долота А. Ко-верка. В третій салі бачимо екслібріси наших мистців. Вже побіжне переглянення цеї вистави робить сильне вражіння. Виставу поділено на 4 части: 1) державні папери Укр. Держави; 2) ори-гінальна Графіка; 3) книга (окладники, оздоби, ілюстрації); 4) екслібріс. Кожда частина вимагає докладнішого обго-ворення, що зробимо в слідуючих чи-слах „Н. Зорі". Наразі замітимо, що не буде жалувати труду, хто уважно огля-не ту цікаву виставу наших Графіків, якими можемо сміло похвалитися пе-ред світом.
Впорядчики вистави, основники АНУМ: пані Ярослава Музика, проф. Михайло Осіньчук, Др. Іван Іванець і п. Павло Ковжун доложили ве-ликих зусиль, щоби зложити виставу, яка представлялаби стан сучасного укр. графічного мистецтва та його досягнення. Нова Хата – Рік х Січень 1935 ч.1 ст 8.
Державні папери України в 1917-19 pp.
Найцікавіший відділ на виставі української Графіки у Львові це безпе-речно т. зв. „Експедиція заготовки дер-жавних паперів України”. Крім великої мистецької вартости цей відділ має для нас велике історичне значіння. Повстан-ня Української Держави в 1917 р. ви-кликало від самих початків необхідну потребу своїх державних паперів. Тре-ба було зараз виготовити проекти укра-їнського гербу, грошей, почтових ма-рок, бандероль, банкових і векслевих листів та всіх інших цінних, актових та документарних паперів. І їх виконано — аж до карт, до гри включно. На виго-товлення тих всіх проектів треба було великого числа мистців-ґрафіків, яких тоді на Україні було мало. Нова Хата – Рік х Січень 1934 ч.1 ст 9.
У цей період на Україні сформувалася ціла плеяда талановитих майстрів книжкової графіки, що в наступні роки активно сприяло піднесенню мистецтва української книги, особливо реалістичної ілюстрації.
В 1920-1930-х роках у Львові спостерігається інтенсивний розвиток української гравюри: влаштовуються спеціальні виставки, публікуються книги, каталоги, статті. Західноукраїнська гравюра впевнено виходить на широку міжнародну арену. Лобановський Б.Б., Говдя П.І. Українське мистецтво другої половини ХІХ – початку ХХ ст.-К.: Мистецтво, 1989.-С.67.
Серед графіків - прикладників виділялися насамперед П.Ковжун, Р.Лісовський, М.Бутович, П.Холодний-старший, С.Гординський, Е.Козак. Завдяки їм тогочасні львівські видання - книги, журнали, газети, плакати - отримали художньо-естетичну єдність, а окремі випуски за своїми мистецькими якостями відповідали кращим взірцям європейської графічної культури. Овдієнко О. Книжкове мистецтво на Україні (1917-1974).-Львів, 1974.-С.37.
У Львові тенденція до естетизації побуту і промисловості не знайшла підтримки з політичних та економічних причин, хоча великі торговельні й господарські організації епізодично залучали до рекламування чи художнього оформлення окремих графіків. Найбільш плодотворною була їх діяльність у галузі оформлення книги. Дослідник мистецтва Львова 20-30-х років, член Асоціації незалежних українських митців (АНУМ) В.Січинський стверджував, що заслугою того була ініціатива самих художників, які «наочними прикладами переконали видавців, що книжка в художній оздобі має збут», а вже згодом «самі видавці зверталися до художників, вбачаючи в кращому зовнішньому вигляді продаваного товару матеріальну вигоду». Зацікавлення львів'ян прикладним аспектом графіки засвідчила організована АНУМ у 1932р. виставка сучасної української графіки, всі чотири розділи якої представляли різні прикладні форми - книгу ( оздобу й ілюстрації) , екслібрис, гральні карти тощо. Показово, що ряд авторів, зокрема П. Ковжун, М. Бутович, М. Осіньчук, отримували спеціальні нагороди на міжнародних конкурсах за свої книжкові знаки та твори прикладної графіки. Касіян В., Турченко Ю. Українська радянська графіка, - К.: Академія наук української РСР, 1957.- С.64.
У 1939 р. після возз'єднання західних областей України з Радянською Україною в сім’ю художників Української РСР влилася група талановитих майстрів міста Львова. Серед них - видатний художник-графік О.Кульчицька, майстер монотипії Ю.Кратохвіля-Відимська, гравер по дереву С.Гебус-Баранецька. Графіка Львова. - К.: Мистецтво, 1971. - С.45-46. У Харкові була організована виставка графічного мистецтва художників Львова, а у Львові - виставка графічних творів харківських митців.
З перших же днів війни художники-графіки віддали своє мистецтво на службу народу в ім'я перемоги над підступним ворогом. Українське графічне мистецтво дістало нове агітаційне спрямування. З'явилася необхідність у плакатах, листівках, агітвікнах.
Перемога нашої держави у Великій Вітчизняній війні викликала нову небачену хвилю трудового й творчого піднесення в усіх галузях життя радянського народу. В цей період високого рівня досягає оформлювальне мистецтво майстрів ілюстрації та оформлення книги, тісно пов'язане й зумовлене нестримним, бурхливим розквітом радянської літератури. В цьому загальному творчому піднесенні помітних успіхів домоглися й українські митці.
Однак цей бурхливий розвиток мистецтва, і зокрема художнього оформлення книги, зустрічав на своєму шляху і перепони - рецидиви формалізму, натуралізму, пережитки буржуазної ідеології у творчості окремих митців.
Для справи поліпшення якості книг на Україні велике значення мала постанова ЦВ ВКП(б) від 15 липня 1945р. про поліграфічне оформлення книги, спрямована також і на зміцнення поліграфічної бази республіки.
Вжиті заходи сприяли зростанню майстерності митців-оформлювачів книги, що позначилося на все більш органічному поєднанні художнього оформлення й змісту книги.
В цей час художники-графіки оформлюють та ілюструють твори, що розповідають про велич радянського народу, його героїчну боротьбу проти фашистських загарбників, натхненну працю.
РОЗДІЛ III. КНИЖКОВА ГРАФІКА перша третина ХХст.
3.1. Особливості та види західноукраїнської книжкової графіки.
Суспільно-політична атмосфера в СРСР наприкінці 50-х - на початку 60-х років відзначається дальшим послабленням ідеологічних догм сталінізму. Головна увага знову зверталася на функцію мистецтва як засобу комуністичного виховання трудящих; усі інші функції або ігнорувались, або відсувались на другий план. І все ж саме в 60-ті роки, після тривалого і одностайного мовчання, починають обговорюватись справді актуальні культурологічні питання. На сторінках центральних газет і журналів ведуться дискусії навколо проблем мистецтва. Діячі культури дедалі більше