неякісний звук, тоді необхідно буде пограти вправу, яка побудована на пасажі, виконання якого було важким.

Включати перший палець до гри слід поступово, не перегружаючи його надмірними вправами.

Слід враховувати і ті обставини, що цілий ряд виконавських прийомів гри, різноманітні штрихи якими повинен володіти баяніст, не допускають присутності першого пальця на клавіатурі. Неможливо, наприклад, грати деякими прийомами, якщо перший палець знаходиться не за грифом.

Це, перш за все, акцентоване стакато, деташе тремоло, яке виконується безпосередньо рухом міха.

Перехідним моментом від чотирьох- до п‘ятипальцевої системи є таке положення руки, коли перший палець знаходиться на ребрі грифа. В цей момент кисть повертається і займає таке положення, як під час гри п‘ятьма пальцями. В цьому положенні кисті можливі такі виконавські прийоми, як кистьове октавне стакато, а також виконання акордів у партії правої руки і великих сачків, де перший палець є опорою для чітких ударів.

Проте, незважаючи на всі переваги п‘ятипальцевої аплікатури, починати навчання маленького учня на баяні доцільніше з використанням традиційної аплікатури.

Початкове навчання із застосуванням великого пальця на клавіатурі може привести до непоправних результатів. Такий, здавалося б, парадокс можна пояснити наступним чином:

Застосування одного з принципів традиційної аплікатури, що закріплює за кожним вертикальним рядом певний палець, дозволяє баяністові-початківцеві швидко запам‘ятати аплікатуру.

Постановка правої руки при традиційній чотирьох пальцевій аплікатурі більш фіксована, ніж при позиційній, оскільки перший палець, що знаходиться за грифом, утримує її у певному стані.

Під час гри в компактному клавіатурному просторі така постановка дозволяє учневі краще відчути відстані між клавішами, саму клавішу (туше), положення руки (завдяки її зіткненню з грифом).

Ці твердження здаються нам переконливими, оскільки помітно полегшують одне із найскладніших завдань початкового періоду навчання гри на баяні - освоєння його клавіатур.

З іншого боку, використання традиційної аплікатури не є тимчасовим чинником. Наприклад, для досягнення роз-дільної, маркатної гри з фіксованою атакою і зняттям в рухомих швидких темпах традиційна аплікатура дозволяє досягнути ефективнішого результату (потрібного характеру звучання), ніж позиційна. Відбувається це тому, що низько- склепінне положення кисті природне. Коли перший палець знаходиться за грифом, то він сприяє швидкій, точній і стійкій роботі м‘яза-згинача, що посилає палець на клавішу.

Основна небезпека використання традиційної аплікатури на початковому етапі навчання пов‘язана з формуванням в учня певного аплікатурного мислення, що характерне грою трьома пальцями, принципом їх використання. Тому важливим є своєчасне введення в роботу першого пальця і застосування позиційної аплікатури.

Перш ніж застосовувати перший палець на клавіатурі, потрібно відпрацювати необхідний вертикальний рух на горизонтальній поверхні.

Опісля корисно пограти декілька спеціальних вправ для розвитку першого пальця.

Переконавшись, що перший палець пристосований до гри на клавіатурі і його рухи природні так само, як і положення кисті, всієї руки, можна переходити до гри п‘ятипальцевих позицій.

Під час гри гам важливо, щоб учень не просто запам‘ятав «клавіатурний малюнок», послідовність руху пальців, а навчився мислити позиціями. Для цього потрібно зафіксувати увагу учня на кожній з двох позицій (аплікатура будь-якої гами складається із двох позицій) спочатку в ізольованому вигляді - пограти позиції за принципом «вертушки» у висхідному та низхідному русі без пауз.

Після чого, граючи гаму підряд, учневі необхідно зосередитись на поєднанні позицій - підкладанні першого пальця при висхідному варіанті та перекладанні третього чи четвертого пальців у низхідному русі.

Із введенням першого пальця для учнів відкрилися нові можливості для розвитку техніки подвійних нот. Адже п‘ятипальцева аплікатура базується на більш природних і простих поєднаннях груп пальців. І так, як цих груп стало більше завдяки цьому полегшилось виконання гам не тільки штрихом «легато», але і «стакато» і «нон легато».

Співставлябчи два аплікатурних варіанти, приходимо до висновку про переваги п‘ятипальцевої аплікатури:

1- Під час виконання яким-небудь штрихом гама звучить завжди рівно. Із семи терцій чи секст завжди лігуються шість (у двох голосах), а в деяких гамах терціями - всі сім голосів.

2- Завдяки великій кількості аплікатурних груп, умови для виконання «легато» всюди рівні, у зв‘язку з чим пальці не відчувають напруження.

3- Кожний палець зайнятий при виконанні гам в одну октаву не три – п‘ять, а два – чотири рази і полем діяльності кожного пальця є один ряд чи два сусідніх, що забезпечує спокійний і впевнений рух.

Підвівши підсумки аплікатурних варіантів, можна прийти до висновку, що і чотирьох пальцева і п‘ятипальцева апліка-тури доповнюють одна одну. А це означає, що, створюючи сучасну школу гри, ми не можемо не взяти від чотирьох-пальцевої системи кращі її якості.

Нова культура, нові поняття, звички, нова методика не створюються на голому місці. Тут діють закони взаємного зв‘язку і впливу. Нове, прогресивне завжди вбирає в себе кращі традиції старого.

Отже, розвиваючи техніку гри із застосуванням першого пальця, потрібно разом з тим розвивати і вдосконалювати техніку гри чотирма пальцями.

Нехай обидва прийоми дружать і змагаються. Доповнюючи один одного , вони спільно збагачують техніку гри на баяні.

В процесі розвитку техніки баяніста, появи все більшої кількості оригінальної літератури, яка використовує весь арсенал технічних засобів, а також у зв‘язку з розширенням списку поліфонічних творів роль п‘ятипальцевого прийому гри буде, без сумніву, збільшуватися. Все це буде сприяти зміцненню п‘ятипальцевої аплікатурної системи і зв‘язаної з нею постановки. І ця система займає провідне місце у викона-вській практиці баяністів.

Використана література

В.Ігонін, М.Говорушко

«Питання музичної педагогіки» 6-й випуск

Ленінград, «Музика» 1985р.

А.Онегін.

«Школа гри на баяні»

Ленінград, 1990р.

М.Різоль.

«Принципи застосування п‘ятипальцевої

аплікатури