т.1т.5 І II III IV V VI

с - moll с – moll c–moll B–dur f – moll c - moll

т.9т.13 т.22 – 25 т. 29

Таким чином, утворюється побудова, у якій розширені масштаби заспіву, який складається зі слідуючого тексту, і звужені масштабу приспіву, відповідно до тексту.

Тому приспів (т.25-29) виглядає, як розширення до «Великого періода заспіву-куплета», в побудовах якого є класичність структури в кожній фразі, реченні 4+4 (І р.) + 4+4 (II р.). Початок та кінець твору витримано в тональності с-moll, в середині твору в відхилення, про що ми згадаємо в подальшому викладі.

Розпочинається твір «мягким коливанням» аржоподібних мотивів ( ) на фоні яких звучить колористична прозора тема, викладена струнким звучанням дуету верхнього та нижнього голосу.

Акордове хорове звучання (з закритим ротом) дублює верхню мелодію аконпонемента створюючи поетичний настрій, в якому буде звучати подальший виклад.

Після 8 тактів закінчується вступ («Пісня без слів»), розпочинається ззучання solo (баритона) на фоні хору. Мелодія solo: лірична, плавного звуковедення, надзвичайно гарна, поетично-вразлива. Ігор Шамо надзвичайний мелодист, слід тільки згадати його дві пісні «Києве мій» та «Де синії гори, де гори Карпати»…

І та II фраза повторюються, а остання (IV т.21) трохи змінена, динамізована, в ній з'являються більш схвильовані інтонації, плавність голосоведення частково порушується стрибками в нижній регістр (т.21-22), але кінцевою плавносхідною інтонацією композитор завершує «Заспів» (23-24).

Приспів - (т.25) -Схвильований, експресивний.

Тема соліста звучить у верхньому регістрі напружено, яскраво (appassionata, espressione) схвильовано,

а друга половина теми повторює музичний матеріал кінцевої фрази заспіву (т.21-24) створюючи настрій повернення до поетичного роздуму, який готує появу II куплету

Ритміка теми соло спокійна, тридольний ритм в тридольному розмірі не створює метушливості, а початковий рух акомпанементу у вступі та заспіві (до 21т.) настроює нас на зосереджений, ліричний характер.

Деяку схвильованість темі надає початковий затакт, причому цей засіб притаманний вісім мотивам «соло».

і так весь заспів та приспів (т.29-32) використовується для початку затакт з послідуючою залігованою другою долею. В ритмі теми намічена деяка «вальсовість», але стримуючись ритмом акомпанементу ( ) вона позбавлена легковажності та танцювальності.

Гармонізація мелодії та акомпанементу колоритна, свіжа, сучасного звучання пов'язана з ладотональним планом. В основі тональних змін лежить принцип співставлення тональних секвенцій, як у тактах (9-14).

С-f 7; В7-Еs7; Аs7 - d7;

Т. 9-10

Послідуючий виклад пов'язаний з двома тональностями – основною с – moll та її субдомінантою ( f –moll) – т.18, 20, 29 . При чому ці відхилення коротке, має скоріше колористичне значення, не закріплюється на довго. Кінцеві побудови речень закріплені кадансами в основній тональності.

Гармонізація функціями здійснюється в межах ладотонального плану.

Відгалуження акомпанементу на фактурну двоплановість створює різноманітні гармонії співзвуччя сучасного, колористичного звучання (S7, D9, II9). Цікавою гармонізацією з застосуванням «еліпсіса». Є такт №28, де в басі «соль» (II ст. f-moll ) звучить септакорд VI низької, переходить у низьку S, яка на другій долі підкріплюється Домінантовим басом з розвязкою в Домінантову функцію (III доля), а 29 т. – f-moll.

Фактура хорового викладу акордово-гармонічна, відіграє роль акомпонементу.

IV – Вокально-хоровий аналіз

Твір зааранжовано для соліста в супроводі мішаного хору та фортепіано. Є подвоєння в партіях т.7, т.38 - альт.

Акордовий хоровий супровід гармонічно підтримує соліста, його виклад побудований на елементи гармонізації фортепіанного супроводу.

Діапазони партій тільки цифр «З» повне звучання мелодії

Теситура голосів різна. Найбільш зручно викладені жіночі партії. Незручність буде спостерігатись в т. 17-19, де басова партія співає в унісон тему разом з тенором. В цьому місці необхідно застосувати штучний ансамбль -посилити тенора, якому взяття цього звуку є легшим ніж басом і зменшити звучання жіночих, акомпонуючих партій. Звуковедення в творі - плавне.

Глибока співучість вимагає якісного формування відкритих складів, особливо на витриманих акордах. Кантилена довгих нот повинна бути Дотриманою. Тип виконання - кантилена, обережний перехід зі звука на звук.

Особливості ритміки та висотної побудови мелодії націлені на те, щоб поетичний синтаксис природного логічного наголосу був дотриманий в кожному слові, а тому ці поетичні наголоси попадають здебільшого на сильну першу долі, але тоді вони співпадають з висотним розвитком мелодії, і є оправданою ритмічна зупинка на II долі.( )

Дикція - це вiрна вимова слів. Від її якості залежить зрозумілій поетичного тексту. Чим ліричніший характер твору, тим мякшою повинна бути дикція, виспівуватись повинні голосні у відкритих складах, а приголосні -притушовуватись. Необхідно слідкувати, щоби всі голосні виконувались в академічній манері, заокруглено, близько до літери «о».

Приголосні вимовляються коротко, синхронно разом, не розтягаючи шиплячі та свистячі - з, ш, ч, с...

В закритих складах приголосну та йотовану, яка його закриває необхідно відносити до наступного складу.

Приклад Виконувати

Багряний лист Ба - гря - ни - йли - стя - кцві -

Як цвіт кружля ткру - жля, Шу - мля - тьо - та -

Шумлять отави молодо ви - мо - ло - до...

Такий спосіб допоможе домогтись якісного кантиленого звучання у штриху legato. Досягнення цього ритмічного ансамблювання при обєднанні з якісною дикцією створить гармонійне, струнке, синхронне звучання.

Ансамбль - це врівноваженість у звучанні. Робота над ним торкається всіх елементів хорової звучності, вони обєднують в єдине ціле, доповняючи і

збагачуючи одне друге.

В нашому творі співставлення звучності (солісти - хо-акомпанемент) повинно бути