Жанрова характеристика казок.

а) Казки про тварин.

Цей вид українських казок належить до найдавнішого виду народного епосу, зародився він ще в докласовому суспільстві і був органічно пов’язаний з виробничою діяльністю первісної людини. Поступово втрачалися елементи магічності, анімалістичності, міфологічності і подібні твори набували форми захоплюючих повчальних байок /14;15/. Такі народні казки, без сумніву, були найкращим матеріалом для пізнання дитиною реального життя, реальних стосунків між людьми /16;47/.

Типовою ознакою казок про тварин є те, що дійовими особами у них виступають переважно звірі або птахи. Образи тварин певною мірою стереотипні /15;28/. Чимало казкових героїв набули алегоричного значення, символізують певну рису поведінки чи діяльності. Так, наприклад, лисиця стала символом хитрості, підступності, вовк – жорстокості, заєць – полохливості, кінь – працьовитості, собака – вірності. Анімалістичні казки реалістично відтворюють життя і побут народу, його мрії і сподівання, збуджують фантазію дитини, розширюють її уявлення про світ, вчать життєвому досвіду, виховують чесність, правдивість, взаємодопомогу, товариськість /14;45/. Так, казка “Рукавичка” розповідає про невластиві звірям умови життя: у загубленій рукавичці, як у хаті, зібралися жити сила-силенна тварин, які значно більші від самої рукавички. Всі вони розмовляють людською мовою і поводяться як люди. Що ж допомогло їм вміститися у маленькій рукавичці? Безперечно, взаємна повага, приязнь, дружба, колективізм. Виховання саме цих рис у дітей і має на меті кумедна, проста за змістом і за композицією казка. Рушієм дії тут є зустрічі різних тварин, які розповідають про себе. Самохарактеристика, що звучить дуже образно завдяки здвоєним визначенням – епітетам: мишка - шкряботушка, жабка – скрекотушка, зайчик – побігайчик, лисичка – сестричка, кабан – іклан,

ведмідь – набрід – все це допомагає дітям уявити кожну тварину, зрозуміти її особливості /14;45/.

Для малих дітей найдоступніші повчально-розважальні казки про тварин, що дозволяють їм самим легко зробити висновки про те, що добре, а що погано. З таких казок, як “Котик і Півник”, “Коза - дереза”, “Колобок”, постають перед малятами різні характери тварин, що розкриваються у тих чи інших життєвих ситуаціях /16;47/. Так, дітей хвилює дружба півника з котиком; готовність звірів прийти на допомогу зайчикові (“Коза - дереза”). Вони вчаться ненавидіти підступність і лицемірство, грубість, тупість і обмеженість (“Лисичка – сестричка і вовк - панібрат”). Діти негативно оцінюють хвалькуватість колобка, брехливість і нахабство кози – дерези /14;46/.

Як зазначає Л.М. Кіліченко, немає такого аспекту виховання, який би не відбився у казці. Але найчастіше йдеться про те, яка велика користь і насолода буває від праці, що добре, а що погано /16;48/.

Казки про тварин відрізняються нескладною побудовою, динамічністю у розгортанні сюжету. Все це робить казки для тварин доступними дітям.

б) Чарівні або фантастичні казки

Чарівні, або фантастичні казки як і художні твори письменників з фантастичними сюжетами і образами, мають на дітей незвичайний вплив – на їхню уяву і на розвиток поетичного мислення, мови. Дітей захоплюють чудесні перетворення, карколомний розвиток подій, величезні можливості героїв – долати простір, перемагати труднощі. А що головним персонажем виступає часто не найсильніший, найбільший, а буває, що зовсім юний герой, то все це створює у казці атмосферу, сповнену радісного відчуття сили, доброти, сміливості, незламності /16;50/.

Персонажі чарівних казок різко розмежовані на позитивних і негативних. Перемога завжли за позитивними героями, які відзначаються хоробрістю, розумом і кмітливістю, любов’ю до рідного краю /14;47/. Вони наділені надзвичайними властивостями фантастичного перетворення. Так, Царівна – жаба перетворюється на красуню; Кривенька качечка – на гарну й працьовиту дівчину, а потім знову на пташку; Снігуронька, - зліплена з снігу, оживає та ін. /15;30/. Вони виступають то як велетні, то як діти, що виявляють незвичайну силу і мудрість (Телесик, Котигорошко) /14;47/.

До негативних образів належать Соловей – розбійник, Кощій Безсмертний, Ох, Гайгай, Ольдеквіт, сорок розбійників, відьми, змії, на яких неминуче чекає поразка, адже всі вони уособлюють зло, а казка на те й казка, щоб добро перемагало зло. Носій добра і справедливості виходить у казках переможцем над будь-якими негативними силами /3;96/.

Сюжет фантастичних казок ще більше динамічний і напружений, ніж у казках про тварин. Він найчастіше має пригодницький характер. Спостерігаючи за діями героя, який перемагає перешкоди на своєму шляху, то відступаючи. То знову ще з більшою енергією переборюючи їх, дитина вчиться оптимістично дивитися на життя, вірити у свої сили, бути

наполегливою у досягненні поставленої мети. Через фантастичний серпанок казки завжли просвічуються педагогічні настанови народу про те, якою повинна бути людина. В сюжеті казок дітей приваблюють чарівні перетворення, казкова обстановка, картини багатьох боїв, що розвивають уяву, вчать образно мислити. Наприклад, в одній із казок герой потрапляє в країну, де в бідної вдови є такий кабан, який “іклами оре, ушима сіє, хвостом волочить, за ним дощ мочить, а позаду жнеться і в копи кладеться і готове в клуню возять”. Чи не йдеться тут про прообраз комбайна? /14;48/.

У чарівних казках передано споконвічні бажання народу глибше пізнати навколишнє, проникнути у глибини Землі та у неосяжний загадковий світ Космосу, у морські глибини, підводне життя річок, розкрити таємниці інформативного спілкування тварин і птахів, пізнати надприродні сили Всесвіту – зазначають у своєму посібнику А.М. Богуш та Н.В. Лисенко.

Специфікою цих казок є сильне моральне начало, повчальний зміст, який приховано у ненав’язливій моральній позиції, що спонукає слухача самостійно