Мастаба - гробниця знаті, яка включала три частини: підземну похоронну камеру, криниця що відходить від неї вертикально, і веде в надземну частину, а також прямокутну в плані будівлю, що споруджувалася з цеглини-сирцю або каменю; у розтині це будівництво мало форму трапеції.

Наземна частина мастаби мала такі елементи: висічені з каменю хибні двері, через які двійник покійного міг виходити і повертатися, кам'яну плиту, так названу стелу, що поміщається над хибними дверми, покриту написами з жертовними заклинаннями і рельєфами, що зображують мертвого, іноді з дружиною і дітьми, що приносять йому жертву і, нарешті, кам'яний жертовник, установлюваний перед хибними дверми. Після поховання криниця, що веде в похоронну камеру, закладалася каменями. У залежності від знатності мертвого - мастаба мала ще додаткові елементи, насамперед уже згаданий вище сердаб, у якому поміщалися стели, а іноді і скульптурний портрет мертвого. Крім цього, у надземній частині мастаби могли знаходитися молитовні або - як ми переконалися під час наших довоєнних розкопок у Едфу - верхні камери, у яких хоронились члени сім'ї мертвого. Крім головної ніші з хибними дверима, фасад мастаби мав ще менші ніші, що мабуть символізували хибні двері, призначені для двійників похованих членів сім'ї мертвого. Великі комплекси мастаб у некрополях Гізе і Сакари зосереджені поблизу царських гробниць. Вони не є частиною ансамблів пірамід, проте помешкання гробниць знаті поруч з усипальницею їхнього пана свідчить про прагнення прославити фараона і після його смерті, що відбиває певною мірою характер відношень, які панували в єгипетському товаристві того часу. У монументальних царських некрополях не були місця для трудящої людини. Про нього не забували, але тут він не був потрібний. Цінувалася тільки його праця на землі, у загробному ж світі він не мав значення. Для вельмож тут будуть трудитися хлібороби, пастухи і ремісники, численні зображення яких ми бачимо на рельєфах, що покривають внутрішні стіни мастаб. Дійсні вулиці мастаб високопоставлених сановників IV, V і VI династий мають планування, що нагадує міські вулиці. У цих гробницях збереглися скульптури, рельєфи і розписи, що належать до шедеврів мистецтва епохи Древнього царства. Достатньо згадати портретні скульптури царевича Рахотепа і його дружини Нофрет, членів сім'ї фараона Снофру, виявлені в їхній мастабі в Медумі. Також у Медумі в гробниці Ітет, чоловіки сановника, що носив ім'я Нефер-маат, був відкритий знаменитий розпис із зображенням гусаків, що належить до числа найбільш цінних пам'ятників живопису аналізованого періоду.

Найбільша кількість пам'ятників поряд із некрополем у Гізе принесли розкопки мастаб у північній частині Сакари. До найцінніших творів мистецтва належать рельєфи на дереві, виявлені в гробниці переписувача Хесира, що відноситься до епохи III династії. Його портрет є одним із найбільш ранніх класичних прикладів канону в зображенні людської фігури в барельєфі. Серед інших пам'ятників, що датуються часом IV династії, звертає увагу скульптурна група, що зображує Неферхотепа і його дружини. До найвідоміших творів єгипетського мистецтва належить скульптура сидячого переписувача із сувієм папірусу навколішках (V династія), а також серія статуеток із вапняку, що зображують людей, зайнятих фізичною працею - наприклад, фігурка жінки, що розтирає зерно. У гробниці вельможі Каапера була знайдена відома реалістична скульптура з дерева, що одержала назву “сільський староста” (по-арабски Шейх-эль-Белед). У мастабі Ті, стражника пірамід і надгробного храму фараона Сахура, були виявлені прекрасні рельєфи, що зображують сцени з життя Ті, а також різноманітні господарські роботи, виконувані в його володіннях. До найбільш відомих сцен відносяться: Ті, що полює з човна, годівля гусей, перевезення і полірування статуй, кухаря і пекарі за роботою, жнива і молотьба, будівництво човна, м'ясники, ловля риб мережею, полювання на гіпопотама і доїння корів. У північній частині некрополя заслуговують на увагу також мастаби часу V династії: Птах-хотепа, значного чиновника часу Асеси, Птах-хотепа II, інспектора жерців, Ахутхотепа, стражника Міста пірамід, а також відкрита в 1966 році мастаба сановника по імені Нефер і його дружини Хонсу з прекрасно збереженими розфарбованими рельєфами. Мастаби поблизу піраміди Теті мають цілу систему молелен і коридорів у надземній частині гробниці. Серед найбільш значних виділяється мастаба візира Мерерука, що є місцем поховання візира, його дружини і сина Мері-Теті.

У царському некрополі в Гізе також були виявлені чудові пам'ятники скульптур, що зображують як фараонів - наприклад, статуя Хефрена з діорита або згадані вище тріади Мікеріна, так і простих людей, що займаються різноманітними заняттями; із числа останніх варто відзначити хоча б відому статуетку броварника. У дослідження мастаб внесли свій внесок і учасники польських археологічних експедицій. Під час трирічних розкопок в Едфу, у Верхньому Єгипті, що проводилися в 1937-1939 роках, польські археологи відкрили декілька десятків мастаб VI династії, побудованих із цеглини-сирцю. Ці мастаби мали похоронні камери й у надземній, і в підземній частині. Багатий похоронний інвентар із цих мастаб знаходиться нині в Національному музеї у Варшаві. У 1 Перехідний період (пр. 2181-2133р. до н.е.), під час якого відбулося ослаблення влади фараонів і розпад держави, не було сприятливих умов для будівництва настільки значних усипальниць, якими є піраміди. Написи згадують тільки про декілька будівництв цієї епохи. Деякі з них були ідентифіковані, як, наприклад, піраміда царя Ібі в Сакарі, що відносяться до VIII