успішно застосовувались на практиці. В середині VІ ст. до н. е. ним був споруджений тунель на острові Самос довжиною в один кілометр, причому будівельні роботи проводилися одночасно з двох кінців. Прорубавши скалу, дві партії будівельників зустрілися під землею. Такі роботи є важко-виконуваними навіть для інженерів нашого часу. Анаксимандр із Мілету (VI ст. до н. е.) склав карту зоряного неба, яка полегшувала плавання кораблів у нічні години, філософ і астроном Фалес Мілетський правильно передбачив затемнення сонця в 585 році до н. е.
В галузі літератури помітний інтерес до індивідуальних рис характеру і внутрішнього світу людини. Такими були, наприклад, поеми Гесіода (8-7 ст. до н. е.) "Походження богів" і "Праця та дні". В них автор звертається не до багатих людей, а до рядових общинників, із середовища яких вийшов і сам. Інтерес до внутрішнього світу людини характерний ліричній поезії (назва походить від струнного музичного інструменту - ліри, під акомпонемент якого виконувались вірші). Поеми Калліна, Тіртея оспівували військові подвиги, елегії Солона відбивали історію соціального становищ в Афінах, елегії Феогніда (6 ст. до н. е.) - ідеологію грецької аристократії. Любовними і застольними піснями прославився поет Анакреонт (6-5 ст. до н. е.). Розвивалась урочиста хорова лірика, створювались гімни в честь богів, переможців спортивних змагань. В кінці періоду архаїки з'явилися байки, описи прогулянок, побутові та історичні розповіді, від яких до нас дійшли лише незначні уривки.
Міфологія, яка являла собою легенди про богів, демонів і героїв, була спробою осмислення людиною навколишньої дійсності. В старогрецьку міфологію проникло багато легенд Стародавнього Сходу, зокрема, в грецький пантеон були введені народні герої. Головним верховним богом вважався Зевс. Місцем його перебування був гірський хребет Олімп на кордоні Фессалії і Македонії. Встановився список 12 олімпійських богів, між якими існували функції управління: Зевс і Гера (верховні боги), Аполлон (покровитель мистецтва, стад і міст), Артеміда (богиня полювання), Афродіта (богиня любові і краси) та ін. Для міфології характерна поява людей - героїв, які творять волю Зевса на землі, очищають її від чудовиськ і ставлять питання правильної організації людського життя.
Почалося формування архітектурних ансамблів міст. В центрі міста знаходився храм, фасадом на схід сонця, перед ним - площа. Спочатку храми мали лише 2-4 колони з фасаду, потім набуваючи класичних форм, більше. Такі споруди отримали назву періптер. Храми являли собою прямокутні, приземисті споруди, сильно витягнуті в довжину (храми Гери в Олімпії, Аполлона в Корінфі). Розвивалась декоративна і статуарна пластика. Фігури - статичні, в них підкреслювався внутрішній спокій, сила людини. Такими є скульптури богині Артеміди Делоської (VІІ ст. до н. е.) та Гери Самоської (560 р. до н. е.).
Для періоду архаїки характерний розквіт керамічних виробів. Амфори цього часу досягають досконалості форм, покриті амфори і вази орнаментом, а також різними зображеннями на міфологічні та побутові теми. На червоному фоні обпаленої глини малюнки були зроблені чорним лаком.
В цей період відбулася важлива подія - запровадження Олімпійських ігор. Перші ігри були проведені в 776 р. до н. е. в честь Зевса Олімпійського у місті Олімпі. Повторювалися ігри через кожні 4 роки. В програмі були: біг, боротьба, кулачний бій, змагання на колісницях, змагання вершників і п'ятиборство. Іноземці, напіввільні, раби і жінки участі в іграх не приймали і на них не допускались. Виступали атлети оголеними, що стало одним із мотивів давньогрецького мистецтва - оспівування прекрасного, гармонійно розвинутого людського тіла. Проводилися ігри і в інших місцях, зокрема на Корінфському перешийку в честь морського бога Посейдона та ін.
Отже, в період архаїки подальший розвиток отримали наукові знання, особливо у галузі природи, математики і філософії. В архітектурі виділилося два стиля. Один - суворий, важкий, інший - легкий, ошатний. Будувалися храми богів і святилищ. Розвивалась декоративна і статуарна пластики, амфорний живопис. Було проведено перші олімпійські ігри.
2. В епоху класики центр політичного і культурного життя переміщається на материкову Грецію, в Афіни. Розквіт Афін припадав на правління Перікла, період афінської демократії. Розквіту грецької культури цього періоду сприяло встановлення в Афінах демократичного правління (демократія - правління народу). Маючи на увазі афінську демократію, потрібно уточнити що мова йде лише про вільно-народжених людей, старших 20 років, яких була меншість і які були повноправними афінськими громадянами. Політичних прав були позбавлені жінки, метеки (вільні переселенці з інших областей) Греції, що проживали в Афінах, та раби (в майстерні працювало в середньому 5-10 рабів, на руднику - значно більше, в господарстві знатного громадянина - 10-20 рабів).
Народні збори громадян вирішували державні справи. Посадові особи вибиралися шляхом жеребкування. Кожен рік таким чином обиралось 9 архонтів (регентів, від лат. - правлячий), які слідкували за правильністю виконання законів, прийнятих загальними зборами. Про посадову особу свідчив лавровий вінок на голові. Для уникнення зловживань владою слідкували, щоб одна особа не обиралась повторно на ту саму посаду. Під час війни призначалось 10 воєначальників. Вони називалися стратегами і переобирались кожен рік. Найбільш відомим стратегом був Перікл. Він також, був оратором (демагогом) признаним політичним діячем. Час його діяльності (443-429 рр. до н. е.) став блискучою сторінкою в історії культури Афін.
Вершиною давньогрецької архітектури вважається акрополь в Афінах. В центрі його знаходиться Парфенон - храм богині мудрості Афіни, покровительки міста. Яскраво розфарбований храм з білими мармуровими колонами був втіленням могутності і величності Афінської держави.