У 1987 році відкритий єдиний в Україні музей писа-нок. В ідею створення такого музею було покладено винахід консервації писанок, авторами якого є головний охоронець фондів музею Гуцульщини і Покуття Любомир Кречковський і реставратор Марія Боледзюк.

Основу колекції, яка на ни-ні нараховує 2,5 тисячі писанок, складають твори Гуцульщини та Покуття. Крім цього, у нас є значна кількість творів з інших областей України, а також - з Бєларусі, Польщі, Канади.

Спочатку музей розташували у Коломийській церкві Благо-віщення, пам'ятці архітектури XVI століття. Після повернення цієї споруди церковній грома-ді, виникла знову проблема з приміщенням. На нього ми че-кали рік. У щойно відремонто-ваному приміщенні вже побудовано експозицію. Головним чином через брак коштів, не можемо наразі зібрати більшу колекцію. І все ж колекція, якою ми володіємо, — це не-оцінима скарбниця культури нашого народу, джерело арха-їчних символів, палітра колористичних орнаментальних рі-шень.

Зупинимося на писанках з Покуття, представлених у на-шій колекції. Від покоління до покоління передавалося мис-тецтво писанки: технологія, орнаментальні мотиви та їх сим-волічне значення. З плином ча-су орнаменти довершувалися, ускладнювалися, а то й зовсім видозмінювалися.

Були роки піднесення і зане-паду. І тому тепер маємо та-кий орнамент, у якому велику перевагу надано рослинним мо-тивам, нескладному поділові, кольоровій гамі з обмеженим використанням барв. Широка смуга розпису надає писанці графічності. Особливо яскраво це можна простежити на писанці Снятинського району.

Кожна писанкарка Снятинщини має свій стиль писання, свої улюблені кольори, орнаменти, поділ на орнаментальні площи-ни. Так, майстрині Ганна Білейчук, Марія Мартинюк з Трійці, Галина Лесюк з Іллінців, Євдокія Якубовська і Ганна Симовонюк з Тростянця віддають перевагу оранжевому або темно-жовтому, червоному і зеленому кольорам. Тло писанок від темно-коричневого до чорного. Орнаментальні площини запи-суються повністю, використову-ються два-три різні орнаменти. Це поєднання рослинних мо-тивів з геометричними.

Серед рослинних орнаментів найбільшого розповсюдження набули «огірочки», «листочки», «фасульки», «квіточки», «вазо-ни», «колосок», «вербові гі-лочки», «смерічка», «дубовий листок». З геометричних — «ружі», «кучері», «вітрячки», «до-роги», «хрести» декількох ви-дів.

Використовують також мо-тиви, які мають назви «заячі вушка», «баранячі роги», ріж-ки», «рибки», «безконечник». Проте, основним орнаментом є «хрест» — від простих зобра-жень до складних орнаменталь-них композицій з використанням декількох мотивів. Ось де бага-тство, уміння, фантазія майстрів.

Мистецьке коло Коломиї, наче писанка, з кожним роком вбирає в себе не тільки традиції минувшини, але й писанковим безконечником розвивається в часі і просторі, збагачуючись новими, і молодими талантами землі Української. І в цьому колі молоді — сестри Світлана Стадник та Галина П'ятничук, писанкові барви яких полонять чарами затійливих орнаментів, символами доброї гуцульської і покутської магії легенд, в основі яких гіпотеза про те, що все починається з яйця...

Світлана (П'ятничук) Стадник народилася в 1972 році в Коломиї. Після закінчення Дрогобицького педуніверситету учителює у рідній Коломийській ЗОШ №6, викладає у Коломийському інституті Прикарпатського університету і заочно навчається в аспірантурі Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України.

Дотичність до народних джерел відбулася завдяки улюбленій мамі — Галині Павлівні П'ятничук, яка на початку 90-х років дала своїм донькам печатки писанкового мережива. Далі відбулося знайомство з багатющою колекцією Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського.

Більшість з них створені в характерних для Покуття червоних, жовтих, зелених барвах, на коричневому або вишневому тлі. На писанках Світлани Стадник є олені, коні, гілочки верби, церковки, хрести, свічки та інші елементи. Опанувавши орнаментику і символіку прикарпатської писанки, і майстриня розробила спеціальну програму для гуртків писанкарства, розраховану на три роки. І її учні, які працюють за цією програмою, завжди на конкурсах здобувають призові місця, про що свідчать нагороди Світлани: за плідну роботу з учнівською молоддю по відродженню народних ремесел та підготовку учасників обласних конкурсів юних писанкарів; за зайняте друге місце в обласному і конкурсі авторських програм; за плідну роботу з учнівською молоддю по відродженню народних і ремесел та підготовку учасників «Дитячого свята і писанки Галичини» та пропаганду народних ремесел, традицій та обрядів серед учнівської молоді; за вагомий внесок у підготовку та проведення творчого звіту майстрів мистецтв та художніх колективів Івано-Франківщини у Києві, присвяченого 10-й річниці Незалежності України; за участь у Першому Міжнародному фестивалі і етнографічних регіонів України «Родослав».

Більше 10 років тому юна майстриня писанкового розпису здобула звання народної.

В 2002 році Світлана Стадник стала членом Національної спілки народних майстрів України.

Витворами серця, розуму і рук майстрині не раз мали щастя милуватися мешканці Івано-Франківська, Києва, Дрогобича, Трускавця, Коломиї, де влаштовувалися виставки Світлани як персональні, так і спільно з сестрою або ж у рамках різноманітних фестивалів, наприклад, знаменитого Гуцульського.

Світланині учні постійно перемагають у районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, а в 2001 році мали зустріч з Президентом України, який разом з коломийськими школярами побував на відкритті Школи народних ремесел у Києві.

А Світланина донечка Надійка розмальовує писанки ще з чотирьох років.

Галина П'ятничук для самовираження у царині писанкарства мала ще сприятливіші умови, ніж її сестра, поза як її талант леліяла не тільки мама, але й Світлана. Як і старша сестра, Галина після закінчення Коломийської ЗОШ №6 вступила на інженерно-технічний факультет Дрогобицького педуніверситету, який закінчила у 2002 році.

За