Значні досягнення єгиптян були в різних галузях науки: фізики, хімії, медицини. Вони створили перші в історії людства медичні трактати, де описувалися ознаки різноманітних хвороб та засоби їх лікування. Єгиптяни вміли вираховувати площу трикутника, об’єм циліндра, поверхню півкулі, запровадили початки алгебри і навіть вирішували рівняння з двома невідомими. Могли провіщувати затемнення сонця, розлив річки Нілу тощо.

Люди Та-Камету створили різноманітну за жанрами літературу. Писали вони спеціальними значками – ієрогліфами на особливому матеріалі папірусі, а також на побілених кам’яних спорудах. Це були різноманітні релігійні тексти (написи пірамід, написи саркофагів, гімни на честь богів), філософська лірика (“Пісня арфіста”, “Розмова зневіреного зі своєю душею”), казки (“Казка про двох братів”), дидактична література (“Повчання Птахопета”). Думки, висловлені єгипетськими мудрецями, не застаріли й у наш час, знання і освіта дуже цінувалась єгиптянами.

На Близькому Сході в ІV тис. до н.е. між річками Тигр та Євфрат виникла цивілізація Месопотамії, або Дворіччя. Її культурну традицію поділяють на три культурно-історичні відтінки: Шумеру, Вавилону, Асирії.

Історія давнього Дворіччя пройшла кілька етапів. Наприкінці ІV тис. до н.е. північна людність, відома під спільною назвою шумерів, посіла і освоїла долини річок Тигр та Євфрат і утворила перші в Дворіччі міста-держави (Ур, Урук, Кіш, Лагаш). Шумерський період історії Месопотамії сумарно нараховує близько 1,5 тис. років.

Провідну роль у першій половині ІІ тис. до н.е. відігравали вавилоняни. Найвищого розквіту Вавилон зазнає при шостому царі першої династії Хаммурапі (1792-1750 рр. до н.е.).

Шумер. Кліматичні умови Месопотамії були більш суворішими, ніж в Єгипті: повені, піщані бурі, сирий вологий клімат. Все це повною мірою відбилося на світосприйнятті давніх жителів Дворіччя. Їх міфологію наскрізь проймають відчуття жаху та безнадії перед нездоланними силами злого фатуму. Боги шумеро-аккадців жорстокі й заздрісні до людей. В описах потойбічного царства панують морок та безвихідь. Усі думки, усі прагнення месопотамців концентрувалися на тій дійсності, яку відкриває перд ними земне життя. Але це життя не світле, не радісне, а тривожне, сповнене таємниць і боротьби.

За уявленнями шумерів в основі світобудови перебувала “земна кістка”, тобто дерево життя, з якого постали шумерські боги. Глина, з якої шумери ліпили перший посуд, вважалася “земною плоттю”. Завершувала конструкцію світу “земна шкіра”, яку пізніше почали ототожнювати з міддю, вперше виплавленою з руди. Шумери розрізняли дві сфери діяльності – внутрішню, що стосувалася їжі та задоволення інших тілесних потреб; і зовнішня, що торкалася предметів суспільного життя, включаючи й зв’язок з богами через жерців.

Вважається, що саме шумери винайшли колесо та гончарне коло, першими навчалися виплавляти бронзу та виготовляти кольорове скло, створили першу професійну армію та перші правові кодекси. Шумерські астрологи встановили, що рік складається з 365 діб і поділили його на 12 місяців.

Культура шумерів відзначалася високим розвитком мистецтв, ремесел, особливо визначними були архітектурні досягнення давніх месопотамців. Дворіччя було бідним на камінь, тому будували тут із цегли. Саме шумери почали будувати архітектурні пам’ятки – східчасті вежі – зіккурати, які були невід’ємною частиною месопотамських храмів.

Храми присвячували різноманітним богам шумерського пантеону, так люди задобрювали їх численними жертвами та ритуалами. Серед цих ритуалів особливе значення мав несамовитий крик жерця до богів, які відгукувалися “жахливим блиском” (блискавкою) та “царським криком” (громом).

Велику роль у культурі Месопотамії відіграла писемність. Шумери винайшли клинопис, тобто клинописні значки наносилися паличкою на табличку з сірої глини, а потім ця табличка випалювалася. З літературних пам’яток шумерів до нас дійшли численні міфи, найдавніший варіант епосу про Гільгамеша.

Вавилон – перше місто світового значення в історії людства. Він уславився багатьма архітектурними спорудами, скульптурою, рельєфами. Найвідомішою спорудою міста була Есагіда – 90-метрова вежа – зіккурат на честь бога Мардука.

Відомою пам’яткою давньовавилонської культури є двометровий кам’яний стовп, на якому записано закони царя Хаммурапі. Верхню частину стовпа прикрашає рельєф. Тут зображений бородатий бог сонця Шамаш, який передає символи влади – берло та магічну обручку – цареві Хаммурапі.

Давні вавилоняни створили багато літературних творів. Велику цікавість викликають “Поема про Атрахасіса”, в якій розповідається про створення людини й всесвітній потоп, а також культовий космогонічний епос “Енума еліш”.

Вже після звільнення від ассирійського панування Вавилон прежив останній період останній період свого розквіту. Цар Навуходоносор ІІ оточив місто міцними мурами. У верхній частині міська стіна була широкою, що на ній могли проїхати дві колісниці. В мурах на всі сторони світу розміщувалися ворота, від яких до центру міста йшли широкі гарні вулиці, збудовані палацами та храмами. За наказом Навуходоносора ІІ було збудовано й друге з сімох чудес світу – славнозвісні сади Семіраміди.

Ассирійська культура була цілком сповнена пафосом сили, уславлювала міць, перемоги та завоювання своїх царів. Уній домінували не релігійні, а мілітарно-світські засади і мотиви.

Будівництво палаців і фортець притаманне ассирійському періоду. Відомим далеко за межами Ассирії виразом державної могутності був палац царя Саргана ІІ поблизу Ніневії. У рельєфах та розписах ассирійських палаців переважають світські сюжети. Головною особою тут виступає сам володар Цар завжди грізний та величний, його фігура важка, руки й ноги налиті дужими мускулами. Ассирійські митці зображали сцени полювання, де реалістично показували різноманітних тварин: коней, верблюдів, левів. “Вмираюча левиця” з палацу Ашшурбанапала – шедевр світової ваги.

За наказом царя Ашшурбанапала у його палаці було зібрано найзначнішу в усьому стародавньому світі бібліотеку, яка складалася з десятків тисяч клинописних табличок.

На захід від Дворіччя, неподалік від Східного Узбережжя Середземного моря і