Шевченко спростував також погляди свого сучасника — українця Ми-коли Гоголя, який вважав, що талановиті українці зможуть здобути літера-турну славу лише в контексті російської літератури.

Ці спростування думок русофілів були великим науковим досягненням видатного поета, доказом того, що барвисто-чиста, кришталево-витончена, співоча і разом з тим дотепна українська мова здатна блискуче передава-ти найширше розмаїття почуттів і думок і що українці не мають ніякої по-треби спиратися на російську мову як засіб досягнення величі. Поезія Шевченка фактично стала проголошенням літературної та інтелектуаль-ної незалежності українців, вона їх зцілила, відродила й утвердила. У тяж-кий час для українського народу, час, коли душилася його воля, мова, зви-чаї, дух поезії Т, Шевченка звеличував покривджених "рабів німих", повер-таючи їм національну самосвідомість та гідність.

Син селянина-кріпака, внук гайдамаки, сам кріпак, він, як ніхто інший, знав злидні своїх "знедолених братів" і, наче біблейський пророк, гучно таврував кріпацтво та самодержавство, національне гноблення й імперське загарбництво. Шевченко з ненавистю ставиться до Петра, називаючи його "тираном" і "катом". Не краще його ставлення і до Катерини II. У відповідь на вихваляння цих самодержавців О. Пушкіним Шевченко писав:

Тепер же я знаю:

Це той Первий, що розпинав

Нашу Україну,

А Вторая доконала

Вдову-сиротину.

Кати/Кати/Людоїди/

З безмірного вболівання, з безмірної любові до свого знедоленого краю поет шле виклик не тільки царям і царятам, а й самому Богу.

У цей історичний період, на хвилі духовного піднесення було також засновано багато шкіл і також деякі університети.

На Буковині перші середні школи засновані наприкінці XVIII ст. У 1808 р. відкрито гімназію в Чернівцях, а в 1828 р. — семінарію для підго-товки вчителів. У всіх цих середніх школах викладали українську мову як предмет навчання.

Впродовж другої половини XVIII ст. українське шляхетство при кожній нагоді ставило питання про заснування університету "по примеру находящихся в иностранных государствах". Однак усі ці освітні проекти, на жаль, так і залишилися на папері.

Тільки в 1805 р було відкрито університет у Харкові. На відміну від інших російських університетів, які засновано за ініціативою і підтрим-кою царського уряду, Харківський університет відкрито за бажанням місце-вого населення і на його пожертвування.

6 жовтня 1833 р Микола І підписав указ про утворення Київського університету. В указі, зокрема, зазначалося, що "після переведення Волин-ського ліцею з Кременця до Києва перетворити оний у вищий навчальний заклад з відповідним поширенням і на твердих основах, переважно для мешканців Київської, Волинської і Подільської губерній". Така ідея, очевид-но, вперше зародилася після польського повстання 1830 р., коли росій-ський уряд з метою послаблення польського впливу на Правобережній Україні розгорнув на повну силу політику русифікації. Саме в 1831 р. Мико-ла І запропонував реорганізувати освіту на українських землях із переве-денням усього навчання на російську мову. 23 грудня 1833 р. було затвер-джено статут і штати нового університету, а ІЗ липня 1834р. відбувся "пуб-лічний акт відкриття" його. Університет спочатку мав два факультети: філософський та юридичний. У 1841 р. відкрито медичний факультет, а в 1850 р. філософський факультет поділено на два: історико-філологічний та фізико-математичний. У 1834 р. в університеті навчався лише 61 студент, з яких на філософському факультеті — 27. Першим ректором був 30-річний М. Максимович, відомий енциклопедист, друг Гоголя та Шев-ченка, дослідник історії й археології України.

Третім університетом в Україні був Новоросійський (в Одесі), засно-ваний у 1865 р.

Складною була доля Львівського університету. У1774 р. при церкві свя-тої Варвари у Відні було засновано греко-католицьку семінарію для на-вчання руського духовенства. У1783 р. її було переведено до Львова. У зв'яз-ку зі скасуванням ордену єзуїтів було закрито єзуїтську академію у Львові, натомість 1784 р. відкрито Львівській університет, який завжди залишався духовним форпостом українства і не зраджував національних ідеалів. У 1805 р. його було перетворено на ліцей, а в 1817 р. — знову на університет. У1849 р. в університеті вперше створено кафедру української мови та літе-ратури, яку очолив Я. Головацький, і лише в 1894 р. — кафедру історії Украї-ни, яку посів М. Грушевський. На Буковині університет засновано в 1875 р. у Чернівцях з німецькою мовою навчання, але були також кафедри української мови і літератури.

ВИСНОВКИ

В історії світової культури XVIII століття займає особливе місце. У цей час в усіх сферах життя суспільства формуються нові соціально-економічні відносини і дуже швидко, протягом життя двох-трьох поколінь, істотним чином змінюється світогляд людини, зростає її творчий потенціал. Ця епоха, на відміну від попередніх, сама дала собі ім'я: термін "Просвітництво" використовують Вольтер, І.Гердер. Остаточно закріпила його в науці стаття І.Канта "Що таке Просвітництво?" (1784). Найважливішими прикметами цієї епохи були: секуляризація суспільної свідомості, поширення ідеалів протестантизму, зростання інтересу до наукового і філософського знання, безмежна віра в перетворюючі можливості освіти.

Культура епохи Просвітництва, відбиваючи надзвичайно складну атмосферу часу, відзначається особливо багатим розмаїттям художніх стилів. Мистецтво все більше зосереджується на людській індивідуальності з усіма її суперечностями, проблемами. Одночасно для культури періоду був характерний раціоналізм і це якнайкраще відповідало вимогам нових суспільних відносин.

Слід зазначити, що Просвітництво розумілося ширше, ніж просте розповсюдження знань і освіти, містило в собі моральне і громадянське