як суспільно-історичного явища зумовлює її багатофункціональність. Серед всіх можна виділити найосновніші:
Пізнавальна
Світоглядна
Комунікативна
Оцінно-нормативна
Інтегрована.
Суть пізнавальної полягає в тому, що культура розкриває перед людиною досягнення людства в історичному пізнанні світу. Через культуру, яка об'єднує в органічну цілісність природничі, технічні й гуманітарні знання, людина пізнає світ і сама себе. Оволодіває різними формами знань. Через науку - людина розвиває здатність сприймати і переживати уявне як дійсне, розрізняє добро і зло. Філософія закладає логічний і методологічний фундамент осмислення законів буття, технічні знання.
Суть світоглядної - проявляється в тому, що вона синтезує в цілісну і завершену форму всю сукупність складників духовного світу особи - пізнавальних, емоційних, оцінних, вольових. К-ра і світогляд перебувають у діалектичній єдності.
Суть її зводиться до передачі історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадковності та формування на цій основі різноманітних способів і типів спілкування між людьми. Цю ф-цію к-ра виконує з допомогою складної знакової системи, яка зберігає досвід поколінь в словах, поняттях, формулах науки, обрядах релігії, засобах в-ва, предметах споживання. При цьому одні символічні ф-ли мають яскраво виражений загальний, людський зміст, інші - національний, регіональний, релігійний. Залежно від історичного плану, х-ру суспільного середовища вплив символ. виразі к-ри прояв ? у відносинах між людьми по-різному.
Реалізується через систему цінностей і норм, які служать регуляторами суспільних відносин, культурно-духовними орієнтирами на певному етапі розвитку суспільства. Для епохи Ренесансу - цінністю була універсалізація особи, для індустріальної доби - її вузька спеціалізація. Є цінності вічні (заповіді Мойсея, проповіді Христа).
Виражається в здатності об'єднувати людей незалежно від світогляду її деології ?, національної приналежності у певні соціальні угрупування, а народи - в світову цивілізацію.
ІV. ТЕОРІЯ КУЛЬТУРИ
Теорія культури - або культурологія - це наука про зміст і суть культури як соціально-історичного явища про загальні закономірності її розвитку на різних етапах історії, про особливості культурного прогресу народів та регіонів планети.
Культурологія вивчає зміну суб'єкту культури в процесі розвитку цивілізації, діалектику взаємозв'язку класового і загальнонаціонального, національного і загальнолюдського в культурі. Об'єктом дослідження теорії культури є розвиток філософських поглядів на культуру в різні епохи.
Теорія культури - порівняно молода наука, хоча перші рядки - беруть початок в античному світі. Т.к. - викладена в працях Леслі Уайта (1900-1975 рр.) відомого амерк. культооміронолога, де він називає її культурологією, вимагаючи її виділення з інших наук. Майбутнє людства, вважав Уайт, залежить не тільки від уміння вимірювати галактики, розщеплювати атом, винаходити нові засоби лікування, але й від того, яка система духовних цінностей функціонує у кожній конкретній культурі і яким людина надає перевагу. Культура врятує світ - це сьогоднішнє гасло.
Теорія культури посідає особливе місце в системі гуманітарних наук.
По-перше, вона не повинна обмежуватись лише філософським рівнем розгляду проблем культури.
По-друге, Т.к. може розвиватись лише у процесі взаємодії з іншими гуманітарними, природничими і технологічними науками.
По-третє, Т.к. повинна бути зв'язана з різними сферами соціально-управлінської практики суспільства. Практичне застосування знань з галузі т.к. спрямоване на в-ння в людини цивілізованості, високої культури мислення, гуманізму моральності. Лише після пережитих нами трагедій у часи панування тоталітаризму, коли т.к. була перетворена в засіб закабалення людської особистості, ми починаємо усвідомлювати, що без справжньої духовності, справжньої культури людство приречене на самознищення і починаємо розуміти всю важливість науки про культуру. Л.Уайт намагався обгрунтувати об'єктивність знань про культуру як цілісну систему, з цією метою він виділив три головні підсистеми в культурі:
- технологічну;
- соціальну;
- ідеологічну.
На його думку кожна відіграє якусь роль, але найголовніша технологічна, бо щоб жити людина повинна в першу чергу мати житло, їжу, одяг. Але помилкою в його теорії було те, що він відділив культуру від її носія - людини.
Внаслідок бурхливого розвитку науково-технічного прогресу людство зіт-кну-лося з проблемами глобальними, економічними, військовими, соціальними, розв'язання яких можливе лише на шляхах утвердження демократії і культури. Культура врятує світ.