мистецтва не тільки тому, що його полтавський буди-нок започаткував цілий ряд аналогічних, чимраз то сміливіших й до-цільніших спроб, але й тому, що таким же плідним і заплоднючим новатором став Кричевський і в области усієї мистецької культури України - від книги почавши, а на обстанові кінчаючи. Без Кричев-ського був би між іншим не до подумання Нарбут, той сам, що вмираючи передчасно, лишив по coбі цілу школу українських графіків. До тогож Кричевський вперше підійшов по українськи до українського пейсажу, він перший вичарував ціле море краскових і чуттєвих ефектів з одноманітної лінії нашого обрію, він, до певної бодай міри розбудив це почуття і відчуття в палітрі Петра Холодного, якому одначе судилося піти далі в шир і глиб того, що називаємо „національним" в українському малярстві. „Історія Української Культури” – видання Івана Тиктора. Підрозділ. „Нове Мистецтво” 16. Шукачі нових доріг. Ст. 627.
Висновки
Дослідивши як розвивалась графіка з давніх часів, з першого екслібрису до першої третини ХХ ст.. Можемо зробити грунтовні висновки, що творчість художників графіків зробила значний внесок у розвиток українського національного мистецтва.
Хочеться також згадати про українську валюту, адже її теж у свій час розробляли художники графіки. Так ось, перші українські гроші, котрі викликали таке велике враження на всій Україні і тепер ще викликають сентимент до тих часів, проектував сам Ю Нарбут. З великим трудом вдалося йому підібрати митців-графіків та виконавців їх проектів: граверів літографів, друкарів і т. д. По опануванні технічних труднощів виринули нові, мистецько-ідеольогічні, наші перші проєктодавці державних паперів не мали за собою новіших традицій. Тому сягнули до XVII ст., доби т. зв. козацького бароко: Ю. Нарбут, Середа, Золотой і Румянцев. Деякі митці, як М. Бойчук і С. Наліпинська, пішли ще дальше і сягнули до візантійської доби мистецтва на землях України. А В. Кричевський та І. Мозалевський використовували в своїх проектах елементи народної мистець-кої творчости. Переглядаючи численні проекти грошей, марок, стемплів та всіх інших державних паперів, набираємо переконання, що мало котра держава має державні папери такої високої мистецької вартости як мала наша в 1917-1919pp. Це викликає в нас почування благородної гордости. Та не всі ці проекти мали час увійти в життя за 3 роки існування Української Держави. Не треба бути аж спеціальним знавцем мистецтва, щоби відчути велике почуття стилю у Нарбута, чіткість його лінії, яка має в собі щось сталевого та при тім гнучка. У Других його співробітників вдаряє теж велика рутинованість і мистецька культура. Згадати хоч би праці Красовського, Богомазова, Золотопа, Мозалевського та ін.
Велику увагу привертали в наших читачів і зарубіжних українські ілюстровані книжки, у Галичині їх вийшло багато.
Переглядаючи, мистецькі окладинки цих 625 книжок (більшість позичено з бібліотеки НТШ у Львові), трудно опертися почуттю благородної гордости, на вид такого вимовного свідоцтва живучести нашої культури. Та з другої сторони прикро подумати, що діється з тими гарними книжками, коли вони дістануться до рук нашого читача! Про це могли би богато сказати всі наші бібліотекарі!..
Та може бодай відвідувачі цеї вистави, котрі подивляють працю наших митців над мистецьким оформленням нашої книжки, будуть інакше ставити-ся до книжки як досі. Добре було б, якби ми перейнялися такою глибокою пошаною до книжки, яку мали наші культурні предки, котрі уважали книжку за "щось великого, святого, а "книжное почитаніє" за необхідну до спасения річ. Розуміється, коли книжка добра.
Так Олександр Мурашко — тонкий художник темпераментом та європейською культурою, Микола Бойчук - захоплюється красою ліній, монументальністю композицій, П.Холодний - своєю скромністю заворожує, П. Левченко «Високо-культурна, надзвичайно ніжна людина, Василь і Федір Кричевські - два брати надзвичайно талановиті.
Ілюстрували «Нову Зорю» такі відомі художники як Касьян B.I. — ілюстрації жнива 1928р., селянка з Покуття 1925, М. Осільчук: «Св. Юрій», «Мати Божа», Бутович «Боротьба Кожем'яки зі змієм», П.Коржун обкладинка до книги «Клонюсь», ініціал до книжки Д.Віконської «Райська яблінка» Обкладинка до книжки М.Рудницького «Очі та уста», Екслібрис М.Гординського для М.Осільчука., Екслібрис Нарбута для Гансена , Іван Модалевський: «Актовий папір» та інші.
Також пишеться про цікаві виставки у Львові як одна з них - Львівська ретроспективна виставка з 1919р виставка сучасного малярства Галицької Ролости., весняна виставка 1921р, також про українське мистецтво закордоном;
Ілюструвались і видавались інші цікаві журнали як «Нові шляхи», «Українське юнацтво» - вони були такими сильними по мистецтву, але це була також графіка, хоча навіть і невідомих художників. Графіки здобули лаври і прожиток на чужому грунті і треба було щойно революції і розпаду Росії.
А втім - нова українська графіка й без російських митців почала ставити свої перші, власні й оригінальні кроки з 1909р. виступає зі своїми графіками, не вказаними до українських стародруків процвітала незважаючи на утиски влади. Митці були досить сильні рівнем виходячи, що навіть і на зарубіжних виставках були одні з найперших. Вони поклали основу теперішньої графіки, але граверство тих часів все рівно, залишиться на висоті - це є класика, це є початок незакінченого та вічного.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Большаков М.В. Декор и орнамент в книге. – Н.: Книга, 1990.
Горняткевич Д. Слідами нашої культури. Поступ. Львів 1922-23
Голубець Н. Галицьке малярство. Львів 1926
Гординський С.Т. Шевченко-маляр. Кр. – Л. 1942
„Діло” журнал 4.26. (13.265). Львів, неділя 5 лютого
„Діло” Львів, неділя 1 липня 1928. 4.145