супроводжувалися значними досягненнями й у сфері духовного життя. Саме Месопотамію можна вважати батьківщиною писемності, її винайшли, аби полегшити бухгалтерію, що значно ускладнилася у розвинутих міському та храмовому господарствах. Писемність мала велике значення в становленні й закріпленні нової культури стародавнього суспільства; адже з її появою стали можливи-ми нові форми передання та зберігання знань і «теоретична», тобто суто інтелектуальна діяльність. Клинопис є найваж-ливішим із того, що було створено на месопотамській рівни-ні. В музеях, наукових закладах зберігається нині більш як півтора мільйона клинописних текстів, а археологи кожного року знаходять їх сотні і тисячі. Месопотамська писемність у своїй найдавнішій, пікто-графічній, формі з'явилася на рубежі IV—III тисячоліть до нашої ери. Цілком можливо, що вона склалася на основі системи «облікових фішок». Адже жителі близькосхідних по-селень від Західної Сирії до Центрального Ірану в IX—TV тисячоліттях до нашої ери використовували для обліку різних продуктів і товарів тримірні символи — маленькі глиняні кульки, конуси і т. п.
Вчені вважають, що рання форма піктографічного письма мала більш як півтори тисячі знаків-малюнків.
Найвідоміша бібліотека ассирійського царя Ашшурбанапала в Ніневії (відкрита археологами в 1853 р.). Це одна з перших у світі справжніх систематично підібраних і влашто-ваних бібліотек, де зберігалося 25 тисяч табличок. Комплек-тація бібліотеки була під контролем самого царя.
Від риту-альних церемоній, що супроводжувалися пантомімою, тан-цями та співами гімнів на честь богів, бере початок особли-вий літературний жанр — релігійна драма.
Релігія, культи, обряди. Відтоді, як населен-ня Месопотамії перейшло до осілого землеробства й засну-вало постійні поселення, дедалі більшу роль у йото релігійних уявленнях стали відігравати сили, яким приписувалася здат-ність забезпечувати йому існування й виживання. Це були передусім божества родючості, що шанувалися безпосе-редньо в житлах або в окремих спеціально призначених невеликих культових приміщеннях. Божественні сили дедалі більше уявлялися як антропоморфні. Під час розкопок різних ранніх поселень знайдені численні глиняні фігурки з гіпертрофованими жіночими статевими ознаками, що вказує на значущість культу богині родючості. Чоловіча сила і здатність давати потомство передавалися в образі бика або через фалічні символи.
Йшлося також про важливі події, які урочисто відзначалися під час свят. Що більшого значен-ня в політичних відносинах між містами-державами набувало якесь місто, то більше поширювався культ його головного божества.
Як зазначає Т. Якобсон, найхарактернішою рисою жителів Месопотамії була дивовижна наполегливість, із якою (цей народ шукав організовані взаємозв'язки сил, що їх він бачив у природі Намагаючись зрозуміти механізм виникнен-ня великих космічних подій, житель Месопотамії особливо цікавився, яким чином індивідуальні космічні сили об'єдна-лися, щоб правити Всесвітом, структура якого видавалася йому схожою на структуру держави. Так само як у земній державі всі суспільні справи вирішувалися дорослими віль-ними чоловіками, у космічній державі обожнені природні сили, чия влада викликала священний страх і шанування в людини, мали політичні права, були спроможні чинити по-літичний вплив.
У міфах про Енгіля виражена його сутність як божества родючості та життєвої снаги, а також неприборканої стихії. У міфі про Енліля та Нінліль бог Енліль умирає і воскресає.
Символом Енліля була та ж сама рогата тіара, що й у Ана, встановлена на священному вівтарі.
Тріаду головних шумерських богів завершує Енкі (аккад. —Ейа, Еа, Хайа). Вперше ім'я цього бога згадується у списку богів із Фари і означає «володар землі», «володар низу». Енкі володіє підземним океаном прісних вод, а також поверхневих земних вод, він - бог мудрості й заклять, володар божест-венних сил ME, Що керують світом, усіма божественними і земними інституціями. Часто Енкі захищає людей перед богами, допомагає людям і богам у важких справах. У міфах за ним закріплюється роль бога родючості, творця світових цінностей.
Енкі разом з богинею Нінмах створює людей. У міфі «Енкі і Шумер» цей бог дає лад земному життю. Мандруючи і землею, Енкі запліднює її і «визначає долю» міст і країн.
Наочними результатами його діяльності є, крім мотики, плуг, форма для цегли. Він призначає покровителями кожної галузі господарства богів, наприклад, богу Енкімду наказує піклуватися про канали й рови, богу Думузі доручає вівчарні та стійла. Різні тексти доповнюють образ Енкі, приписуючи йому винахід садівництва, городництва, вміння вирощувати льон, знання цілющих трав.
В останній чверті III тисячоліття у процесі формування аккадської територіальної держави стала сильнішою влада правителя, зріс його вплив на храми. Для того, щоб поши-рити на віддалені області, де місцеве населення шанувало інші божества, свої вселенські, «угодні божествам» зазіхання на владу, царі почали вводити обожнювання своєї персони. Подібна практика існувала також і за часів панування Ш династії міста Ура, коли царям складалися гімни і присвячу-валися молитви як богам. Шанувались їхні скульптурні зображення.
Одним із найголовніших у Стародавній Месопотамії було свято акіту, відоме ще за шумерських часів. Воно пов'язане строками важливих господарських робіт, жнивами або сівбою, йому приписувався вплив на родючість землі й людини.
У Шумері це вірування було пов'язане з богинею Інанною та її коханим Думузі. Інанна була головною богинею міста Урука. Інанна була покровителькою пасовищ, луків і свійських тварин, виступала втіленням жіночності й водночас володаркою людей. Пізніше вона стала астральним божеством, втіленим у зірці Венері. Інколи у міфах Інанна зображається як войовнича богиня, здатна спричинити розбрат, смугу і зло як у світі богів, так і серед людей.
Міфологія, філософська поезія. Разом з розквітом Вавилона в часи Аморейської династії Хаммурапі і підносилось значення бога Мардука - покровителя міста. Пізніше Мардук стає на чолі Вавилонського