Класиком грецької комедії є Арістофан (450-388 рр. до н.е.). Зміст його комедій становить справжню енциклопедію тогочасного грецького життя.

Дія комедій Арістофана відбувається під час пеллопонеської війни і під час миру. Арістофан відображав інтереси сільського населення, яке особливо терпіло від воєн, тому в деяких своїх комедіях він енергійно виступив проти війни. Оскільки прибічником ведення війни був міський демос, то Арістофан піддавав його різкій критиці і висміював. У його комедіях виступають і відомі політичні діячі, і полководці, і ремісники, і селяни, і раби.

Не було, здається, жожного явища в тогочасному житті, на якому б не зосередив своєї уваги Арістофан. Особливо відзначаються його комедії «Мир», «Жінки в народних зборах» та ін. Дошкульні місця афінського демосу і боротьбу різних політичних патрій Арістофан зобразив у відомій комедії «Вершники», дек висміюється вождь демократії Клеон.

Як прихильники традиційних поглядів, Арістофан виступав проти теорій софістів і Сократа, що підривали, на його думку, старі підвалини. Проти них була спрямована комедія «Хмари». В кокмедії «Жаби» Арістофан висміював Евріпіда. Комедії Арістофана мали гостро політичний зміст, нерідко були політичними памфлетами, написаними яскравою розмовною мовою.

Архітектура. Скульптура. Живопис. Старогрецька архітектура і взагалі образотворче мистецтво ввійшли невід’ємною складовою частиною в художній розвиток наступних часів. Їхні елементи живуть й донині.

Основними архітектурними спорудами в Греції класичного періоду були храми, театри, будинки для засідань - булевтерії.

Грецькі архітектори розробили суворий порядок відповідностей несучих і несених частин будов, особливо чітко представлений у храмах. Спершу храми будували з дерева. Вони були прямокутної форми. Дах підтримувався стовпами, які стояли на певній відстані один від одного. Згодом храми почали будувати з каменю. Стовпи перетворлись в колони. Вертикальні жолобки - канелюри для стікання води, що їх нарізали раніш на дерев’яних стовпах, вирубували тепер на кам’яних колонах. Канелюри підкреслювали вертикальність колон.

Найбільш раннім ордером, або стилем, був доричний. Будинки доричного стилю дули дуже прості. Дорична колона стояла прямо на підлозі або спеціально зробленої з каменю підставки. Верхня її частина, капітель, була дуже проста і являла собою форму трапеції. Сама дорична колона була масивною і стійкою.

У V ст. до н.е. набуває розширення інший стиль - іонічний. Порівняно з доричним будинки цьогостилю менш масивні, колони тонші і стрункіші. Вони стоять не просто на підлозі, на кам’яній підставці - базі, капітель прикрашена двома завитками - волютами. Іонічні будинки мали більш складне оздоблення, ніж доричні.

В ІV ст. до н.е. почав поширюватися корінфський стиль. Він відрізняється від іонічного більшою довжиною колон (в ордерній відповідності), складнішою базою і капітеллю, прикрашеною листками невеликої рослини - аканфа.

Найвизначнішими зразками грецької архітектури є храми Парфенон і Ерейхтон, які збереглися до нашого часу в афінському акрополі.

Чудовий храм Парфенон був присвячений богині Афіні. Донині він є шедевром світової архітектури. А Ерехтейрон побудований в чисто іонічному стилі. ЇЇ колони надзвичайно стрункі й витончені. Напрочуд гарні так звані каріатиди - статуї дівчат, які замість колоон підтримують дах невеликого портика (навісу) біля стіни храму.

Грецька скульптура спочатку, в VIІ ст. до н.е. значно поступалася перед скульптурою Стародавнього Сходу і була досить примітивно. В VI ст. до н.е. в Греції стають досконалішими скульптурні зображення людських фігур та облич, але фігури ще не динамічні. Тільки з V ст. до н.е. починається розквіт грецької скульптури, яка не тільки правильно передає людські фігури й обличчя, а й відтворює рух. В V ст. до н.е. особливо відомі були скульптори Мірон, Поліклет і Фідій. Мірон - автор скульптурного зображення дискобола. Скульптор настільки живо зобразив рух, що глядач ніби бачить той момент, коли юнак у швидкому повороті кидає диск. Аргорський скульптор Поліклет зображував головним чином прекрасних юнаків - ідеальних громадян. Особливо відомі його статуї «Списник» і «Діодумен» (юнак, що поправляє пов’язку на голові). Одним із друзів Перікла був славнозвісний грецький скульптор Фідій. Його твори прекрасні і величні. Найвідомішою була його статуя богині Афіни, зроблена з золота, дерева і слонової кістки. Вона стояла в Парфеноні. Заввишки ця статуя була 12,5 м. В Олімпії Фідій створив статую Зевса Олімпійського, що сидить на троні. Фідій зображував богів і богинь, підкреслюючи їхню досконалість і велич.

В VI ст. до н.е. характер давньогрецької скульптури змінився. Це було пов’язано з новими суспільними умовами, з кризою поліса, з подальшим майновим розшаруванням населення, зщ бурхливими подіями того часу.

Великим скульпторо ІV до н.е. був Праксітель, який зображав богів і богинь у вигляді прекрасних, витончених юнаків і молодих жінок. Особливо славився його твір «Гермес» - молодий бог, що грається з дитиною Діонісом. Відома також його статуя Афродіти Кнідської. Якщо до ІV ст. до н.е. скульптори зображували жінок тільки в одязі, то Праксітель вперше зобразив богиню Афродіту оголеною.

Особливе місце в грецькій скульптурі займає Скопас, який жив також у ІV ст. до н.е. він зображував фізичні й духовні страждання людей. Відомі його статуї Менади, якеа біжить в екстазі, і стражденні голови поранених воїнів з фронтонної групи в Тегеї. Ці скульптури на жаль погано збереглися.

На межі класичного і елліністичного періодів, у середині і кінці Іvст. до н.е., знаменитим скульптором був Лісіпп. Він зображував дужих і вольових людей. такими є його «Геракл» і «Апоксімен» - атлет,