вів тривалі завойовницькі війни у Передній Азії та Північній Африці. У цей час особливо розквітла архітектура храмів (найвідоміші храми Амона-Ра у Луксорі та Кернаці). Серед вершин художньої творчості цього періоду — образ цариці Нефертіті з скульптурної майстерні в Ахетатоні, чудова золота маска фараона Тутанхамона, розписи гробниць в Долині царів поблизу Фів.
Єгипет, як і Вавилон, завойовує Персія.
4. СВОЄРІДНІСТЬ КУЛЬТУРНОЇ СТАРОВИНИ ІНДІЇ ТА КИТАЮ.
Для осмислення студентами культури Індії треба ознайомитися з її основними міфологічними, релігійними, філософськими ідеями (особливо зі значними літературними творами «Махабхарата» та «Рамаяна», куди увійшли легенди та сказання про життя народу, богів та героїв). Знання цих ідей є дуже важливим, тому що культура ХХ ст. активно увібрала в себе духовні засади давньоіндійської філософсько-релігійної думки.
Характерною рисою культури Індії є те, що в ній багато релігій, які взаємодіють між собою. Серед них основні такі: брахманізм та його пізніші форми — індуїзм і джайнізм, буддизм та іслам. Саме брахманізм зробив істотний вплив на поділ індійського суспільства на касти, саме він акцентував на переселенні душ.
Архітектурні пам’ятки Індії втілюють головну ідею буддизму — ідею зосередження людини на своєму внутрішньому світі як шляху досягнення гармонії: печерні храми (храм в Аджанті, в Кармі), що символізують відлюдницьке життя Будди в печері.
Іншою формою буддійської архітектури є ступа (ступа в Сангі) — меморіальні пам’ятки на честь діянь Будди.
Давньоіндійська скульптура зображує не стільки фізичне тіло, скільки його родючу енергію, і тому людина в ній скоріше подібна на рослину.
При розгляді питання культури Китаю необхідно відмітити, що ця культура здавна пов’язана з образами природи, сили якої обожнювалися та одержували філософсько-релігійне тлумачення. Саме через природу китайці намагалися осмислити головні закони буття. Так склалася у китайській філософській системі теорія про довічну мінливість світу, що підкорена законами самої природи. Студентам необхідно звернути увагу на те, що китайський живопис відрізняється від європейського за зовнішніми ознаками. Шовк або комір не уставлялися в раму, а згорталися у сувої, зображення доповнювалося поетичним текстом.