«Весілля» (1896—1903 рр.), збірку танків і веснянок «Молодощі» (1876 р.) та «Збірник народних українських пісень в хоровому розкладі, присто-сованих для учнів молодшого і підстаршого середнього віку в школах народних» (1908 р.). В цілому Лисенкові фольклорні збірники охоплюють майже всі пісенні жанри: обрядові, побутові, історичні та думи. Значне місце займають пісні з соціаль-ною тематикою.
«Ой не світи, місяченьку» — це пісня -романс. Вона витримана в гармонічному до мінорі. Фортепіанна партія підтримує мелодію. В журливому тоні поезії звучить і музика обробки.
«Ой ходила дівчина бережком» — танцювальна за жанром. У не-великому фортепіанному вступі створено танцювально-жартівливий фон, на якому розгортаються образи пісні.
«Пісня про Купер'яна» має своєрідне по-ходження. Це так звана цехова пісня. В ній розповідається про побут міських ремісників, які в XV—XVI століттях об'єднувались в товариства, цехи. Мелодія пісні має жартівливо-урочистий харак-тер. Зміст поетичних слів уточнюється і коментується у фортепіанному супроводі. То звучить «застольна пісня», то ілюструється суєта, пе-реполох товариства, то з'являється ряд інших образних штрихів. У п'яти куплетах пісні композитор поступово видозмінює і ускладнює гармонію.
«Верховино, світку ти наш». Завдяки різній обробці кож-ного з куплетів пісні характер, лад і фактура її просвітлюються. Тут поєднано два жанри — ліричну пісню й коломийку.
Обробки українських народних пісень для М. Лисенка були його творчою лабораторією. Він не тільки вивчав фольклор, пропагував його, науково досліджував, а й опрацьовував і формував національно-народну основу музичної мови своєї творчості.