У тяжких умовах опинились друкарні Галичини, що й надалі зазнавали утисків польського уряду і католицької церкви. Друкарня Львівського братства могла видавати тільки богослужебну літературу та букварі. За ціле століття, починаючи з 50-х років 17ст., було видано лише 120 книг. Через несприятливі умови й матеріальну скруту львівські друкарі вимушені були повторювати з року в рік ті ж оздоби, зменшувати формат, культивувати дереворит, а мідьорит стали застосовувати лише з 40-х років 18ст.

Українське друкарство й книжкова графіка другої половини 17-18 ст. -надзвичайно яскраве й плідне культурне явище. Тодішні українські книжкові гравюри декоративною красою і забарвленою фольклорною безпосередністю та гуманізмом, щирістю вислову досягли західноєвропейського рівня.

Серед львівських майстрів цього періоду чи не перше місце належить талановитому граверові на дереві, міді та офорту Никодиму Зубрицькому, який залишив дуже багату творчу спадщину. Не було на той час жодної друкарні на Україні, де б не виходили книги з його ілюстраціями. Логвин Г.Н. З глибин гравюри українських стародруків XVI - XVIII ст. -К.: Дніпро, 1990. -С. 18.

А також поважне місце займає творчість Євстахія Завадовського, який відзначається оригінальною манерою густо й рівномірно наносити штрих. Світлі місця у його гравюрах творяться не розрідженням штрихів, а вузенькими смужками, вільними від штрихів. Як ні в кого з українських граверів, гарно виглядає фактура одягу персонажів на його гравюрах. Він добре ритує і компонує, вміє надати позам драматичної напруженості (львівські видання: Євангеліє (1696); Служебник (1691).

Усім заставкам Часослова властиві своєрідні густі рослинні орнаменти, їх завитки ніби перебувають у русі, вони, мов хвилі об скелі, б'ються довкола середників із сюжетними сценами Книга і друкарство на Україні. - К.: Наукова думка, 1965. - С. 12-14.. Своїм декоративним ладом, органічним поєднанням декоративних і сюжетних елементів, драматизмом, високим гуманістичним пафосом ці ілюстрації залишають незабутнє враження.

У вітчизняній гравюрі кінця 18ст. дедалі чіткіше виявляється тенденція слідувати за академічним рисунком, роль якого зростає не тільки в традиційних мистецьких центрах (Київ, Львів, Чернігів, Почаїв, Жовкла), але й у багатьох нових.

Оздоблення українських стародруків свідчить, що протягом усього свого історичного розвитку український народ перебував у ідейно-мистецьких зв'язках з російським і білоруським народами. Своїми досягненнями вони взаємозбагачувались. Друкована книга, її оформлення й ілюстрування відіграли велику прогресивно-освітню роль, вкарбовували в умах людей гуманістичні ідеали. Українське книгодрукування мало також тісні взаємини з друкарством інших слов'янських та західноєвропейських країн. Отже, плідний і конче необхідний для духовного життя культурно-мистецький діалог нашого народу з іншими відбувався постійно.

В 17-18 ст. у Києві, Львові, По чаєві та деяких інших центрах існували мистецькі школи української гравюри, які виховали у своєму середовищі багатьох чудових майстрів. Большаков М.В. Декор и орнамент в книге, - M.: Книга, 1990. - С.36.

Друга половина 18ст. була завершальним етапом у розвитку давньої української гравюри. Криза феодального суспільства та його ідеології позначалась на всіх сферах духовного життя. Здобуті у процесі розвитку художні засоби лягли в основу формування української реалістичної графіки 19ст. Уже народжувалося нове мистецтво - світське за своїм спрямуванням, романтичне за емоціональним забарвленням. Але в історичному його розвитку стилістичні переходи не були різкими й раптовими. На зміну стилю барокко приходять ще вибагливіші, ще розкішніші форми рококо або спокійні, врівноважені пропорції класицизму. В граверстві поряд з тим, видимо, була широко представлена течія, репрезентована народними картинками, що відповідали смакам широких мас.

На початку 19ст. українське графічне мистецтво вступає в новий етап свого розвитку. Внаслідок зростання антифеодального руху народних мас виникають нові революційно-демократичні ідеї, які впливають і на формування мистецтва. Лихачев Д.С Задачи изучения связей рукописной книги и печатной. Рукописная и печатная книга. - М.: Наука, 1975. - С. 15. Провідне місце тепер займає станкова графіка, а в ній на широку дорогу виходять побутовий та історичний жанр, пейзаж та портрет, які в період переважання церковних канонів лише частково існували в книжковій та естампній гравюрі.

Всередині 19 ст. продовжувала розвиватися книжкова графіка. Проте напрям і характер її розвитку суттєво змінилися, В цей час художники почали звертатися до ілюстрування творів українських, російських та зарубіжних письменників, розкриваючи й доповнюючи літературні образи.

Особливо велике значення для становлення і розвитку української реалістичної ілюстрації мали змістовні й високохудожні твори Тараса Шевченка. Як ілюстратор Шевченко був відомий ще в роки навчання в Академії художеств. Українська графіка XI - початку XX ст. - К.: Мистецтво, 1994. - С.37.

На початку і всередині 19 ст. офорт, літографія, акварель, сепія, олівець, пастель, туш і вугіль витіснили традиційну техніку гравюри різцем на дереві і міді. Якщо раніше гравюра була єдиним засобом для репродукування художніх творів, то в 19 ст. з'явились нові, більш досконалі і дешеві способи друку художніх творів.

Митців дедалі більше приваблює відома ще з 16ст., але мало поширена на Україні техніка офорта, застосування якої дає можливість одержувати зображення шляхом травлення металу кислотами. Цей метод не тільки значно скорочував час, а й збагачував засоби художньої