"Божественним Санті" називали сучасники Рафаеля (1483-1520), який прожив недовго (37 років), але досить щасливо. Протягом всього життя він шукав досконало-гармонійний образ і знайшов його в жінці-матері. У своїй творчості Рафаель зумів втілити всі відтінки материнсь-кого почуття, поєднати ліричність, емоційність з монументальною ве-личчю. Це видно в усіх його мадоннах: "Мадонні Конестабілє", "Мадонні в зелені", "Сікстинській мадонні"(1515-1519). Останній з перелічених творів - найбільш досконалий шедевр Рафаеля. Ідеально-прекрасна молода жінка з дитиною-богом на руках іде хмарами назустріч своїй долі, знаючи, що заради щастя лю-дей вона повинна віддати найдорожче, що в неї є, - сина. Звичайний релігійний сю-жет перетворюється на гімн людині, яка заради вищого обов'язку іде назустріч стражданням і смерті. Погляд зовсім юної Марії пройнятий скорботним передбачен-ням трагічної долі сина, який теж не по-дитячому серйозний. В обох цих образах відчувається велика внутрішня сила, яка поєднує античний іде-ал краси з духовністю християнського ідеалу.

Третій знаменитий майстер Високого Відродження - Мікеланджело до Буонарроті (1475-1564), який був архітектором, поетом, живописцем і скульптором.

Одна з ранніх робіт Мікеланджело відомі всім - статуя Давида. Образ Давида, який за біблійною-легендою переміг велетня Голіафа, цікавив багатьох художників. Якщо Донателло зображує Давида підлітком, то Мікеланджело - красивим і сильним юнаком, який готується до бою, в момент найвищої напру-ги внутрішніх сил.