Реферат на тему:
„БАРТОЛОМЕО ФРАНЧЕСКО РАСТРЕЛЛІ”
Зміст.
I. Вступ
II. Бартоломео Франчесько Растреллі
1. Прибуття Растреллі до Росії
2. Діяльність Б.К. Растреллі при російському царському дворі
III. Франчесько Бартоломео Растреллі
1. Юність Бартоломео
2. Початок самостійної роботи
3. Епоха Ганни Іоанновни
4. Стиль бароко в Росії
IV. Висновок
V. Список джерел інформації
БАРТОЛОМЕО ФРАНЧЕСКО РАСТРЕЛЛІ
Пфанцельт Лукас Конрад
(1684-1754)
Портрет архітектора Бартоломео Франчесько Растреллі
1750 - 1760-е рр., полотно, масло,73х62 см
Растреллі Бартоломео Карло народився в 1675 році у флоренції в сім'ї спроможного дворянина Франчесько Растреллі. Помітивши художні схильності сина, батько, віддав його в скульптурну майстерню, де Растреллі пройшов відмінну виучку. Він добре малював, умів працювати в бронзі, спіткав художнє литво і ювелірну справу, одержав навики архітектурного проектування, познайомився з будівельною технікою і гідравлікою, освоїв мистецтво театрального живописця. Але застосувати свої здібності на батьківщині він не зміг: колись процвітаюча флоренція переживала важку економічну і політичну кризу.
Не знайшлося замовлень і при папському Дворі в Римі. Растреллі повертається у флоренцію, незабаром одружується на іспанській дворянці, разом з нею їде до Парижа. Там в 1700 році у них народився син - , майбутній знаменитий архітектор. У 1707 році за надгробок маркізу де Помпону, міністру Людовика XIV, яке сподобалося вдові і багатьом впливовим особам, Растреллі одержав графський титул.
Він проектує декілька надгробків, в яких помітні риси стилю бароко, складних і динамічних по композиції, з безліччю алегоричних фігур. Проте французька критика заявила, що у наїжджого італійця "зіпсований" смак, оскільки у Франції початку XVIII століття пануючим стає класицизм, чужий барочним формам.
Але, не дивлячись на спроби Растреллі пристосуватися до французького смаку, нових крупних замовлень не поступало.
Царювання Людовика наближалося до кінця, і багато майстрів не мали замовлень.
Діяльність Б.К. Растреллі при російському царському дворі.
Спочатку Растреллі працював переважно як архітектор. Він брав участь в плануванні Васильевського острова і в будівництві палацу в Стрельне, представив на конкурс проект будівлі сенату, робив моделі гідравлічних машин для фонтанів, викладав в малювальному відділенні Академії наук, виконував ескізи маскарадних костюмів, а також займався скульптурою. Але незабаром французький архітектор
Ж.Б. Леблон, що приїхав майже одночасно з Растреллі і змагався з ним, відтіснив Растреллі як архітектора. Тому різносторонньо обдарований Растреллі зміг проявити свій талант тільки у області скульптури і перш за все показав себе як дивовижний портретист. Він зумів з'єднати в скульптурних портретах пишну барочну парадність, що так добре відповідала звитяжному духу петровського царювання з вдумливим проникненням в людську душу, що також отвечало-задачам епохи.
Працюючи над портретами, Растреллі уважно вивчає натуру, прагне передати найхарактерніші індивідуальні риси. Першою значною портретною роботою є бюст А. Д. Меншикова виконаний в кінці 1716 року. Роком пізніше з'явилася ця робота в бронзі, а в кінці 1840-х років скульптор Витали повторив портрет в мармурі.
Багато разів звертався Растреллі до образу . Ще за життя пануючи, в 1719 році, він зняв з нього маску, творчо інтерпретував її і створив абсолютно достовірний портрет. Тоді ж
був зроблений восковий бюст Петра в латах. Після смерті Петра I за замовленням Растреллі виконав "Воскову персону" - розфарбовану фігуру у натуральну величину, одягнену в одяг Петра. Дві останні роботи цікаві як свого роду "документи".
Справжнім успіхом Растреллі є бронзовий бюст Петра I (1723-1729): образ, виконаний неприборкній енергії, правдивий і живий, дуже динамічний формою.
Би. К. Растреллі виконав ще два бюсти Петра: один в дереві - для військового корабля, інший - з позолоченого свинцю (Копенгагенській музей).
Портретні бюсти Растреллі - швидші монументальні, а не станкові твори. У них передані не тільки індивідуальні риси окремих осіб, але. і характер цілої епохи.
Багато років працював Растреллі над кінним монументом Петра. Ще в 1720 році за замовленням царя він зробив невелику модель майбутнього пам'ятника. У 1724 році модель з'явилася в остаточному вигляді. Але тільки через двадцять років, вже після смерті скульптора, за участю його сина, архітектора Ф. Б.Растреллі, статую відлили в бронзі. Пам'ятник був встановлений Павлом 1 лише в 1800 році перед Михайлівським замком. Там він стоїть і понині з написом Прадіду - правнук". Це - перший кінний пам'ятник в російському мистецтві, хоч встановлений він і пізніше за знаменитого "Мідного вершника".
У 1741 році скульптор закінчив роботу над статуєю "Ганна Іоанновна з арапом", в якій органічно з'єдналися портретна характеристика і монументальне узагальнення. Якщо в образі Петра і його сподвижників - поривши і горіння, то в названому творі - уособлення одного з найпохмуріших періодів історії Росії.
Портретні роботи - не єдине, що залишив Растреллі. Він багато працював як майстер декоративної скульптури в Стрельне, Літньому саду і особливо в Петергофе. Творчість Растреллі помітно позначилася і на розвитку медальерного мистецтва Росії. Значний інтерес представляє участь Растреллі в роботі над проектом Тріумфального стовпа, ідею якого висунув Петро в наслідування римській Колоні Траяна. По думці Петра "стовп в пам'ять Північної війни" повинен був увічнити військові подвиги російської армії, що привели до утворення могутньої Російської імперії. Але після смерті Петра колону стали називати "Стовп пам'яті Петра I і Північної війни".
Грандіозну колону, опоясану барельєфами на теми подій Північної війни, повинна була вінчати статуя . Проте Тріумфальний стовп так і не поставили