В заставках до львівських видань віддається перевага чорній площині, яка гарно й ритмічно розташована поміж рослинним орнаментом ренесансних форм, що симетрично розгортається від центральної осі, зафіксованої переплетенням стебел. У такому ж стилі виконано й ініціали, які справляють ефектне враження завдяки обрамленню тендітним білим орнаментом на чорній площині. Орнаменти заставок та ініціалів острозьких видань схожі з орнаментами таких шедеврів українських рукописних пам'яток, як Пересопницьке євангеліє.

Широко застосовувані у стрятинських виданнях ініціали передруковувалися понад сто років. Вони були значним кроком уперед в розвитку цього виду оздоблення. Якщо у виданнях Івана Федорова літери вкриті чорним або білим орнаментом, то в стрятинських вони мають складні різноманітні орнаментально-сюжетні композиції, органічно пов'язані з формою ініціалів, а часом також із змістом книги. Про винахідливість гравера, що різав ініціали, свідчать 68 варіантів композицій 21 ініціала, в яких зустрічаються амури, тритони, сирени, кентаври, косулі, олені, грифони, путті, ангели, святі й навіть цілі сцени, як, наприклад, «Гріхопадіння», «В'їзд до Єрусалима». Працюючи над ініціалами, стрятинський майстер використав оздоблення восьмитомного німецького видання Біблії з ілюстраціями Платена, спростивши композиції або вилучивши несуттєві деталі. Літера «В» має в одному варіанті вазон з квітами і двома путті (один з них грає на трубі, другий - на торбані), в іншому - зображення лані, майстерно вплетене в орнамент. Ініціал «Г» зображено на тлі орла, що несе на собі путті, другий - на тлі лані, третій — вазона з орнаментом. Ініціал «Й» намальовано на тлі композиції «Самсон роздирає пащу лева», а інший - на тлі павича - символу безсмертя. Тлом для ініціали «О» служить композиція «хлопчика із зайчиком», для «Т» - кентавр з луком, для «П» - пелікан, що своєю кров'ю годує дітей-символ батьківської самопожертви й любові.

Наприкінці XV - у першій половині XVI ст., у добу великих соціальних і національних визвольних рухів українського народу, зростання національної свідомості, розвитку культури, тяжіння до освіти, збільшується й попит на книгу.

Для виготовлення великої кількості рукописів, крім коштовного пергаменту, тепер застосовується папір як значно дешевший матеріал. В художньому оздоблені поряд з темперою використовують акварель, що добре сприймається папером.

У заголовках тексту широко вживається декоративна в'язь. Композиція заставок та ініціалів збагачується мотивами контурної плетінки, яка рисунком нагадує плетені або ткані побутові вироби* Широко вживається плетінчаста циркулярна орнаментика. Вигадливі сплетіння між собою контурних кілець у вигляді вісімок утворюють різноманітні геометричні фігури: ромбики квадрати трикутники півкільця хрестики й інші форми які потім ілюмінуються соковитими фарбами.

Крім того плетінка заставок часто поєднується з елементами рослинної орнаментики яка все частіше проникає в книжкове оздоблення. Починаючи від заставки або ініціалу рослинний орнамент розвивається вниз по березі сторінки й обрамлює весь рукописний текст або мініатюру. Це надає сторінці ошатного вигляду й робить її оригінальним витвором книжкової графіки.

2.2. Графічне оздоблення книг XVI-XIX ст.

Одночасно з рукописною книгою на Україні з середини 16ст. почало розвиватися й книгодрукування. Але рукописна книга продовжувала свій розвиток паралельно вдрукованою книгою протягом всього 17ст. і навіть у наступному столітті.

В оздобленні рукописів художники часто використовують копії з гравюр стародруків і виконують їх у техніці рисунка пером з розкольоровкою аквареллю Українська графіка XI - початку XX ст. - К.: Мистецтво, 1994. - С.16.. Колись, ще на початках книгодрукування, було навпаки: гравери, наслідуючи орнаментику рукописів, переводили її форми в гравюру на дереві.

1630 року після тривалої перерви (з 1616р.) відновила свою діяльність Львівська братська друкарня. А 1638р. у Львові виникає ще один осередок книгодрукування- приватна друкарня Михайла Сльози, яка проіснувала до 1667р. Українська Академія Мистецтв. Дослідницькі та науково-методичні праці. - Випуск 8. - К., 2001. - С. 5-6.

Серед львівських друків з мистецького погляду заслуговують на увагу видані братською друкарнею Октоїх (1630), оздоби якого повторені у перевиданнях 1639 і 1644 pp., «Анфологіон...» (1632), перевиданий у 1638, 1641 і 1643рр. та Євангеліє (1636), ілюстрації якого повторені багато разів у 17 і 18 ст. Це Євангеліє приваблює титулом, де, крім абриса для заголовка, весь аркуш являє собою орнаментальне плетиво виноградної лози, серед якої, вгорі арки, вміщено в круглих медальйонах зображення апостолів, пророків та «Моління», а в основі — «Успіння». Автор рамки титула - львівський гравер Георгій . Чотири фронтиспіси з євангелістами відтиснуті з дощок, виготовлених ще 1616р. майстром, що належав до кола Памва Беринди, а можливо, і ним самим. Цьому ж автору належать гравюри євангелістів на фронтиспісні «Книги о постничестві». Стиль згаданих гравюр, манера виконання, подібність у деталях свідчать, що їх рисували й гравірували одні й ті ж руки. На такому ж високому рівні ілюстровано й Служебник (1637) та Часослов (1642). Степовик Д.В. Українська графіка XI -XIII ст.: Еволюція образної системи -К., 1982.-С37.

Графічне оздоблення стародруків стає дедалі багатшим і розкішнішим. Особлива увага художників приділяється титульному аркушеві, композиція якого збагачується сюжетно-орнаментальними елементами та фронтиспісом, що друкувався на звороті титула. Текст книги щедро ілюструється сторінковими або невеликими текстовими гравюрами і декорується сюжетно-орнаментальними заставками з гарною шрифтовою в'яззю, ініціалами, кінцівками та іншими декоративними елементами Кожин H.A. Украинское искусство XIV- начала XX вв. - Львов, 1958.- С23.. Орнаментика книжкових прикрас завжди вигадливо компонується з елементами ренесансного та барочного мистецтва, яке було співзвучне добі національного піднесення й стало органічною часткою української культури.

Своїм мистецьким оздобленням друкована книга