одухотворена стримінням майбутнього художника реалізувати своє відношення до моделі. Інакше це буде ремісничим копіюванням моделі.

Щоб набути власне творче обличчя, треба мати неабияку суму загальноосвітніх і професійних знань. Потрібно, щоб ці знання і складені за шкільною партою стали основою світобачення художника-громадянина, здатного глибоко і самостійно мислити.

Власне світобачення і світовідчуття визначають напрям художньої творчості, формують творчу особистість. Як стверджує естетика, відношення художника до життя, його оцінка зображуваного простежується в розкритті любої теми і визначає зміст його мистецтва.

Якщо в художника світобачення сформульовано на основі філософії, то він стоїть на позиції правдивого мистецтва.

В творчому процесі йде розвиток і формування способів і принципів художньо-творчої переробки матеріалу дійсності. Це специфічно для мистецтва як "духовної творчості". Не володіння художнім методом проявляються в простому механічному копіюванні дійсності, фіксації фактів.

Перший етап творчого процесу - період першочергового накопичення може початися ще до вибору теми. В такому випадку накопичення матеріалу буває менш цілеспрямованим, але не безкорисним, бо в цей період пам'ять художника збагачується життєвими враженнями від розмов з людьми, прочитаних книжок.

Все це сприймається ним свідомо чи стихійно, як матеріал естетично вагомий, який можливо, з часом згодиться в творчості.

Період першочерговості повинен супроводжуватись композиційними вправами. Навіть коли немає чітко визначеної теми вони допомагають глибше пізнати багатообразність навколишнього світу, змістові зв'язки між предметами і середовищем. Різнобічне вивчення життя дозволяє художнику створювати оригінальну, правдиву композицію, а також сприяє накопиченню

життєво-важливого матеріалу. Рекомендується виконувати наброски людей і тварин, малювати по пам'яті і уяві з орієнтацією на закономірності композиції, робити замальовки характерного і ти пічного, компонувати на вільні теми, тренуватись в складенні натюрмортів постановці живої моделі в інтер'єрі.

Чим інтенсивніше проминає період першочергового накопичення, тим успішніше перехід від приблизної помітки змісту до більш чіткого обрису, задуму різних, часто хаотичних виражень, але він ніколи не виникає з нічого. Цьому передує велика, інколи довга робота художника, який прикладає немало зусиль, роздуму, волі, збираючи матеріали і вивчаючи життя. Все це непомітно веде до появи задуму.

Поступовість чи спонтанність його народження можна пояснити індивідуальними особливостями творчої особистості, частковою мірою обдарованості, а також недостатністю, чи надмірністю матеріалів.

Період виникнення матеріалу художник знаходить тактичний мотив, в якому потім він зуміє показати нові грані зображуваного явища, відкрити його з несподіваної сторони.

Інакше кажучи, в цей час визначається метод вирішення найденого мотиву з точки зору його новизни, як естетичного відкриття світу, побаченого поглядом художника.

В початковому задумі багато елементів композиції бувають намічені тільки приблизно, але вже визначена сюжетна чи ідейна направленість композиції в цілому буде тим компасом, котрий вкаже вірний шлях доробки цих елементів, метод оброблення задуманого твору необхідними додатковими деталями.

Тривалий і складний процес формування окремих видів, родів і жанрів образно уявляється таким чином: мистецтво — могутній стовбур вічно живого дерева, від якого починають відгалужуватись гілки, на них

відростають дрібніші пагінці, галузочки з квітами, листям, пуп'янками і т.д.

При аналізі кожного виду народного мистецтва, окремих ремесел, промислів ми намагаємося показати, що ніколи не переривалась традиційна художня пам'ять.

При створенні самих прямих, доволі схематичних ескізів не треба забувати про дію композиційних законів цінності і контрастів. Власне врахування цих законів має принципово важливе значення, бо створюючи перші ескізи художник веде пошук такої композиції, яка дозволить вже в чорновому варіанті побачити цілісність, життєвість і виразність, ті основні якості, які є вирішальними для справжнього витвору мистецтва.

Дія закону цілісності потребує виявлення конструктивної ідеї, закладеної в мотиві самої природи, схема її гармонії об'єднуючи в єдине ціле всі деталі майбутнього твору. Кожний художник прокладає свої методи досягнення найкращого результату.

Одні спершу стихійно малюють все, що підказують уявлення на дану тему, і лише потім в зібраному матеріалі відшукують основну ідею. Інші компонують безпосередньо під враженням споглядання натури. В любому випадку в основі композиції має лежати конструктивна ідея - каркас розвитку сюжету.

Конструктивна ідея цілісності композиції служить базою для дії закону контрастів, як поєднання протилежного в зоровому сприйнятті твору. Як відомо людина сприймає предмети перш за все по контрасту їх силуетів і навколишнього середовища. Форму ми бачимо завдяки контрасту світла і тіні. І живопис в його сучасному розумінні також будується на боротьбі протилежності - теплих і холодних кольорів. Сила кольору також збільшується від сусідства з доповнюючим кольором — червоного з зеленим, синього з оранжевим і т.д.

В метод роботи над композицією повинен бути включений ще один

важливий документ, який контролюється ідейним задумом і образним початком.

Закладення образності в конструктивній ідеї і головному контрасті вказує на взаємодію законів цілісності, контрастів з законом життєвості. Цей закон передбачає розкриття сторін зображеного явища, в яких загально виражається через індивідуальне, особливе, притаманне, даному характеру. Звично поняття індивідуальності прикладається до визначення особистих якостей людини.

Але цей термін правомірно пояснювати в більш широкому змісті, неповторності любого життєвого явища, предмета, ситуації. Але для поверхневого спостерігача всі однорідні явища ледь відрізняються, уявляються немов би на одне лице. При вдумливому уважному спостереженні ця одноманітність зникає і на заміну їй розкривається велика різноманітність.

Чим багатогранніший, повніший обсяг дійсності, чим сильніше відчуття реальності життя, цілісності предмета чи явища в мистецтві, тим повноцінніший художній образ, тим легше доходить до людини ідея.

Закон життєвості повинен особливо враховуватись в період розробки композиції, коли художник шляхом узагальнення даних безпосередніх чуттєвих сприймань дійсності хоче показати типове через індивідуально-характерне.

Передаючи в одиничному типове