сприймається відразу, а вже потім привертають увагу образи далеких гір, ледве помічені слабкими лініями. Зіставленням тонких і товстих ліній можна створити враження віддалі, перспективи. Тут має значення ще й характер ліній. Рівні поземні і рівнобічні передають, наприклад, дзеркальну гладь, стоячої води, хвилясті — воду, що тече овальні і в тінях розширені згущені - викликають відчуття обсягу, округлої форми, ламані та розметені передають фактуру і характер предмету . Кожний художник кладе штрихи по своєму.
У практиці крім рисунків і малюнків "у чистому вигляді", зустрічається і їх різноманітні сполучення .Так штрихований рисунок олівцем, тушею чи пером доповнюють тоном сепії, акварелі тощо ...
Знання техніки реалістичного малюнка і рисунка та їх художні сполучення є необхідною умовою для творчості.
Воно потрібне і для правильного розуміння різних видів мистецтва графіки, їх специфіки.
Саме графіка, більш ніж інші галузі образотворчого мистецтва, здатна виявити все, починаючи від узагальнених і мовних понять та конкретних явищ і подій сучасного життя суспільства. Мова йде не лише про техніку виконання тих чи інших графічних творів, а й про ті специфічні властивості,
що відрізняють графіку від інших видів образотворчого і декоративного мистецтва. Будучи обмеженою розміром графіка має неосяжні можливості ідейного та естетичного впливу на маси через свою типажність. Художник може створювати серії і цикли ідейно споріднених творів, де задум послідовно розвивається у ряді відповідних творів, та художніх образів. Для графіки характерно лаконічність вираження.
Вибирати основне та опускати зайве - значить узагальнювати і спрощувати, тобто збагачувати сприйняття.
Тому можна сказати, що творчість художника-графіка, як і творчі роботи скульптора у мармурі, є тільки мистецтвом відкидання зайвого і залишання того, що створює образне втілення ідейного задуму.
Однією з найхарактерніших ознак графіки є те, що на зображенні може залишитись чистий папір, який відіграє активну роль світла і кольору. Твір буде тим кращий, чим простіших художніх засобів вживатиме майстер домагаючись своєю рукою якнайповнішої образної завершеності. Отже мало під рукою митця повинно перетворюватись в багато. Велике значення тут мають контрасти чорного з білим та відповідний вибір техніки виконання, залежно від ідейного задуму, характеру натури, тощо. Як правило, колір у графіці вводять не так повно як у малярстві.
Так вже склалося у світі що до поняття графіки входить все те, що виконано на папері. Тому до графічного мистецтва відносять твори акварельного, гуашового і пастельного живопису. Хоч з часом вони стоять на грані переходу до малярства як такого. Крім паперу різних гатунків, тонів та кольорів, твори графіки виконують інколи також на пергаменті, шовку та інших тканинах.
Є народи, чий творчий геній, коли мати на увазі образотворче мистецтво, досі найвиразніше проявилися саме в графіці. Так, наприклад, найкращі твори японських художників - Сеесю, Утоморо, Гокусая та інших.
Акварельний живопис та естампна графіка здавна вважається національною традицією англійського образотворчого мистецтва.
Графіками в своїй основі можна назвати і класиків чеського образотворчого мистецтва Йозефа Манеса та Міколаша Алема, а також багатьох інших аж до класика сучасності Макса Швабінського і про генія українського народу Тараса Григоровича Шевченка треба сказати, що основа його творчості як художника - графіка, зокрема офорти, акварелі, рисунки, малюнки та серії в яких він виконав частину своїх найвидатніших творів.
У порівнянні з живописом і скульптурою графіка має змогу швидше відгукуватись на хвилюючі теми дня. Різні види графіки, плакат і карикатура, книжкове оформлення і ілюстрація, естампна і станкова графіка належать до найактивніших і найдійовіших засобів політичної агітації і пропаганди.
Розділ II
II. 1. Композиція в графіці
Розкриваючи особливості в станковій книжковій графіці потрібно сказати, що вони спираються на загальні композиції закони, які і поширюють свою дію на всі закони образотворчого мистецтва.
В станковій графіці застосовуються різні композиційні правила, прийоми і засоби, але вони дають дещо інші результати, чим скажемо в станковому живописі чи скульптурі.
Це пов'язано з специфікою станкової графіки. Головна особливість графічного мистецтва в цілому — основна роль малюнку, використання перш за все графічних матеріалів і відповідно технічних засобів графіки, прийомів, які в своїй основі значно відрізняються від живописної лірики і тим більше від скульптури, де положення об'ємної форми в просторі не зображується, а передається в буквальному розумінні. В графіці переважає малюнок, хоча кольорові графічні твори бувають досить живописними.
Графіка ще більш умовна, чим живопис, в якому реальні кольорові якості предмета імітуються кольоровими колористичними засобами. В графічному мистецтві ці ж реальності передаються чорно-білим малюнком (лінійним, штриховим, контурним).
Умовність графіки по різному проявляється в її різноманітних видах і жанрах, наприклад в макеті велика роль належить декоративному п'ятну, силуету форми, який читається здалеку. В карикатурі умовність пов'язана з метаморфічністю сатиричного жанру взагалі. В портреті, пейзажі, сюжетно-тематичній картині форма трактується максимально правдиво, в міру пізнавання її глядачем, хоча і тут умовність зображення завжди присутня. Умовність графіки чітко прослідковується в малюнках ескізного характеру, де
частина зображеної площини залишається фоном для головного об'єкту.
В станковій графіці композиція будується, як і в станковому живописі на основі образного пластичного рішення теми, сюжету.
В станкових графічних композиціях, які виконують в декоративно-живописній манері об'єм предмета і простір передаються засобами світлотіні, або тільки в кольоровому площинному вирішенні. Ілюзія об'ємності зображуваного в таких випадках досягається за допомогою малюнка, який створює контури форми.
Колір в станковій графіці може бути різної степені активності. В одних творах він організовує композицію в плані декоративному, в інших створює вираження живописності.
Творчі, композиційні завдання вирішуються