Микола Віталійович Лисенко

Микола Віталійович Лисенко — видатний український ком-позитор. Він став ос-новоположником української класичної музики, увійшов в історію національного мистецтва і як талановитий диригент, пе-дагог, вчений-фольклорист і визначний музично-громадський діяч.

Народився Микола Лисенко у 1842 році в селі Гриньках на Пол-тавщині. Вже з раннього дитинства він тягнувся до музики, слухав народну пісню. Першою вчителькою його була мати – досить добра піаністка. Згодом його віддали в харківську гімназію. Весь час Лисенко навчається музики. Фортепіанну гру він проходить під керівництвом Паночіні та Вільчека. Перебуваючи у Хар-кові, він часто виступає на вечорах як піаніст та акомпаніатор.

У 1859 році Микола вступає до Харківського університету, а че-рез рік переводиться до Києва. Вже у студентські роки Микола Віталійович збирає довкола себе любителів музики і організовує студентський хор. Закінчивши природничий факультет університету Лисенко вирішив пов'язати свою долю з музичним мистецтвом.

Протягом двох років (1867—1869) Микола Віталійович навчає-ться у Лейпцігській консерваторії. Його вчителями були відомі педа-гоги І. Мошелес, К. Рейнеке, Е. Венцель, Е. Ріхтер та інші. За час перебування у Лейпцигу Микола Віталійович створив до-сить багато: опублікував дві збірки народних пісень для голосу з супроводом фортепіано, ряд романсів на слова Т. Шевченка, струн-ний квартет, тріо для двох скрипок і альта, «Юнацьку симфонію», «Укра-їнську сюїту у формі старовинних танців на основі народних пісень», тощо.

Кілька років по закінченні консерваторії М. Лисенко працює у Києві. Записує народні пісні, знайомиться з відомим кобзарем Остапом Вересаєм. Про його репертуар, манеру виконання, Лисенко пише наукову працю «Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень у виконанні коб-заря Вересая». Композитор написав тоді ряд творів: оперети «Чор-номорці» та «Різдвяна ніч», ро-манси.

З 1874 по 1876 роки Лисенко був у Петербурзі. Він відвідував лекції з інструментовки у М. Римського-Корсакова. Повернувшись до Києва він працював у інституті шля-хетних дівчат, а потім — у організованій ним у 1904 році Музично-драматичній школі.

В 70-ті роки Лисенко створив значну кількість романсів, форте-піанних творів, ряд хорів; вийшов у світ третій випуск українських народних пісень для голосу з фортепіано. З фортепіанних творів того часу відзначимо сонату, два концерт-ні полонези і дві українські рапсодії. В кінці 70-х і особливо в 80-ті роки пожвавлюється зацікавленість композитора хоровою музикою. Лисенко організовує хор із студентів Київського університету і дає публічні концерти. В репертуарі були твори композито-ра — хор «Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі», «Туман хвилями лягає» з опери «Утоплена», віночок українських народних пісень. В цей період написана значна частина хорових творів компози-тора, а також велика кількість обробок народних пісень для хору, кантати «Б'ють пороги» (1878) і «Радуйся, ниво неполитая», хорова поема «Іван Гус», хори «Сон», «Ой діброво, темний гаю».

У 80-ті роки Лисенко активно працює в оперному жанрі. Він створює лірико-побутову фантастичну оперу «Утоплена», завершує третю редакцію лірико-комічної опери «Різдвяна ніч», пише дитячу оперу «Коза-дереза», лірично-побутову «Наталка Полтавка» і ве-личну героїко-історичну народну драму «Тарас Бульба».

Останнє двадцятиліття творчої діяльності М. Лисенка було не менш активним і плодовитим. З організованим хором Лисенко широко концер-тує. Завдяки цим подорожам значно активізувалась пропаганда народної пісні та творчості Лисенка серед народу.

У 90-і й на початку 1900-х років продовжують виходити у світ Лисенкові обробки народних пісень для хору, п'ятий і шостий випуски народних пісень в обробці для голосу з фортепіано, а та-кож окремі фольклорні цикли — «Веснянки», «Купальська справа», «Колядки та щедрівки», «Весілля». Про український фольклор Ли-сенко тоді ж написав кілька наукових розвідок:«Дума про Богдана Хмельницького і Барабаша, записана від кобзаря П. Братиці» (1888), «Про торбан і музику пісень Відорта» (1892),«Народні музичні ін-струменти на Україні» (1894).

Новою сторінкою у його вокальній музиці є романси на вірші Т. Гейне, І. Франка, Л. Українки, Дніпрової Чайки, О. Олеся та інших. Такі романси, як «Коли настав чудовий май», «У мене був коханий, рідний край», «Місяцю-князю», «Безмежнеє поле»,— яскраві класичні зразки української музики. З великих форм композитор пише кантату «На вічну пам'ять Котляревському», опери «Пан Коцький», «Зима й Весна», «Сапфо», ряд мініатюр для форте-піано.

У 1903 році музична громадськість святкувала 35-річчя творчої діяльності М. Лисенка. На зібрані гроші Лисенко від-крив Музично-драматичну школу.

В 1905—1907 років композитор пише хор «Вічний революціонер», солоспів «В грудях вогонь», згодом — оперу-сатиру «Енеїда», музику до драми М. Старицького «Остання ніч». Митець створює також ряд ліричних мініатюр на слова Дніпрової Чайки, О. Олеся, М. Вороного — «Єрихонська рожа», «Айстри», «Нічого, нічо-го», кілька хорів, фортепіанних п'єс та оперу-хвилинку «Ноктюрн». Помер М. В. Лисенко 6 листопада 1912 року. Його поховано на Байковому кладовищі у Києві.

ОБРОБКИ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ

Інтерес до народної музики виникає у М. Лисенка ще з раннього-дитинства. Потім його інтерес до народної пісні поглиблюється. Лисенко записує фольклор, вивчає його. Микола Віталійович збиранням народних пісень займався все своє життя. У його фондах є понад шістсот зразків.

Фольк-лорні зразки він погрупував за жанрами і публікував випусками. У світ вийшли його сім випусків, по 40 пісень у кожному, для голо-су з фортепіано (роки виходу — 1868, 1869, 1876, 1887, 1892, 1895, 1911), тринадцять хорових десятків (1886, 1887, 1889, 1891, 1892, 1897, 1898 — два випуски, 1908 — два випуски, 1909 — два випуски). Крім того, бу-ло надруковано п'ять випусків обрядових пісень (два збірники «Вес-нянок», «Купальська справа», «Колядки та щедрівки»,