свідомості в духовному житті породили інтерес до цілком земних пригод і любовних переживань («Дафніс і Хлоя» Лонга). Помітна деградація особистості і почуттів знайшли відображення в літературі, переживання її героїв — це страждання власника, позбавленого власності. Вершиною античної прози можна назвати роман сатиричний, роман-пародію (Лукіана, Апулея, Петронія).
Свідомість політично активних шарів суспільства, особливо в епоху республіки, що безпосередньо брали участь в боротьбі за владу, не тільки була еклектичною сама по собі, але дотримувалась еклектики як доктрини. Фактично політичні діячі готові були використовувати будь-яку теоретичну установку в процесі ораторської практики. Таку позицію можна оцінити і як вкрай суб'єктивістську. Цілком закономірно еклектизм зімкнувся з скептицизмом, особливо в епоху імперії, коли політична боротьба втратила колишню гостроту. Стулявся з суб'єктивізмом і спрощений матеріалізм, що виправдовує гонитву за задоволеннями в особистому житті і пасивність, покірність долі в житті суспільному (гедонізм). Втім, як серед патриціїв можна було зустріти войовничу моральність (Ціцерон), так і серед епікурейців ховався справжній матеріалізм (Лукрецій). Існування строго матеріалістичного світогляду було необхідним для підтримки закону і законності, культ якої не вгасав, вірніше, не вгасало прагнення дотриматися її видимості.
Але матеріалізм Лукреція і суб'єктивізм поєднувала боротьба проти фаталізму, поняття долі, тобто проти об'єктивного ідеалізму. Тим часом в суспільстві переважала тенденція до об'єктивного ідеалізму, як переважало по чисельності населення, життя якого не залежало від нього самого, а найчастіше не належало людині і власне тіло. Виправдання (і навіть апологія) власного безсилля і вимушеного аскетизму римляни знаходили в стоїцизмі, прихильниками якого були і найбільші римські філософи разом з Сенекою, і імператор Марк Аврелій. Схилялися до стоїцизму Ціцерон, вбивця Цезаря Брут, енциклопедист Варрон, представники вищих верств.
Хоча в стоїцизмі багато спільного з суб'єктивним ідеалізмом і він теж шукав вирішення зовнішніх проблем в зміні до них свого відношення, юристи-стоїки наполягали на непорушності внутрішніх моральних законів, що випливають, втім, з договірних відносин між людьми. Метою законів був захист приватної власності, точніше, права на приватну власність, до якого зводилася моральна рівність людей. Суб'єктивізм був відповіддю на неможливість протистояти зовнішній надприродній силі, яку Сенека не наважувався назвати виразно (богові, долі).
В епоху імперії все більше поширювалися різні вчення містичного характеру — неопіфагорійство, неоплатонізм, що поступово наближали раціональну філософію до релігії. Досить популярними були релігії Сходу, єгипетські культи. Пошуками єдино необхідної релігії була зайнята велика частина населення величезної імперії.
Література:
Виппер Ю., Самарин Р. Курс лекций по истории зарубежной литературы ХVІІ в. – М.,1954.
Елизарова М. и др. История зарубежной литературыХІX в. - М., 1961
Зарубежная литература средних веков: В 2 Вып. / Сост. Б. Пуришев. - М., 1975.
История зарубежной литературы ХІX в. / Под ред. Н. Соловьева. - М.,1986.
История римской литературы: В 2 Т. / Под ред. С. Соболевского - М., 1959-1962.
Искусство стран и народов мира: Краткая художественная энциклопедия: В 5 Т. - М., 1962-1980.
Кертман Л. История культуры стран Европы и Америки. 1870-1917. – М., 1987.
Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. - М., 1990.
Литература Средних веков. Хрестоматия. / Сост. Б. Пуришев и Р. Шор. - М., 1953.
Модернизм: Анализ и критика основных направлений. - М.,1987.
Никитина В., Паевская Е. и др. Литература Древнего Востока. - М., 1962.
Рассел Б. Історія західної філософії – К., 1994.
Самарин Р. Зарубежная литература. - М., 1987.
Стамеров К. Нариси з історії костюмів: У 2 Т. - К., 1978.
Тойнбі А. Дж. Дослідження історії: У 2 Т. - К., 1995.