Магістерська робота
на тему:
«Журнальна графіка Галичини перша третина ХХ ст.»
Наукова робота на здобуття кваліфікацій
«магістр образотворчого мистецтва»
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ІСТОРІОГРАФІЯ , МЕТОДИКА ТА ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ
РОЗДІЛ ІІ . ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС
2.1. Графіка рукописної книги та перші стародруки на Україні
2.2. Графічне оздоблення книг XVI-XIX ст..
2.3. Піднесення книжкової графіки початку та середини ХХ ст..
РОЗДІЛ ІІІ. КНИЖКОВА ГРАФІКА ПЕРША ТРЕТИНА ХХ СТ..
3.1. Особливості та види книжкової графіки
3.2. провідні художники ілюстратори
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Графіка-один із основних видів образотворчого мистецтва Слово «графіка» грецького походження і означає «пишу», «малюю». Як термін воно почало вживатися відносно недавно - на початку 20ст. з цього часу графіка формально утвердилася як вид образотворчого мистецтва. Для виконання графічних творів використовують олівець, вугіль, туш, сангіну, соус та інші матеріали. Це відрізняє графіку від живопису, в якому вдаються до розмаїтої палітри фарб. Мова графіки порівняно з мовою живопису більш скупа і лаконічна, має більше умовностей. У графіці основним засобом зображення є лінія, штрих, крапка, контраст білого і чорного.. В системі мистецтв вона еволюціонувала від найдавніших її зразків (контурні і силуетні зображення тварин, птахів, людей на стінах печер, де порядкувала первісна людина, орнаментальні мотиви, лінійні і штрихові оздоби на побутових речах та зброї доби неоліту, бронзового віку й наступних історичних епох) до функціонально ємкого мистецького виду. З бігом часу образотворчі можливості графіки розширювалися й удосконалювалися. До неї віднесли й ті види гравюри та літографію, у техніці яких вживаються кольори, щоправда, які мають допоміжне значення Яців P.M. Львівська графіка. - К.: Наукова думка, 1992. - С.З. Українська Академія Мистецтв. Дослідницькі та науково-методичні праці. - Випуск 8. - К., 2001. - С.7..
Людина постійно підпорядковувала графічні засоби своїм соціально-естетичним потребам. Так виникла книга з графічною оздобою, плакат, ужиткова графіка.
Українська книжкова графіка - це величезна і багатюща галузь вітчизняної художньої культури. Джерела її сягають у далеку старовину, в ті давні часи, коли у друкарнях Івана Федорова та його послідовників народжувалися перші книги, оздоблені чудовими дереворитами.
Українська графіка бере свій початок з глибини віків. Поява рукописної книги в Київській Русі в ХЇ-ХІІ ст. дала плідний грунт для розвитку книжкової графіки. Художники оздоблювали книгу орнаментальними заставками, вигадливими заголовними літерами (ініціалами), сторінковими ілюстраціями (мініатюрами), а також численними дрібними малюнками на берегах сторінок Українська графіка XI - початку XX ст. - К.: Мистецтво, 1994. - С.5. .
До 1939 року графіка мала більш довільний характер, але у зв'язку з входженням західно-українських земель до складу Радянської України змінилась соціально-політична ситуація. Це внесло суттєві корективи у розвиток художніх форм.
Перервало на багато десятиліть яскраво виражені національні і формальні пошуки багатьох галицьких митців. Припинили свою діяльність мистецькі об'єднання та спеціалізовані літературно-художні видання. Значна частина авторів змушена була емігрувати, дехто був репресований, а більшість змушена була пристосовуватись до нових умов життя, відмовляючись часто від сформованих перед тим, особистісно-індивідуальних поглядів на розвиток творчості, які не співпадали із стандартизованими вимогами того часу.
Проте, ідейно-теоретичний досвід кількох поколінь галицьких майстрів довоєнного періоду не був остаточно занедбаний і втрачений. Він продовжував розвиватись у творчості митців, які маючи досвід європейської художньої освіти і творення національної форми в мистецтві, зуміли вистояти в складний період соціально-політичних потрясінь ХХст.
До цього кола належить Василь Кричевський графік та архитект, він проектує - будинки, килими, окладинки для книжок і друкарські заставки і букви.
Його брат - Федір Кричевський «віртуоз рисунку», блискучий майстер; в його томах є щось холодного але шляхетного.
Михайло Жук шукає в своїх композиціях декоративні плями. Велику увагу можна відвести Павло Ковжуну, знайшовши чернетку автобіографії автора з 21 вересня 1923р. «Свідомим українцем» став автор 1911 році під впливом учителя малювання Федора (Вагилевича) Панасенка - брата письменника Васильченка.
На Західній Україні оформлення книг з роками характеризується розмаїттям творчих пошуків, що було зумовлено наявністю різних художньо - стилістичних мистецьких течій. Виникнення ж нових видавництв, створення спеціальних літографічних майстерень, організація художніх товариств та навчальних мистецьких закладів-все це дало змогу художникам працювати у різних графічних техніках: автолітографії, офорті, гравюрі на дереві, лінолеумі тощо Українська Академія Мистецтв. Дослідницькі та науково-методичні праці. - Випуск 8. - К., 2001. – С15..
Друга половина XX ст. для розвою українського мистецтва графіки в цілому виявилась відносно благополучною. По закінченні війни відновили свою діяльність та відкривалися нові видавництва, журнали, відомчі видання, Зокрема, з'явилися видавництва на Заході України у Івано-Франківську, Чернівцях, Тернополі. Систематично стали проводитись художні виставки, які донедавна називалися республіканськими, всесоюзними, міжнародними. Влаштовувалися огляди - конкурси книжкової продукції тощо. Все це активізувало творчу діяльність художників. Кожен з митців прагнув створити щось нове, оригінальне і представити через вернісажі на суд художньої та широкої громадськості.
Західноукраїнська графіка - цікаве і багатогранне явище в історії українського мистецтва. На різних етапах вона відбивала головні ідеї часу. Попри всі суперечності розвитку, львівська графіка кінця XX століття розширила свої тематичні та жанрові межі, урізноманітнила технічні прийоми Яців P.M. Львівська графіка. - К.: Наукова думка, 1992. - С.7..
Актуальність дослідження. У другій половині XX ст. митці поступово відмовляються від героїчних, дещо міфологічних ( взятих з фольклору)