.

Егейська культура, Крито-мікенська культура, загальна назва цивілізацій у 3000-1000 рр. до РХ на островах , , у материковій й ().

Розкопки

Перші центри відкриті розкопками у (1876), А. Еванса на (з 1899). З 19 в. досліджено кілька сотень пам'ятників: могильники, поселення, великі міста типу на о. із кам'яною стіною висотою 5 м, на о. ; царські резиденції — , палаци Криту (, , ), акрополь у Микенах.

Історія

Опис міст

Міста, укріплені стінами з вежами й бастіонами, із суспільними будинками й храмами з'явилися в західній Анатолії в 3000-2000 рр. до РХ; укріплені поселення в материковій Греції — наприкінці 2300-2000 рр. до РХ; на Криті фортеці невідомі.

Поділ культури

Виділяється кілька локальних археологічних культур (цивілізацій) (, , , , , ), що входять в Егейську культуру.

Хронологічно ці культури прийнята ділити на три основних періоди — ранній, середній і пізній, а кожний період — на 3 субпериода (І, ІІ, ІІІ): наприклад, раннеминойский І, середньосолунський ІІІ й так далі.

Опис розвитку

Розвиток Егейської культури проходив нерівномірно, її центри переживали епохи занепаду й розквіту в різний час.

Процес формування Егейської культури був складним й тривалим:

· культури західної Анатолії й Середньої Греції виникли на основі місцевого ,

· на островах східної частини Егейського моря переважав вплив культури ;

· західно-анатолійський вплив був сильним й на інших островах.

Близько 2300 до РХ і північно-західна піддалися ворожій навалі, про що свідчать сліди пожеж і руйнування на поселеннях. Під впливом прибульців (можливо, індоєвропейського походження) до 2000-1800 рр. до РХ змінилася матеріальна культура материкової Греції, Трої, деяких островів.

На Криті, не порушеному навалою, продовжувала розвиватися ; на початку в 2000-1800 рр. до РХ. з'явилася , з 1600 до РХ — А.

Середнє бронзове століття (2000-1500 рр. до РХ) — період найбільшої консолідації Егейської культури, про що свідчить певну єдність матеріальної культури: , металевих виробів і іншого.

Близько 1600 до РХ вторгнення в материкову Грецію нових племен (можливо, ), воїни яких використовували бойові , поклало початок виникненню невеликих держав мікенського періоду навколо інших центрів — , , .

Приклад Б

Близько 1470 до РХ деякі центри Егейської культури (особливо ) постраждали від виверження вулкана . На Криті з'явилося ахейське (мікенське) населення, що принесло нову культуру й Б.

З 1220 р. до РХ Егейська культура переживає глибоку внутрішню кризу, що супроводжується навалою дорійців і "", що призводить Егейську культуру до загибелі.

Мистецтво Егейської культури

Егейське мистецтво характеризується переходом провідної ролі в його розвитку від однієї області Егейського світу до іншої, додаванням місцевих стилів, взаємозв'язками з мистецтвом Давнього , , . У порівнянні з художніми культурами Древнього Сходу Егейське мистецтво відрізняється більше світським характером.

Час Кикладського мистецтва

Серед пам'ятників 3000-2000 рр. до РХ виділяється похоронна пластика , "кикладські ідоли", — мармурові статуетки або голови (фрагменти статуй) геометризованих, лаконічних, монументальних форм із чітко вираженою архітектонікою ("скрипкоподібні" фігури, оголені жіночі статуетки).

Час Критського мистецтва

Приблизно з 2300-2200 рр. до РХ провідним центром художньої культури став (розквіт в 2000-1500 рр. до РХ). Мистецтво Криту поширило вплив на Кіклади й материкову Грецію. Найвищі досягнення критських зодчих — палаци (відкриті в Кносе, Фесте, Маллии, Като-Закро), у яких сполучення великих горизонтальних площин (двори) і комплексів 2-3-поверхових приміщень, світлових колодязів, пандусів, сходів створює ефект мальовничого перетікания простору, емоційно багатий, насичений нескінченною мінливістю вражень художній образ. На Криті був створений своєрідний тип колони, що розширюється догори. В образотворчому й декоративно-прикладному мистецтві Криту орнаментально-декоративний стиль (2000-1700 рр. до РХ, що досяг досконалості у вазописі камарес) переміняється в 1700-1500 рр. до РХ більше конкретною й безпосередньою передачею образів рослинного й тваринного миру й людини (фрески палацу в , вази із зображенням морських істот, виконання дрібної пластики, , ); до 1400 р. до РХ (приблизно, у зв'язку із завоюванням ) наростають умовність, стилізація (фрески "тронного залу" і розфарбований рельєф зі "цар-жрець" з палацу в Кносе, вазопись "палацового стилю").

Час Ахейського мистацтва

1700-1200 рр. до РХ — період високого розквіту мистецтва ахейської Греції. Міста-фортеці (, ) будувалися на пагорбах, з потужними стінами циклопічної кладки (з кам'яних брил вагою до 12 тонн) і плануванням в двух рівнях — нижнє місто (місце притулку населення околиць) і із палацом правителя. В архітектурі житла (палаци й будинку, як і на Криті, будувалися на кам'яних цоколях із з дерев'яними зв'язками) складається тип прямокутного з портиком будинку — мегарона, прообраз давньогрецького "храму в антах". Краще інших розкопаний палац у . Виділяються круглі в плані купольні гробниці-толоси з помилковим зводом і дромосом ("гробниця Атрея" біля Мікен, 1400-1200 рр. до РХ). Образотворче і декоративно-прикладне мистецтво ахейської Греції зазнало впливу від сильного мистецтва , особливо в 1700-1500 рр. до РХ (вироби із золота й срібла з "шахтових гробниць" у Мікенах). Місцевий стиль характеризується узагальненістю й лаконічністю форм (рельєфи на надгробних стелах "шахтових гробниць", похоронні маски, деякі посудини ("кубок Нестора") з поховань). Мистецтво 1500-1200 рр. до РХ, як і Критське мистецтво, велику увагу приділяло людині й природі (фрески палаців у , , , ; вазопись, скульптура), але тяжіло до стійких симетричних форм і узагальнення (геральдична композиція з фігурами 2 левів рельєфу Левиних воріт у Мікенах).

Мистецька галерея

"Соусник". Зі скарбу Пріама. ІІ. Золото. 2500-2250 до РХ. |

"Сковорода". Ритуальна посудина. Камінь, гравірування. Кіклади. 2500-2000 рр. до РХ.