Культура Месопотамії.

У Передній Азії особливо зруч-ною для землеробства була природно-історична область між Тигром і Євфратом, яку стародавні греки називали Месопотамією (Межиріччям). Саме тут зародилася харак-терна для Стародавнього Сходу сільськогосподарська ци-вілізація й створилися ранні форми державності. Почат-кове ця цивілізація складалася з двох частин — Шумеру на півдні та Аккаду в центрі й дістала назву «Шумеро-Аккадська культура», її архаїчну епоху звичайно поділяють за місцями археологічних розкопок на три періоди: Ель-Обеіду, Уруку та Джемдет-Насру, що охоплювали майже усе IV тис. до н. е. й передували виникненню найдавніших держав.

Творцями шумеро-аккадської цивілізації були шумери — стародавній народ, який прийшов на південь Месопотамії з гірських районів Еламу, та семітські племена Аккаду з сірійсько-месопотамського степу. Протягом періодів Уруку та Джемдет-Насру вони досягли великого про-гресу в усіх галузях виробництва і культури. Саме шумери заклали основи монументальної архітектури, пов'язаної з храмовим будівництвом, винайшли гончарний круг і ви-плавку бронзи. Поширення торгових відносин викликало прогрес в удосконаленні транспортних засобів — були ви-найдені колесо, колісниця й візок. У зв'язку з необхідні-стю складання господарських документів у шумерів з'яв-ляється примітивна картинна (піктографічна) писемність.

Завдяки землеробському таланту шумерів Месопотамія перетворилась у квітучий край. Густа мережа зрошуваль-них каналів й ретельна обробка землі давали змогу одер-жувати багаті врожаї, були розвинуті ремесла, торгівля, будівництво, зводилися величні палаци, храми й гробниці. Існувало досконале ювелірне мистецтво, виготовлялися золоті речі, дорогоцінні прикраси, вперше у світі було одержано кольорове скло. Завдяки створенню першої в сві-ті регулярної армії правителю Кдшу Саргону І в кінці XXIV ст. до н. е. вдалося об'єднати інші міста-держави Месопотамії у єдине царство.

Шумери досягли багатьох культурних звершень, що ста-ли важливим надбанням світової цивілізації./Вони удоско-налили піктографічну писемність й створили більш зручний клинопис, склали перші астрономічні календарі та правові кодекси, започаткували в літературі епос міфологічного змісту. Тут була винайдена арифметика і зародилася гео-метрія, для обчислення використовувалися таблиці мно-ження, дроби, квадратні й кубічні корені. Освіту майбутні жерці-чиновники здобували в школах при храмах, де вивчали математику, астрономію, астрологію, оволодівали писемністю, спеціальними знаннями з богослов'я, права, медицини та музики.

На особливу увагу заслуговують досягнення шумерів у різних галузях художньої творчості, їх надзвичайно розви-нутий естетичний смак яскраво відбився в образотворчому, ювелірному та будівельному мистецтвах. „Високого рівня сягнула шумерська скульптура, зокрема, майстерно виго-товлені статуї богів, царів і жерців, що встановлювалися у храмах. Набула поширення в Шумері й пластика у ме-талі. Знайдена археологами діадема цариці Шубад нале-жить до виробів найвищого ювелірного гатунку. Шумер-ські архітектори поклали початок будівництву міст, оточе-них мурами, багатоповерхових будинків та зиккуратів (своєрідних храмових башт зі святинями-алтарями), обли-цьованих мозаїкою з різнокольорових полірованих" пли-ток.

Завдяки торговельним та міждержавним зв'язкам куль-турний вплив шумерів поширювався й на сусідні країни і народи, особливо на Малу Азію, Закавказзя, Єгипет. За-клали вони основи й для культурного розвитку своєї, спад-коємниці у самій Месопотамії, якою з II тис. до н. е. стала цивілізація Вавілону. Цю державу, яка проіснувала до VI ст. до н. е., створили завойовники-Месопотамії — кочові семітські племена аморитів.

Спорідненість шумерської та вавілонської культур грун-тувалася, насамперед, на особливостях світосприймання, релігійних віруваннях та міфологічних уявленнях жителів Месопотамії, пов'язаних з обожненням природи. . Страх перед грозою й повенями породив уявлення про богів во-дяного хаосу Апсу і Тіамат, верховного бога землі та гро-му Енліля. Але з початком використання штучного зрошен-ня у землеробстві настає час усвідомлення благодатної сили води, поклоніння доброму богу води й мудрості. Ви-никає землеробський культ вмираючого і воскресаючого бога Думузі (Таммуза). Обожнення природи знайшло відо-браження і в уявленнях про космос як вищий порядок, що управляє усім світом, не допускаючи анархії. Особливу популярність здобули астральний культ (обожнення неба та небесних світил) і зв'язане з ним астрологічне передба-чення майбутнього на основі розміщення планет та зірок. Бог неба Ану стає верховним богом («батьком», «царем бо-гів») у шумерському пантеоні.

Яскраве відображення у міфологічній шумеро-вавілон1-ській літературі знайшли спроби пояснити існуючу світо-будову. Так, зокрема, виник міф про створення світу з во-дяної стихії та міф про божественне творення людини з глини, щоб вона вела доброчинне життя, виконуючи волю богів й прислуговуючи їм. У шумеро-вавілонській культурі, що розглядала Всесвіт як всезагальний порядок, єдину «космічну державу», доброчинне життя, насамперед, вис-тупало саме як слухняне життя, починаючи від послуху старшим у сім'ї, продовжуючи покірністю державній владі й завершуючи служінням богам. Шлях слухняності уявляв-ся шляхом набуття божественної милості та досягнення земного щастя, почесного становища у суспільстві.

У шумеро-вавілонському епосі також знайшли відображення мрія про безсмертя, проблема життя та правомірно-
сті смерті. У відомій «Поемі про Гільгамеша» (кінець III—
початок II тис. до н. е.) знайшла свій типовий вираз сформульована саме на Близькому Сході міфологічна концепція жорстокого детермінізму людського життя, закономірною кульмінацією якого є смерть, яка, натомість, не може перекреслити цінності життя, його земні звершення та радощі. В епічній літературі Месопотамії існували й міфи про Золотий вік людства та райське життя, які згодом увійшли
до складу релігійних уявлень інших народів Передньої
Азії, до біблійної літератури.

Звертає на себе увагу еволюція давнього культу при-роди. Поступово боги з уособлень сил природи перетворюються на покровителів держави й царської влади, стають! втіленнями абстрактних понять справедливості й могутності, небесними суддями, войовникаМи та царями. Давній! землеробський бог Мардук набуває вигляду «владики неба1! і землі», верховного державного бога Вавілону. А бог