легко доступними для огляду формами, готичний собор неозорий, часто асиметричний і навіть неоднорідний у своїх частинах кожний з його фасадів зі своїм порталом індивідуальний, але при цьому дуже гармонічний. У загальній конструкції стіни ніби «губляться» за арками, галереями, вежами, майданчиками з аркадами, величезними вікнами, за нескінченно складною грою ажурних форм. Весь простір собору, і всередині, і зовні, заповнений неймовірною кількістю скульптур (у Шартрському соборі їх близько десяти тисяч). Статуї займають не тільки портали й галереї, їх також можна знайти на покрівлі, карнизах, під склепіннями капел, на кручених сходах, навіть на ринвах і на консолях. Словом, готичний собор — це цілий світ, відображення середню вічного міста.
Готичні форми в культовій архітектурі вже з'являються в період розквіту романського стилю (XII століття), У ХІІІ ст. готичний стиль досяг вершин — висока готика. Згасання припадає на XIV—XV ст. — полум'яна готика. До будівництва церков підключаються будівельні артілі, до складу яких входять про фесійні ремісники й архітектори. Численні артілі, які кочують із міста в місто, обмінюються досвідом і знаннями. Деякі готичні собори зводяться не одне покоління, знання передаються синам, при цьому романський стиль непомітно «розбавляється» елементами готичного.
Динамічність, легкість і мальовничість соборів визначає характер міських будівель, що витягаються догори услід за соборами. У міській архітектурі з'являються нові ідеї католицької церкви, що свідчить про самосвідомість городян, яка зростає, про нове уявлення про світ. У готичному соборі усе підпорядковане однаковій-системі: стійкі каркасні системи, хрестово-реберні стрілчасті зводи, арки стрілчастої форми і т. п. Вигляд собору Істотно змінюється як внутрішньо, так і зовні.
Класичним вираженням готичного стилю є собор Паризької Богоматері, будівництво якого почалося в XI, а закінчилося в XIII ст. Можна уявити собі, як переконливо виглядав собор Паризької Богоматері в середньовічному Парижі, Із його ламаними вуличками і маленькими двориками уздовж берегів Сени, якщо й у наші дні архітектура собору змушує зблякнути такі стилі, як бароко, ампір, класицизм.
У минулі часи собор був чимось більшим, ніж просто місцем церковної служби. Разом із ратушею це був центр громадського життя міста. Якщо ратуша була центром ділової діяльності, то в соборі, крім богослужіння, відбувалися реальні вистави, читалися університетські лекції. Іноді засідав парламент і навіть укладалися дрібні торговельні угоди. Багато міських соборів були настільки великими. що все міське населення, яке «бралося в одному соборі, не могло його заповнити Біля собору, як правило, розташовувалися торговельні ряди
Масивний і важкий, товстостінний, закритий з усіх боків. Із суворими форма м«. фортечного типу романський собор не міг служити потребам міста. тому майстри прагнути перетворити конструкцію на щось відкрите повні, и відчуттям такого простору, що зможе вмістити в себе населення міста Услід за зміною конструкції, природно, відбулася і зміна архітектурного стилю.
Якщо порівнювати романський стиль і готичний то розходження занадто разючі один урочисто масивний суворий. Інший - велично легкий світлий, якщо розглядати будівлі перехідного періоду від одного стилю до іншого то видно, що готика бере свій початок з романських коренів. Зародження нового стилю готики почалося з архітектури і лише потім він почав поширюватися на скульптуру й живопис.
Почалося все це з найпростішої клітки комірки вкритої склепінням. Приміщення бути квадратними і це створювало певні межі для розширення головного нефа Храм при такій системі перекриттів неміг бути досить просторим усередині він залишався вузьким і темним. Думка зодчих прагнула до того щоб розширити й полегшити систему склепінь. Суцільні склепіння вони заміни ли реберними перекриттями - системою несучих арок.
Вся легкість, невагомість і казковість готичної будівлі має раціональну основу. Так з'являються наскрізні галереї, аркади, величезні вікна галереї використовуються для встановлення статуй а вікна для монументального живопису з кольорових стекол. Середньовічні художники використовувати чисті, яскраві насичені кольори. Це позначилося й у вітражах І в мініатюрах, І в розфарбуванні скульптур. Загалом ці собори не здаються гнітючими ані зовні, ані усередині. Вони являються скоріше як втілення діяльного життя середньовічного міста. Планування їх розраховане бурхливе життя не тільки усередині соборів але й зовні всередині собор просторий, трансет майже зливається з подовжнім простором. У такий спосіб у приміщенні усувається різка межа між кліром і відвідувачами «Святилище» перестає бути чимось недоступним і таємним. Гробниці містяться прямо в храмі, а не в темній підземній крипті, як у романських церквах. Стиль готики драматичний, але не похмурий і сумовитий.
У зрілій готиці домінує наростання вертикальних ліній динамічна спрямованість угору Реймський собор - місце коронування французьких королів і один в найбільш цільних творів готики, чудовий синтез архітектури й скульптури. Готичну скульптуру характеризують наступні головні риси по перше у концепціях з являється інтерес до явищ реального світу, релігійна тема.
Готика зберегла свою домінуючу позицію але ці образи змінюються рисами глибокої людяності, поступово на перше місце виходять світські сюжети, по-друге, провідну роль починає відігравати крупа пластика. Як в романським храмах, велике місце в готичних соборах займають зображення чудовиськ і фантастичних істот так званих химер. Залишився и один із найпоширеніших сюжетів в образотворчому мистецтві — сюжет «Страшного суду». Інтерес до люди ни й реальності майстри виражають у сценах Із життя святих, наприклад, на порталі собору Паризької Богоматері є тимпан «Історія Святого Стефана».
Для того щоб зрозуміти, чому романський стиль поступився місцем готиці, необхідно мати хоча б реальне уявлення про середньовічні міста. Основна маса міського населення являла