Сюжет фантастичних казок більше напружений, ніж у казках про звірів. М. Горький говорить на основі своїх дитячих вражень у статті “Про казки”, що вони виховують у дітей віру в соціальну справедливість, силу розуму, наполегливості і відваги /16;53/. Ці твори йому допомогли також відчути й збагнути чарівну красу й багатство рідної мови /15;32/.

Дошкільнятам доступні такі фантастичні казки, як “Телесик”, “Солом’яний бичок”, “Летючий корабель”, “Ох”, “Котигорошко”, “Кривенька качечка” та інші.

В умовах науково-технічного прогресу зацікавлення чарівною казкою не зменшується, адже вона попередник фантастичної літератури, такої популярної у всьому світі. Дошкільнятам науково-художню фантастику замінює чарівна казка /16;53/.

в). Соціально-побутові казки

чи не найбільшу групу серед українських народних казок становлять соціально-побутові, їх назва пояснюється змістовою особливістю цих казок. Вони розповідають про буденне життя людей, їхній побут або реалії людського життя за умов різних соціальних епох. Саме тому трапляється у літературі ще й друга назва цих казок – “народні оповідки”, “народні оповідання” (Г. Успенський).

Тематика соціально-побутових казок досить різноманітна. Їх можна класифікувати за такими групами: 1). дидактично-повчальні казки, в яких зображується людське життя з усіма його радощами й нещастями, залежність людини від її долі (“Правда і Неправда”, “Про Правду й Кривду”, “Ківш лиха”, “Біда”, “Ледащиця”, “Мудра дівчина” тощо) /3;97/. З так5их казок зримо, постає краса праведного, чесного життя. їх виховний вплив виявляється у провідній думці “неправдою весь світ обійдеш, а назад не вернешся”, в утвердженні ідеалу, життєвої позиції, що не мириться з кривдою, поборює її /16;53/; сімейно-антагоністичні казки, в яких розкриваються часом складні родинні стосунки (“Стрижено, стрижено!”, “Два брати”, “Гостинець батькові”, “Бідна вдова з сином - удовиченком”, “Названий батько” та ін.); жартівливі казки (“Москаль у пеклі”, “Докучливі казки”, “Як Іван царя перебрехав”, “Як баба чорта дурила” та ін.); сатиричні казки (“Панська політика”, “Пани”, “Хома і гуска”, “Піп на казанні” та ін.).

Через усі казки цього типу проходить образ Правди як втілення споконвічного правдошукання народу. Позитивними героями цих казок виступають звичайні прості люди – добротворці та знедолені, Мудра дівчина, дівчинка – семиліточка, козаки, солдати, син, батько або абстрактні герої – Щастя, Доля. Головним героям допомагають розум, кмітливість, спостережливість, добропорядність, моральна стійкість, витривалість, віра в добро /3;97/.

Значний виховний потенціал мають соціально-побутові казки, в яких викриваються негативні риси людської поведінки – нечесність, пияцтво, дармоїдство, лінощі. В казці “Язиката Хвеська” гостро засуджуються ті, хто “не вміє язика за зубами вдержати...”

У справі морального виховання значну роль відіграють казки, які ґрунтуються на показі конфліктів родинного життя (“Бабина і дідова дочка”, “Золотий черевичок”, “Калинова сопілка”). Вони закликають до взаємної поваги і щирих стосунків між усіма членами сім’ї, вчать бути доброзичливими, розсудливими, дотепно висміюють егоїзм, скупість, ледарство, заздрість, які можуть призвести до злочинності /14;50/.

Велику педагогічну цінність мають антирелігійні казки, які свідчать про атеїстичний світогляд трудящих, їхню ненависть до релігійного гніту, до служителів культу /14;49/. Ненаситний піп або дяк, що через жадність забивається на смерть, дурень – піп, що спочатку б’є святих на іконах, а потім тратиться на вечерю для них (“Як святі сметану їли”), піп, що за гроші готовий і собаку поховати біля церкви (“Аби гроші – гріха не буде”). Їхня мораль викликає у дітей презирство до лицемірства людей, що живуть як трутні, за гроші готові на злочин, обман і знущання над віруючими /16;54/.

Соціально-побутові казки спрямовані на викриття і заперечення несправедливого суспільного ладу, експлуатації людини людиною. Вони допомагають дітям глибше пізнати минуле українського народу, виховують патріотичні почуття, прищеплюють оптимістичні погляди на життя /3;99/.

Народні казки залишаються для сучасних дітей одним з найулюбленіших видів творчості. Поряд з тим їх зацікавлює літературна казка, що не раз є переробкою фольклорного сюжету /16;54/.

На прикладах казкових героїв діти вчаться оцінювати свої дії та дії інших. Через казкові образи дитина пізнає навколишній світ, прилучається до справ і піклувань дорослих /22;201/.

Знайомство дітей дошкільного віку з казками різних видів збагачує їхній розум, розвиває творче мислення, уявлення, мову, готує до сприймання курсу літератури у школі /15;33/.