відтак – хроматичних допоміжних і прохідних основано на діатоніці в межах даної тональності. Інакше, коли хроматичні звуки служать для переходу в нову тональність при модуляціях і відхиленнях.

В даному випадку необхідно виховувати здатність слухової перебудови, тобто в момент здвигу звуку, знайдений і проспіваний в першій основній тональності, повинен бути переосмисленим в новій тональності. Велику роль в цьому грає здатність внутрішньо уявити собі наступний рух мелодії в новій тональності.

Будь-який музичний твір не обходиться без зміни тональностей, чи то тимчасове відхилення, чи то модулюючий період. Учні в своїй слуховій практиці вже зустрічалися з цим явищем, але не усвідомлювали його. Тому зовсім невиправдано тривале вивчення діатоніки і перехід до модуляцій тільки в VI-VII класах дитячих музичних шкіл. Слід, можливо, раніше починати роботу паралельно над укріпленням і збереженням почуття ладотональності і над здатністю перебудовуватися, передчувати нове направлення в тональному розвитку мелодії.

Говорячи про основи розвитку і вихованню ладового відчуття, не можна не враховувати ролі гармонії. Саме гармонія, акорди, звукові комплекси, завдяки своїй виразності та емоційній яскравості при сприйнятті, допомагають усвідомленню ладових зв’язків. Треба навчити учнів відчувати, куди веде даний акорд, розуміти функціональні зв’язки гармонії. В даному випадку слухове сприйняття акордів може бути не пов’язане з теоретичними знаннями гармонії.

На даному етапі гармонія потрібна як забарвлення, що підкреслює ладові зв’язки, загострюючи тяготіння звуків і допомагаючи краще їх відчути.

Таким чином, слід зробити висновок, що при роботі над розвитком мелодичного слуху на ладовій основі не можна обмежуватися одноголосним співом а capella, треба широко використовувати гармонізацію мелодії, гармонійний супровід. Але це не означає, що спів а capella не потрібний. Надалі, по мірі закріплення в пам’яті ладових закономірностей, відпадає потреба у гармонічній підтримці. Вона буде внутрішньо усвідомлюватися. Забарвлюючи ті чи інші інтонаційні звороти.

Рівень розвитку мелодичного слуху багато в чому визначається точністю інтонування мелодії. Базуючись на ладовій основі, точність інтонації має і свій специфічний бік. В музиці немає абстрактно-чистого звуку: висота його обумовлена місцем відносно інших звуків мелодії, а також ладовим, гармонічним, ритмічним, структурним і динамічним оточенням.

Видатний диригент-хоровик П. Чесноков, маючи великий практичний досвід, висловив свій погляд на тенденцію інтонування ступенів з відносним підвищенням або пониженням. Він пропонує схему інтонування ступенів мажорної і мінорної гами при русі вверх і вниз: інтонування тоніки мінорного ладу, в основному стійке, повинно мати тенденцію до підвищення, бути більш легким, тоді як тоніка мажорного ладу інтонується щільно і стійко. Що стосується закономірності інтонування інтервалів педагог поділяє їх на 4 групи: в першу