Реферат на тему:
Культура Стародавньої Греції
Мистецтво архаїки заклало основи художньої системи наступного періоду — грецької класики. В архітектурі грецької класики роз-вивався той самий тип храму-периптера, переважно доричного орде-ра. Але він став стрункішим, гармонійнішим, пропорції його набули більшої логіки іпростоти. Була визначена кількість колон: по довгій стороні вдвічі більше, ніж по короткій, плюс одна (наприклад, 13:6).
Реконструйований в цей період афінський Акрополь став безсмерт-ним пам'ятником, в якому архітектура і скульптура виступають у нерозривній єдності. Акрополю віддав 15 років життя найвидатніший скульптор класичної Греції Фідій.
З Акрополем зв'язані головні свята Афін — Панафінійські — на честь богині, покровительки міста. Раз на чотири роки по священній дорозі від Афін до Акрополя йшов похід з дарами богині й шатами для неї — пеплосом, котрий ткали найкращі афінські дівчата. Процесія піднімалася на пагорб через парадні ворота Пропілеї, які складалися з іонічної ко-лонади між двома доричними портиками, і далі рушала на площу Ак-рополя. Праворуч від Пропілеїв, на виступі скелі Акрополя, на високо-му постаменті стояв храм Афіни-Ніке, іонічного ордера, з дерев'яною скульптурою богині Ніке Аптерос (безкрилої) всередині. Це рідкісне зображення безкрилої перемоги. У поетичній уяві греків богиня пере-моги поставала зрадливою дівою, яка легко перелітала від одного до іншого, і тому найчастіше її зображали крилатою.
Процесія прямувала від входу до центрального храму Акрополя — Парфенона площею 70x31 м, оточеного 46 колонами заввишки 10 м. У Парфеноні поєднані риси доричного та іонічного ордерів. Мар-мур його колон, червоний і синій кольори, делікатно введена позоло-та надавали храму святковості. Пропорційність його частин, точність у розрахунках зробили Парфенон шедевром на всі часи.
Всередині Парфенона стояла створена Фідієм 13-метрова статуя Афіни Парфенос, Афіни-Діви. Афіна була в убранні із зображеними на ньому сфінксами та крилатими кіньми. Правою рукою вона спи-ралася на колонку, в руці тримала двометрову крилату богиню Ніке. У лівій руці Афіна мала щит. Між списом і щитом Фідій умістив величезного священного змія. Обличчя Афіни, руки, маска Медузи Горгони на грудях були виконані зі слонової кістки, очі — з коштов-ного каміння, вбрання і зброя — із золота. Такою її описав у Старо-давньому путівнику Павсаній.
Історія пластичного мистецтва Стародавньої Греції зв'язана з виробленням зримого образу божества. Фідій з його учнями зроби-ли дуже багато в цьому напрямку. Скульптури Парфенона з глибо-кою поетичністю та емоційністю прославляли богиню Афіну. Велич людського розуму, сила краси, мужність греків, які перемогли варварів-персів, втілені у глибоко людських образах богів — прекрасного Діоніса (на східному фронтоні), Афродіти, яка відпочиває на колінах своєї матері Діони, богинь долі Мойр та ін. Тим самим настроєм пройняті і сюжети з життя Афін: завзяті вершники-юнаки, колісниці у нестримному "леті", музиканти, жертовні тварини, дівчата з дарами для богині. Невичерпна фантазія Фідія створила у фризі 365 люд-ських фігур і 227 фігур тварин, при чому пластика рухів жодного разу не повторюється. Естетичний ідеал епохи виражений у словах Перікла: "Ми любимо прекрасне, поєднане з простотою, і мудрість без розніженості".
Історія Парфенона трагічна. За часів середньовіччя він був пере-творений у християнську церкву, потім використовувавсь як поро-ховий склад. У XVII ст. при облозі Акрополя венеціанцями у Пар-фенон влучило ядро, і він був зруйнований. Багато скульптур заги-нуло.
У скульптурі греків панував образ атлета. Людська краса і доско-налість — ось що прагнули втілити вони в образах атлетів. Але йшлося не просто про красу. Головний ідеал полісної класики відоб-ражений у слові "калокагатія". Каlos — характеристика тіла, не спо-твореного рабською працею або "варварським" неробством: його по-става, жести відповідають доброму смакові. Аgathes — характеристика душі, пройнятої тим самим ритмом, який втілюється вже у вчинках людини перед обличчям общини і перед обличчям смерті. Не тільки скульптура, а й грецька трагедія настійливо зображає героїв, які відчайдушно зберігають гідність жесту і ритуальну стрункість мови.
Останньою спорудою Акрополя був храм, присвячений Афіні, По-сейдону і міфічному царю Ерехтейю — Ерехтейон. Нове в ньому — каріатиди, жіночі фігури, які підтримують на одному з портиків за-мість іонічних колон перекриття храму. Ерехтейон будували в період боротьби за першість між Афінською державою і Пелопоннеським союзом на чолі зі Спартою, яка дістала в історії назву Пелопоннеської війни.
В V ст. до н. е. було створено велику кількість чудових скульп-тур. Багато з них — анонімні. З відомих скульпторів, крім Фідія, за цих часів в Афінах працювали Мірон ("Дискобол", "Афіна і Марсій" — постаті, в яких передано дію і внутрішні переживання) і Поліклет (стримано могутні, спокійно величні образи "Доріфора" — списонос-ця і "Діадумена" — атлета, який увінчує свою голову переможною пов'язкою; "Поранена амазонка", призначена для славнозвісного храму Артеміди в Ефесі). Поліклет прагнув подати образ ідеального вільнонародженого громадянина грецького полісу.
В архітектурі пізньої класики (410—350 рр.), на відміну від ран-ньої і високої, немає "почуття міри", виявляється потяг до грандіоз-ного, зовні прекрасного. Було відбудовано після пожежі храм Арте-міди, який вважався одним з чудес світу. Так само чудом можна назвати велетенську гробницю царя Мавзола у Галікарнасі, від якої і походить пізніша назва "мавзолей". Вона увінчувалася колісницею з кіньми і була прикрашена 150-метровим фризом із зображенням битв греків з амазонками. Мавзолей поєднав у собі урочисту, східну пишність декору з витонченістю грецького іонічного ордера.
В IV ст. до н. е. споруджено знаменитий театр в Епідаврі (архі-тектор Поліклет), на кам'яних