пок зразки ужиткового мистецтва Київської Русі та Галицько-Волинсь-

кого князівства. Твори давнього станкового чи монументального малярст-

ва західноукраїнських земель до наших днів не збереглися. Про них мож-

на судити лише на підставі скупих даних книжкової мініатюри , литих

бронзових чи різьблених з каменю іконок. Деяке уявлення про стиль та

іконографічно-композиційні особливості цих видів давнього мистецтва

дають представлені в експозиції мініатюрні ікони: різьблені з каменю -

“Микола” з Крилоса (ХІІ ст.) , “Спас” із Звенигорода (ХІІІ – ХІV ст.) ;

литі бронзові – “Спас на престолі” з Поморян (ХІ ст.) , “Благовіщення” з

Жукова (ХІІІ – ХІV ст.)

Дві ікони представляють мистецтво ХІV ст.Від того сповненого триво-

гою і трагізмом часу , коли постійно повторювалися спустошливі татарсь-

кі набіги і не припинялися напади польсько-литовських та угорських фео-

далів , до наших днів дійшло дуже мало пам’яток культури.Серед них од-

не з чільних місць займає ікона “Юрій Змієборець” із Станилі. Її лаконіч-

на , площинно потрактована , скупа на кольори композиція символічно

передає боротьбу добра зі злом , правди з кривдою.Кінцем ХІV ст. датується монументальна ікона “Преображення” з Бусовиська.

Значно ширше представлене в експозиції малярство ХV ст. , якому при-

таманні бережне дотримання давніх іконографічних канонів і стилю , під-

несеність художнього образу , витонченість кольорових поєднань.Видат-

ною пам”яткою цього періоду є ікона “Архангел Гавриїл” з Дальови.Вона

привертає увагу вишуканістю колористичного рішення , досконалою ком-

позицією.

Другою половиною ХV – початком ХVІ ст. датуються ікони “Панток-

ратор” з Милика , “Архістратиг Михаїл з діяннями” та “Цар Давид” з Да-

льови , “Микола” із Здвиження , “Василій і Петро” з Лисятич.Вони ви-

діляються насиченістю кольорів , чіткою графічною виразністю основи ,

деяким захопленням декором.В останніх двох іконах наявні готичні еле-

менти.

Розвиток мистецтва ХVІ ст. проходив під впливом гуманістичних ідей

та мистецької культури Ренесансу.Цьому сприяли широкі міжнародні торговельні та культурні зв”язки , пробуджене самоусвідомлене почуття

людської гідності.

До класичних зразків українського малярства ХVІ ст. належить викона-

на у мажорних кольорах ікона “Різдво Христове” з Трушевичів. Чимала

колекція творів живопису , декоративної різьби , старовинної скульптури,

книжкової мініатюри широко ілюструє бурхливий розвиток українського

мистецтва ХVІІ – ХVІІІ ст. , обумовлений боротьбою українського наро-

ду за соціальне і національне визволення та воз”єднання України з Росі-

єю , поширенням гуманістичних та демократичних ідей.

Від іконописних сюжетів художники ХVІІ ст. переходять до реального

відтворення образів та навколишньої дійсності. Канонічні сюжети вони

починають трактувати як світські жанрові сцени , канонізованим образам

надають рис живої людини , з цікавістю передають її реальне оточення ,

предмети побуту , життєві ситуації. Художники знайомляться з анатомією

людського тіла , намагаються об’ємно трактувати форму предметів , ово-

лодівають таємницями лінійної перспективи та передачі простору , почи-

нають застосовувати олійну техніку , що набагато розширювало можли-

вості зображувальних засобів.При цьому використовуються і традиційні прийоми , особливо декоративного характеру.Великого розвитку набуває

світський живопис , зокрема портрет.

Яскраву сторінку в історії українського мистецтва займає творчість на-

родних художників , які зображали своїх сучасників , відомі історичні по-

дії або просто звичайні життєві сцени.В лаконічній , але дуже виразній

формі , з певною професійною майстерністю , поєднаною з наївністю об-

разу , вони створювали надзвичайно оригінальні мистецькі твори.У ХVІІІ

ст. на сході України великої популярності набуває картина з козаком

Мамаєм , який уособлював народного визволителя.Відбиття у народній

творчості знайшов і гайдамацький рух ( зображення ватажків повстання

Івана Гонти , Хоми – осаула житомирського ).У другій половині ХVІІІ ст.

спостерігається інтерес до образу простої людини , селянина.Таким зраз-

ком народної картини кінця ХVІІІ ст. є “Відпочинок орача”.Виконана в

плані наївного реалізму , вона з любов’ю і теплотою відтворює образ се-

лянина-трудівника.

В експозиції відділу широко представлено художнє оформлення руко-

писної та друкованої книги ХІV – XVIII ст. У книжних мініатюрах знайш-

ли продовження мистецькі традиції Київської Русі і Галицько-Волинсько-

го князівства.

Цікавою пам”яткою кінця ХV ст. є “Євангеліє” з Галича , яке відзна-

чається прекрасним каліграфічним почерком майстра та елементами на-

родної творчості в мініатюрах.

Важливий розділ в експозиції давнього мистецтва займає скульптура.

Відкриває його декоративне різьблення по каменю часів Галиціко-Волин-

ського князівства ( фрагменти архітектурного декору з Крилоса ) і вико-

нана з каменю голова юнака у княжій шапці з Унева ( ХV ст.) – найдавні-

ший зразок скульптурного зображення в колекції музею.Про монумен-

тальний , дещо узагальнений стиль скульптури ХVІ ст. дають уявлення

невелика фігурка жіночої постаті у мантії та суцільно золочена постать у

царській короні.

Чимала кількість зразків декоративної різьби по дереву ХVII-XVIII ст.

дає змогу простежити розвиток і цієї галузі українського мистецтва.Ран-

ній період представляють царські врата (XVII ст.) з Новоселиці. Застосо-

вана у них плоска й ажурна різьба виконана в традиціях Ренесансу.Про

мистецький рівень різьблення кінця XVII ст. дає уявлення вівтарик

(1696) із Загоровського монастиря на Волині. В основу композиції його

ажурної золоченої різьби покладено поширений на той час декоративно-

символічний мотив – виноградну лозу. Приблизно тим же часом , що й

вівтарик , датується різьблений з суцільного пня свічник.XVIII ст.предс-

тавляють царські врата (1716 ) з Могильниці і врата ( середина XVIII ст.)

із Станіславщини ( тепер Івано-Франківська область ).

У XVI – XVIII ст. на Україні значного розвитку набуває художня оброб-

ка металу. Одним з відомих її центрів був Львів. В експозиції в основному

представлені зразки техніки карбування , у яких традиційні іконографічні

зображення поєднуються з орнаментальними мотивами.

Музейна колекція малярства , графіки й скульптури ХІХ – початку ХХ ст. представляє творчість майже всіх видатних митців , які працювали

тоді на українських землях.Побудована за історико-хронологічним прин-

ципом , вона дає досить повне уявлення