2003 рік на Україні оголошено Роком культури.

Культура – це не тільки пісня, танець, але і мистецтво спілкування між людьми.

Сьогодні ми поговоримо з вами про те, як повинні учні поводитися з дорослими, товаришами, учителями, батьками, сторонніми людьми тобто про ввічливість.

Ввічливість – це мистецтво людського спілкування.

Ввічливість - це вміння делікатно, люб’язно ставитися до людей, які нас оточують. Протягом цього Тижня ввічливості ви більше дізнаєтеся про правила ввічливої поведінки.

Всі ви будете вчитися доброти, вміти осмислювати свої вчинки, розрізняти “що погано і що добре”.

Не лише дітям, а й багатьом дорослим людям хочеться. Щоб усі їхні друзі, і всі сусіди, і навіть зовсім незнайомі перехожі завжди ставилися до них уважно, по-доброму, завжди любили й поважали їх.

Щоб ніхто-ніхто не робив їм зауважень.

Весь секрет у тому, що тільки до ввічливої, вихованої і доброї людини сторонні люди ставляться по-доброму.

Тільки таку людину всі люблять, поважають.

Ми зібралися сьогодні для того, щоб більше довідатися про правила культурної поведінки, про ввічливість, навчитися користуватися ввічливими словами.

ЛІСОВІ УРОКИ ВВІЧЛИВОСТІ

До мене тихо постукали.

Вибачне... – сказав, заглядаючи, Гномич – онук. – Ви, здається, втомилися?

Як бачите, мої друзі, три мудрих_премудрих гноми майже вилікувалися від неввічливості.

Тепер до всіх дорослих і до малознайомих людей вони звертаються на “ви”.

Будь ласка! Давайте підемо зараз усі разом у ліс...

Я змахнула чарівною паличкою і ми в лісі.

Карр! Карр! Добридень! – вітала нас ввічлива – мудра ворона, яка була тут як тут.

Прислухайтеся до моїх порад. Карр! Карр! Будь ласка. Не кричіть і не галасуйте в лісі. Не рвіть квітів, не ламайте гілок. Не лякайте – не ображайте лісових мешканців.

І тоді ліс відкриє вам всі свої таємниці – чудеса! Карр! Карр!

Звичайно, ми її послухались... І осінній ліс розкрився – розчинився перед нами, неначе намальований дощем і сонцем.

Здавалося, він летить кудись. І ялинки машуть пухнастими лапами:

-До побачення!

І гуси-лебеді кричать:

-Га-га-га-га! Прощавайте! Прощавайте, люди добрі!

До наступного року! До весни!

Будь ласка! Побережіть без нас наш ліс! Звірам і птахам, які лишились у ньому зимувати, влаштуйте-зробіть годівнички!

Га-га-га! І коли йдете в ліс на прогулянку, не забудьте захопити із собою трішечки круп, моркви, сухарів, капустяного листя!

Не забувайте про своїх лісових друзів.

Відлетіли гуси –лебеді.

А мудрі – премудрі Гномичі сіли на пеньок і стали думати.

Посидьте та подумайте і ви разом з ними, мої маленькі друзі.

...Як мало всі ми – дорослі й діти – дбаємо про нашого друга. Про ліс.

Як рідко, саджаємо ми дерева і квіти!

Як часто топчемо, не задумуючись траву.

Ловимо коників і метеликів, які потім помирають у коробках.

А коники ловлять мух і комарів. Отже, вони захищають нас, людей... А метелики, як джмелі та бджоли, запилюють квіти.

Дерева, трави, маленький лісовий струмок і вузеньку стежечку між квітами – все це дарує нам з вами ліс. Він дуже добрий.

А якщо ліс, по якому ви йдете, не затоптаний, не поламаний, не замучений, недобрими людьми, він іще подарує вам й пригорщі ягід, і заячу кислицю і красноголовець – веселий товстунець – раптом зустрінеться вам і тихо-тихо (так, що його не кожний почує) скаже:

Добрий день!

Треба вчитися слухати ліс, треба вчитися бачити його чудеса. Треба бути добрим до всього того, що в ньому живе – росте...

А ЗАРАЗ ПРОВЕДЕМО ГРУ

“ХТО ЗНАЄ БІЛЬШЕ ВВІЧЛИВИХ СЛІВ?”

В цю гру краще грати з дорослими.

Діти стають у коло. Ведучий – дорослий, який стоїть у центрі цього кола, звертається до учасників гри із запитаннями:

Які слова треба говорити, коли вітаєшся?

(Відповідь: добрий ранок, добрий день, добрий вечір і т.д.).

Які слова треба говорити, коли ви звертаєтесь до когось з проханням?

(Відповідь: прошу, будьте ласкаві, дозвольте).

Які слова ми говоримо, коли вибачаємося перед кимось?

(Відповідь: вибачте, прошу вибачення).

Які слова ми говоримо, прощаючись?

(Відповідь: прощавайте, на все добре, до побачення, на добраніч).

Учасник гри, який не знайшов або не знає потрібного слова, вибуває з гри. Переможцем виходить той, хто відповів на всі запитання ведучого без затримки.

МОРАЛЬНІ ЗАДАЧІ

Хто в 4-А класі найввічливіший? Хто? Зараз перевіримо.

Марійко, підійди до Марії Юріївни і, дотримуючись всіх правил ввічливості, попроси книжку “Азбука ввічливості” і принеси мені, будь ласка.

Черговому Анаманюку Юрію (4-Б кл.) потрібно звернутися негайно до вчительки (Оксани Михайлівни), а вона в цей час розмовляє з батьком Павличко Наталії.

Що треба зробити?

Павличко Володимир зустрівся в дверях з Ясінською Марійкою.

Що він повинен робити?

Пригадайте, яке оповідання ви знаєте про ввічливість?

(Оповідання “Чарівне слово”).

ГРА “ВСТАВИТИ ВВІЧЛИВІ СЛОВА”

Мама прослала Маринку до тьоті Ліди за книжкою. Маринка подзвонила в двері, зайшла в квартиру і сказала...

(Добрий день).

Тьотя Ліда саме відпочивала, дівчинці стало незручно і вона сказала...

(Пробачте, будь ласка)

Тьотя Ліда дала дівчинці книжку.

Маринка сказала...

(Дякую, до побачення) і пішла додому.

Справжня ввічливість полягає в доброзичливому ставленні до людей.

Поведінка – дзеркало, в якому кожний показує своє обличчя.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

МОРАЛЬНІ ПРАВИЛА

Будь завжди ввічливим, чуйним і уважним.

Зустрінеш знайомих – привітайся.

Допустив помилку, проявив грубість, попроси пробачення. Завжди допомагай літнім людям, товаришам, молодшим.

У громадських місцях не штовхайся, поступайте місцем інвалідам, літнім людям, жінкам з дітьми.

Ніколи не перебивай співрозмовника, навіть тоді, коли ти з ним не згідний, вислухай його до кінця і тільки тоді вислови свою думку.

ДРУЖИ З “ВВІЧЛИВИМИ СЛОВАМИ”.

СЦЕНКА “ПОВЕРНЕННЯ ДОБРИХ ЧУДЕС”