С.Караффою-Корбут «Кобзар» Т.Шевченка(1964) та І.Катрушенком «Українські народні казки» (1967), оформлені М.Куриличем «Кобзар» Т.Шевченка та «Довбуш» Г.Хоткевича. на основі цих та інших ілюстраторських робіт ці ж автори виконують станкові твори, які багато в чому відрізнялися від поширених до того чисто декоративних композицій. Лірична тематика тепер поєднувалась з драматичною, героїко-епічною. Українська художня культура: Навчальний посібник/ За ред. І.Ф. - К.: Український письменник, 1993. - С.78. Побутові сюжети поступались місцем позачасовим явищем. Вищі людські цінності часто ставились на соціальні й моральні терези народної міфології, світу казок. Підкресленню змістового пласта львівської графіки помітно сприяло всенародне святкування 150-річчя від дня народження Т.Шевченка.
Найцікавішими ідейно-образними та формальними рішеннями позначені суто ілюстраторські роботи С.Караффи-Корбут, І.Остафійчука, Є.Безніска. Саме в їх ілюстраціях до творів Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки, В.Стефаника знайшов глибоке відображення цілий ряд піднятих цими письменниками філософських і соціально-моральних проблем. Яців P.M. Львівська графіка. - К.: Наукова думка, 1992. - С.54. Менш популярними, але невід'ємними у тогочасній мистецькій практиці були станкові композиції, виконані в основному в двох графічних жанрах -сюжетно-біографічному та портретному. Показово, що більшість авторів таких творів пом'якшують інтелектуально-емоційну напругу першоджерела, відмовляються від його конфліктних мотивів.
Більшість дослідників вітчизняного мистецтва дотримується точки зору, що після 1960р. настав новий етап в його поступу, хоча серйозних наукових обґрунтувань цьому поки що не існує. Однак безсумнівним є те, що характерні для вітчизняного мистецтва 70-х років процеси підготували грунт для появи нових явищ. Так, вже з кінця 60-х років радянські художники дедалі менше уваги приділяють зовнішнім проявам життя народу, його зв'язку з землею і більше - психології людської особистості, її складному і суперечливому мікросвіту. Овдієнко О. Книжкове мистецтво на Україні (1917-1974).- Львів, 1974.-С.18.
Середина 70-х років характеризується передусім черговою зміною мистецьких поколінь, припинення дії одних художньо-естетичних законів та критеріїв і появою других, принципово нових. Що стосується мистецтва Львова , то у цей час тут завершається життєвий і творчий шлях таких визначних постатей у львівській графіці, як Л.Левицький та Я.Музика. їх відхід був досить помітним, бо кожен уособлював цілий напрям її розвитку впродовж тривалого часу. Обоє працювали до останніх днів і на початку 70-х років висунули ряд дуже важливих для дальшого поступу львівської графіки ідей. Касіян В., Гурченко Ю. Українська радянська графіка. - К.: Академія наук української РСР, 1957. - С.112. Тоді ж, протягом 1972-1976 pp., закінчує Український поліграфічний інститут ім. І.Федорова у Львові й приступає до активної творчої роботи велика і на перших порах монолітна група молодих графіків, демонструючи цікаве і дещо несподіване відношення до створених багатьма поколіннями львівських художників традицій. Крім цього, існували й інші чинники появи нових тенденцій і явищ у мистецтві Львова, та й всієї країни.
60-ті - початок 70-х років позначені інтенсивними пошуками нової, відповідної сучасності образної мови, художнього конструювання книги, прагненням до комплексного вирішення її оформлення як єдиного художньо-поліграфічного організму, починаючи від суперобкладинки і кінчаючи набором, версткою і особливостями друку.
Радянська книговидавнича справа народжувалася в умовах громадянської війни та боротьби проти іноземної інтервенції, на нових основах, що відповідали корінним інтересам трудящих, завданням соціалістичного будівництва.
Кінець 60-х - початок 70-х років, позначені небувалим творчим і трудовим піднесенням усього радянського суспільства. Графіка Львова. - К.: Мистецтво, 1971. - С. 10.
Цей період був надзвичайно плідним і в творчості майстрів оформлення книги. Він характерний пошуками нових форм виразнішої мови, стилістичної єдності всіх елементів оформлення книги. Яців P.M. Львівська графіка. - К.: Наукова думка, 1992. - С.72-73. Цього вимагали також численні твори літератури, які виходили у видавництвах країни і республіки на відзначення цих історичних подій.
В цей час підвищується культура конструювання та оформлення книги, зникають елементи прикрашання. В художньому оформленні видань відчувається прагнення митців показати красу шрифтів, найбільш гармонійно розмістити їх, досягти ансамблевої єдності наборних полос з різними елементами оформлення.
Різноманітність шрифтів, старанний їх добір відповідно до характеру та змісту літературного матеріалу, цілісність полос набору в поєднанні з якістю друку надали книгам цього періоду зовнішньої вишуканості й привабливості.
Деякі митці при оформленні книги успішно застосовують фотографію, фотомонтаж, поєднуючи фотографію з малюнком художника, що надає образам більшої життєвості. Новаторство в книжковій графіці відчувається й у характері своєрідних за композицією малюнків, у продуманості конструкції та макета книги в цілому, в єдності й підпорядкованості всіх елементів оформлення загальному задуму, починаючи з суперобкладинки, обкладинки, форзаца, титулу, ілюстрацій і кінчаючи найдрібнішими деталями книги. Книга і друкарство на Україні. - К.І Наукова думка, 1965. - С.76.
Разом з українською радянською літературою мужніла, ідейно гартувалася й утверджувалась на високих мистецьких позиціях книжкова графіка - надзвичайно чутливий і активний вид мистецтва.
Величезне значення в житті суспільства мають книги — джерела наших знань, та їх супутники - ілюстрації і декоративне оформлення. Художня ілюстрація в книзі, журналі, газеті пояснює, доповнює і образно розкриває літературний зміст.
До книжкового мистецтва, крім обкладинок, суперобкладинок та інших декоративних форм, відносять також дипломи, грамоти, свідоцтва, бланки, марки, шрифти та всі інші види так званої офіціальної графіки.
Ілюструючи книгу, художник повинен не тільки зрозуміти зміст і систему художніх образів автора, а й глибоко відчути, збагнути хід його думок, особливості його підходу до відтворення життя. Щоб бути вірним історичній правді, ілюстратор ретельно вивчає добу, коли відбувалися описувані події. Засобами графічного мистецтва він прагне створити художні образи, які б не тільки відповідали змістові