Аналіз хорової партитури

сл. Д.Луценка «Осіннє золото» муз.І.Шамо переклад для хору М.Цапара

I - Загальні відомості про хоровий твір

«З животворчого джерела народного Ви черпаєте мудрість свого таланту. Ваші пісні завжди сповнені щирості та ніжності, в них - все, чим живе проста та добра людина». Так писав один з шанувальників Ігоря Шамо, нашого сучасника і талановитого українського композитора.

Музика - його біль та радість. Вона дарувала йому дивні хвилини творчого натхнення і кидала у прірву сумнівів, вона була його найближчим другом та його суддєю.

Ігор Шамо народився разом з музикою. Батьки його не були музикантами, але любили співати і намагались дати сину освіту, до якої він тягнувся з дитинства. Коли Ігоря питали: «Що ти любиш понад усе?», то він відповідав -«Музику!».

Відкриття Київської спеціальної середньої музичної школи ім.М.Лисенка (1935 р.) надала можливість молодому Шамо отримати музичну освіту. Він вчився по фортепіано у Янкелевича, починає робити перші композиторські спроби (Російська фантазія). Для себе він вирішив, що буде вчитись на композиторському відділі Київської консерваторії, але доля вирішила інакше.

В червні 1941 р. в життя кожної людини увірвалась війна. На фронт пішов тато та брат Ігоря. В евакуації він вчиться в Уфінському медичному інституті, а У травні 1942 р. іде на фронт в діючу армію, пройшовши її - від Вольги до Берліна. Скільки жорстоких боїв він пройшов, скільки згубив друзів, скільки горя і смерті він бачив...

Пройде час, і все це, пережите у війні, ляже на нотний стан різних партитур симфонічних, хорових, вокальних, інструментальних («Концерт-балада», симфонія №3 «Пам'яті героїв», пісні «Стоїть над Волгою курган», «Балада про трубачів», «Місто-герої», «Фронтовики»...)

весна 1946 р. застала Шамо у Празі, після чого він твердо вирішив

завершити музичну освіту і поступає в Київську консерваторію. В той час І блискучою кафедрою була кафедра композиції. її очолювало сузір'я двох яскравих людей - Л.Ревуцького та Б.Лятошинського, у яких вчився І.Шамо.

На III курсі він пише: «Українську сюїту», «Гуцульські акварелі», І «Український квартет», «Сюїти для фортепіано». Він постійно звертається до І різ культур та народного мелосу (молдавського, болгарського).

1951 рік Ігор Шамо закінчує консерваторію «Концертом-баладою», де він
виконує партію фортепіано. Після закінчення навчання перед ним відкриваються нові можливості, які він використовує дуже плідно. З'являються нові твори, нові пісні, нові жанри: «12 прелюдів», «Картини російських живописців», «Пісні друзів», «Танцювальна сюїта» (для фортепіано), «Тарасові думи», хори на сл.І.Франка, кантата «Співає Україна» на сл.Д.Луценка, «Симфонії», «Камерна мюїта», нові струнні квартети.

Природа щедро обдарувала композитора. Але найбільш коштовне в ньому -це рідкісне, дивне обдарування композитора, який більшість своїх творів присвятив жанру пісні.

Природа його пісень є народною, про що свідчить їх звучання та любов народу до них. Хто не знає «Не шуми, калинонька», «Києве мій», «Червона рожа», «Карпати, Карпати», 3 атмосферою народності пов'язана і його опера «Ятранські ігри» (причому написана у викладі а сареІІа - без супроводу!

І.Шамо писав музику до кінофільмів: «Максимка», «Лісова пісня», «Карпати-Карпати», п'єс «Горлиця», «У неділю рано зілля копала», «Макбет», «Розлом»,

Передчасна смерть перервала творчість композитора (1982 р.)* Справою життя І.Шамо була музика. Викохана його добрим серцем, вона несе дюнам Радість та глибоку естетичну насолоду.

Автором пісні «Осіннє золото» є Дмитро Омелянович Луценко - український поет, народився 15 жовтня 1921 р. с.Березова Рудка на Полтавщині.

Заслужений Діяч мистецтв, Лауреат Шевченківської премії, Учасник Великої Вітчизняної Війни. В післявоєнні роки - журналіст.

З його творів: цикл віршів: «Дарую людям пісню», «Незакінчена соната» «Пахучий хліб», «За Березовою Рудкою», «Коли ти зі мною», «Березовий дзвін», «Хліб та пісня».

Автор пісень «Києве мій», «Сивина», «Не шуми, калинонька». Співпрацював з композиторами: Білашем, Вірменичем, Майбородою, І.Шамо та іншими. Обробку вокального твору на хор, здійснив викладач нашого училища, бувший керівник хору - Цапар Михайло. Глибоко ліричний текст, розкриває потаємний, інтимний світ людини, яка згадує свою молодість, любов якої не згасає ніколи.

Ця пісня дуже близька всім нам, бо вона оспівує вірність, відданість та щирість людських почуттів.

Багряний лист, як цвіт кружля, Шумлять отави молодо... Чого ж, чого вдягла земля Рясне осіннє золото?! Втрача в гаю верба густа Листки зеленорудисті А гублю ясні літа Своєї юності...

Приспів:

Літа на зиму повернули Пливуть в осінній хмурості

А я люблю,

А я люблю

Люблю як в юності!

Пора весни до мене знов

Не вернеться із вирію...

Щасливих днів пянку любов,

Як пісню серцем вимрію.

Багряний цвіт в гаю кружля,

Шумлять отави молодо...

Чого ж, чого вдягла земля

Осіннє золото?

II - Партитурний запис твору

Обробка «Осіннє золото» зроблена на мішаний хор в супроводі соло -баритона та акомпанемента. В оригіналі - це вокальний твір в супроводі оркестру або фортепіано.

Авторські вказівки стосуються тем нових та динамічних позначень:

Веneplacido - свобідно, за бажанням.

Є ще редакція, де написано відносно виконання - лірично, ніжно, не поспішаючи, що на думку більше відповідає змісту та характеру твору.

III – Музично - теоретичний аналіз

Цей твір має куплетну форму, типову для подібних ліричних пісень.

Заспів-Приспів. Всього 2 куплети, а приспів повторюється після кожного з тим же текстом, без змін.

В загальному форма куплета виглядає так: Інструментальний (вступ) Заспів Приспів (кода 3т.)

8 т. 8 т.+8т. 8 т. т.34 по 36т.

4+4 4+4;