У графіці початку 60-х років особливої популярності набуває естамп. У цей час майстри естампа звертаються в основному до трьох тематичних напрямів. Це історія Радянської держави, народні казки й «ліричні мотиви». Віддруковані сюжетні композиції прикрашали дитячі садки і школи, твори політичного змісту - бібліотеки і клуби. Таке суспільне замовлення сприяло дальшому розвитку так званого монументального естампа. Розширення поліграфічної бази тиражного естампа мало безпосередній вплив на характер графічного мистецтва в цілому.

Екслібріс це книжковий знак, кот-рий наліплюється на внутрішну сторону окладники. В давних часах книжки бу-ли рідкі і дорогі; тому їх власники за-безпечувалися перед крадіжкою книжок в цей спосіб, що вибивали на них свої печатки з гербом або наклеювали кар-точку з надписом E х 1 і b r і s. Тут слідувало імя і назвисько власника книжки. Перші екслібріси з XVI—XVII ст. мали геральдичний та декоративний характер. Сучасні екслібріси це символи що мають віддати риси характеру влас-ника, його власні культурні та фахові зацікавлення, його світогляд, нахили й амбіції. Словом, добрий сучасний екс-лібріс це духовий портрет власника книжки. У сучасній Графіці екслібріс має своє окреме місце. В Західній Европі, головно в Анґлії, Франції та Німеч-чині, екслібріс дуже поширений та вже давно перейшов границі свого призначення. Це заслуга численних екслібрістів-збирачів, котрі замовляють для се-бе екслібріси на те, щоби ними обміню-ватися з іншими, подібно як се роблять філятелісти (збирачі марок). Заграничні збирачі домагаються від наших ви-міни, та в нас ще мало таких збирачів. Сучасний український екслібріс має свою історію. Перші наші екслгбріси появилися вже в XVI ст. Число їх зро-стало в XVII та XVIII ст. Вони стояли на високому мистецькому рівні та нічим не уступали тодішним західноєвропейським.

Наші мистці, як Л. Тарасович і ін., виконували також праці для за-хідної Европи. З хвилею, коли Москва наложила свою тяжку руку на книжко-вий рух на Україні, київські видавництва сильно підупали. З занепадом yкpaїнської книжки наступив занепад укр. екслібрісу. На початку XX сі. починаеться відродження укр. екслібрісу. Су-часну нашу графіку, а з нею й екслібріс започаткував В. Кричевський.

Мимо сучасних несприятливих обставин український екслібріс розвивається буйно та може задоволити навіть вибагливих любителів і суперничати успішно екслібрисами зах.-європейських народів, що свідчить про його високу мистецьку вартість. Першим укр. Екслібрісоманом в Галичині був по-кійний Богдан Януш (псевд. Василь Карпович). Він заохотив наших мистців до творення екслібрісів, між іншими й О. Кульчицьку. В 1918 р. написав він в „Укр. Слові" чч. 18—19 першу в нас статтю про екслібріс. Тепер досліджують укр. Екслібрис в Галичині головно д-р І. Крипякевич, П. Ковжун, М. Драґан та ін. Недавно видала Асоціація Незал. Укр. Мистців у Львові збірник „Екслібріс", присвячений історії та розвткові укр. екслібрису. Ця люксусова книжка, видана в 250 прим., се пре-гарне свідоцтво нашої культури. На ви-ставі укр. графіки у Львові маємо змо-гу оглянути укр. екслібріси в їх істо-ричному розвитку, від покійного Нарбута аж до наймодерніших праць наших сучасних мистців. Можемо тут наглядно переконатися, яку велику еволюцію відбув укр. екслібріс від 1910 сьогодня на виставі 109 екслібрисів 24-ох наших передових мистців. Мами великих ріжниць між нашими поодинокими графіками лучить їх. виразний український національний ха-рактер і своєрідний стиль. Мистецьку насолоду і пам’ятку в виді власного екслібрісу повинен оставити по собі в своїй бібліотеці кожний любитель книжки.

Як ознакою культурної людини є власна книгозбірня, так ознакою культурного книголюба є свій власний мистецький екслібрис.

Париські виставки наших мистців звернули на себе увагу шир-ших кругів. Особливо виставка „Осіннього сальону 1925 р." і ґалєрія A. Fabre. Крім цього появилися численні, незвичайно прихильні оцінки з під таких пер, як Rene Borelly, Andre Roybel, Fernand Demeure (Fге nouveil) і иньших. З німецьких критиків дуже прихильно від-нісся до наших артистів Макс Осборн.

Знані і цінені за кордоном, наші артисти увійшли покищо тільки посередно в знайомство з рідним краєм. І коли можна собі чого ба-жати, то хиба того, щоб на найблищій з українських мистецьких виставок, на Великій Україні чи хочби у Львові, появилися твори репрезентантів наймолодшого українського мистецтва — Бабія і Глущенка...

Баталістика в українському граверстві

Військові сцени боротьби, облоги міст, фортець і укріплень та загалом усілякі засоби закріплювання на образках подій з війни і життя війська, з найдавніших часів належало до найбільш улюблених і плеканих сюжетів образотворчого мистецтва. З винайденням ріжних родів граверства, себто засобів репродукування, помножування образків у великій кількости, баталістика стала важним чинником національної, державної і соціальної пропаганди, коли на образках у наглядний спосіб закріплювалися різні моменти з життя народу, боротьбу з напасником і ворогом, геройські вчинки війська і поодиноких провідників.

Баталістика по свому завданню і змісту належить до найбільш складних видів малярства і граверства і накладає на мистців непомірно тяжке завдання, так що лише кращі митці бралися за виконання такої праці. Вже самий факт існування митців-баталістів в історії мистецтва окремих національних груп, говорить про культуру народу та його мистецтво.