Незважаючи на тяжкі часи боротьби українського народу з іноземними загарбниками у XIV-XV ст., мистецтво рукописної книги все-таки не припиняло розвитку. Особливо багатою і різноманітною стає орнаментика заставок та ініціалів. Вони компонуються на основі рослинних, тератологічних (звіриних) та вигадливо сплетених геометричних елементів - плетінки.

Історія українського граверства та друкарства починається у другій половині XV століття Сидоров А. А. Древнерусская книжная гравюра. - M: AHCCCP, 1951р. - С.7.

. Першою на українських землях була львівська друкарня Степана Дропака, що почала діяти 1460 року.

1572 року Федоров переселився до Львова, де «своїм тщанієм друкованє занедбалоє обнови». Допомогли йому в цьому львівські ремісники та члени братства - об'єднання українських міщан. Справа пішла швидко. 25 лютого 1573 р, він почав, а 15 лютого 1574р. закінчив друкування Апостола — багато оздобленого заставками, кінцівками та ініціальними літерами й фронтиспісом із зображенням автора книги - євангеліста Луки. Зображення Луки, герба міста Львова, герба Ходкевича, друкарський знак Федорова, багато заставок та кінцівок виготовлені для цього видання Апостола наново. Того ж 1574 року Федоров видав ще й Буквар - невеликого фориату, але гарно оздоблений п'ятьма заставками й трьома кінцівками. Це була перша світська книга у східнослов'янських народів.

Основними осередками українського національного мистецтва були в той час монастирі Києва, Львова, Почаєва, Сірятина та інших міст, де працювало чимало здібних іконописців, граверів та мініатюристів, які славилися своєю майстерністю в ілюструванні рукописних і друкованих церковних книжок. Тематика цих ілюстрацій, які нерідко мають і самостійне художнє значення, була досить різноманітною. Митці, не обмежуючи себе лише релігійними сюжетами, зверталися й до відображення окремих світських подій і сцен тогочасного життя (батальні сцени, міські пейзажі, зображення козаків, селян і т. п.). реалізм їх звичайно ще дуже історично обмежений, але вони правдиво відбивали епоху і як етап в розвитку мистецтва, безперечно, заслуговують на увагу.

У культурі українського народу графіка здавна відіграє помітну роль. 316 ст., часу появи перших паростків книгодрукування на Україні, одним з найвизначніших графічних центрів став Львів Логвин Г.Н. З глибин гравюри українських стародруків XVI - XVIII ст. -К.: Дніпро, 1990.-С.21.. З містом пов'язана діяльність російського і українського першодрукаря І.Федорова, активного поширювача. Передових мистецьких ідей П.Беринди, граверів Д, Сінкевича, І.Филиповича, Н.Зубрицького та багатьох інших.

Розвиваючи традиції митців книжкової мініатюри, майстри українських стародруків уписали яскраву сторінку в історії вітчизняної культури. Вони створили книги, що є справжніми художніми шедеврами - з їх неповторним власним обличчям, особливою красою кириличних шрифтів, композиції аркуша, титульними гравюрами, фронтиспісами, сюжетними ілюстраціями, заставками, заголовними літерами. Глибиною змісту, щирістю вислову, яскравістю і лаконізмом художніх засобів ці оздоби в цілому становлять оригінальне, самобутнє явище в світовому мистецтві.

Дохідливі й виразні, перейняті гуманістичними ідеями, вони вкарбовувались у свідомість сучасників як живі історичні аналогії, перегукувалися з явищами навколишньої дійсності, кликали до протесту і боротьби.

Спочатку друкована книга наслідувала рукописну - як у засобах оздоблення титульних аркушів та фронтиспісів, так і в шрифтовому оформленні - кириличні шрифти близькі до рукописного півуставу. Прагнучи надати своїм виданням краси й ошатності, першодрукарі зверталися до художників-мініатюристів, які розмальовували обрамлення, заставки, кінцівки та заголовні літери. Але, щоб здешевити книгу, друкарі часто відмовлялися від послуг художників. Для надання книзі приємнішого вигляду застосовували, як і в рукописній, червоний колір у заголовках, ініціалах, для виділення важливих частин тексту.

На оправах 16-першої половини 17 ст. малюнки на металевих наріжниках та в середину вигравіруванні, але вже з другої половини 17 ст. переважають рельєфи - як орнаментальні, так і сюжетні. Інколи, щоб надати книзі більшої ошатності, застосовували водночас позолочення і сріблення, що допомагало золотареві краще виявити композицію, виокремити основні елементи Кожин H.A. Украинское искусство XIV- начала XX вв. - Львов, 1958. - С.9.. Такий принцип тривав аж до кінця 18 ст., але стиль оздоб мінявся разом з еволюцією стилю в усіх видах образотворчого мистецтва . Велика увага приділялася заголовному аркушеві-титулові і наступному — фронтиспісну (окремий або зворот титула), а також заставкам перед текстом, заголовним літерам-ініціалам та кінцівкам.

Книги з любов'ю прикрашали заставками, що стояли перед початком тексту Лихачев Д.С. Задачи изучения связей рукописной книги и печатной. Рукописная и печатная книга. - М.: Наука, 1975. - С.14-15.. В ранніх друках вони мали рослинний орнамент, а згодом їх композицію стали доповнювати фігурними та сюжетними зображеннями.

Чільне місце відводилося ілюстрованій гравюрі; вона не тільки оздоблювала книгу, а й полегшувала сприйняття тексту, доповнювала його. Гравірована рамка — одна з найхарактерніших ознак друкованої книги аж до кінця 18ст. - має генетичний зв'язок з подібною композицією рукописних книг. Большаков M.B. Декор и орнамент в книге. - M.: Книга, 1990. - C.11.

Гравюри-заставки, кінцівки та рамки виконують роль цезури, відзначають початок розділу або важливі місця, що потребують виділення. Українським стародрукам властиві особливий лаконізм і виразність мистецької мови, монументальність в структурі й композиції, у трактуванні постатей і оточення, замилування архітектурою інтер'єрів, ландшафтами та побутовими реаліями, поданими з великим тактом: вони не заступають головного, а лише увиразнюють його, конкретизують ситуацію. Сидоров А. А. Древнерусская книжная гравюра. - M.: AHCCCP, 1951р.