Найбільше в нас плідний і популярний П. Ковжун, що перебув велику еволюцію. Він правдивий мистець книжки. Його окладники можуть сміло рівнятися з західноевропейськими.

До найкращих його річей треба зачислити окладинки до отцих книжок: „Золоті ворота”, „Райська яблінка", „Очі та уста" й ініціяли до двох останніх книжок. — М. Бутовича знають всі хочби з окладинок „Літопису Червоної Калини”, „Нової Хати” і кален-даря „Дніпро”, в котрих осягнув він ви-сокий степень мистецтва. — О. Сахновська з Київа звертає увагу прекрасною окладинкою та ілюстраціями до німецького перекладу „Лісової пісні" Лесі Українки та всіми іншими своїми пра-цями. Сахновська спеціялістка в деревориті, дивує прецизійністю і тонкістю свого різця. Вона вибивається на чоло сучасної графіки Наддніпрянської України.

Василь Касіян, Галичанин, проф. графіки в Харкові, визначається великою мистецькою культурою та високою технікою. Його своєрідний стиль повний психольоґізму і ліризму, відріжняє його різко від інших. Як натура-ліст малює він переважно злидні народнього життя та звертає велику увагу на тематику своїх праць. — М. Самокиш., знаний баталіст і маляр коня, заступле-ний двома окладинками до історичних книжок, виконаними з великою живістю.

С. Гординський, виставив окладинки, з котрих найкраща до книжки Борщака „Григор Орлик" та ілюстрації витримані в конструктивістичній манері.

Україні чи хочби у Львові, появилися твори репрезентантів наймолодшого українського мистецтва — Бабія і Глущенка...

МИСТЕЦЬКА ВИСТАВКА У ЛЬВОВІ

По довшій перерві виступив гурток діячів українського мистецтва з новою виставкою, яка на загал представлялася дуже гарно. Цілком слушно сказав арт. Холодний при відкриттю ви-ставки, що не тяжко булоб зібрати більше творів, але що навмисне вибрала речы найліпші а відкинула не одну працю саму по собі до-бру, щоби піднести уровень виставки. Прикро лише, що досі на виставках гуртка недостає найвизначніших зпоміж наших малярів: Івана Труша та Олекси Новаківського, а ще й поза тими на теперішній виставці не знаходимо декого з добре знайомих з попередніх років, Ґеца, Ковжуна, Горняткевича і других. Не наша річ, очевидно, рішати, хто тому винен — після наших досвідів, відай найскорше, можна догадуватися, то обі сторони не без вини. Може не все най-краще підходили до справи організатори, а певно й наші звичайно дразливі майстри не все знай відповідний фільософічний спокій та вирозумілість і добру волю і таким чином організація, що як професійний гурток повинна об’єднувати всіх, досі зібрала лиш певну ґрупу артистів. Всежтаки мимо питомого нам національного на-хилу до отаманщини та межиусобиць не треба тратити надії, що згодом наші виставки будуть дійсно давати повний перегляд нашого артистичного доробку.Остання виставка може похвалитися неабиякими творами — перше всього малюнком європейської міри: „Антихристом” Кулеця. Невеличкий образ відомий вже з репротук. Ції ридання пражської ґрупи артистів щойно оригінал може дати поняття про незвичайну красу, коли можна подивляти не лише пре-гарний рисунок, але також чудову кольористику.

Асоціяція Незалежних Українських Мистців (АНУМ) улаштувала в салях і Mузею Наук. Т-ва ім. Шевченка першу виставу сучасної української графіки. Вона потреває до 29 червня с. р.

Проф. М. Осіньчук відкрив виставу 5. VI. ц. р. о 12 год. короткою промовою. В ній зясував розвиток української графіки, її напрямні та стиль. В європейському мистецтві графіка вибиває-ться тепер на голодве місце. Українсь-ка графіка в XVII—XVIII ст. дорівнувала європейській, але в XIX ст. настав занепад. Аж з відродженням україн-ської державности відродилася й наша графіка. Ю. Нарбут та його найблищі співробітники: В. Кричевський та І. Мозалевський занялися заготовкою всіх державних паперів української держа-ви. Ця частина вистави найповніша. За-те книжковий відділ неповний, бо ми не мали змоги одержати бажаних річей з Рад. України. Книжковий знак, екслібіс, представлений на виставі доволі повно. Се гордість АНУМ, бо її члени одержали нагороди на світових виставах екслібрісів. Участь у виставі беруть передівсім члени АНУМ, деякі мистці з Західної України, з Берліна, з Пари-жа і з Праги, а з Радянської України тільки А. Петрицький, М. Зубар та І. Падалка. Українська Графіка досягла високого мистецького рівня та визна-чається своєрідним стилем на всіх укр. землях. Іменем АНУМ дякує всім, що своїм трудом і коштом допомогли уладити ту виставу, передівсім Головному Виділові, Музеєві та Бібліотеці Наук. Т-ва ім. Шевченка у Львові, Союзові Укр. Накладень і Книгарень та Видав-ництвам і проголошує виставу відкри-тою.

Присутних на відкритті було коло 300 осіб. З чужинців були: французький консуль з дружиною, анґл. політик-журналіст Сміт, член анґл. парл., представники польського та жидівського мистецького світа; між ними завважали ми проф. Др. В. Морачевського, проф. унів. Др. К. Хилінського, дир. львів. те-атрів п. В. Гожицу і других. З наших студентів не було навіть 10 осіб. З на-шої суспільности були: през. Др. К. Левицький, о. мітрат Базюк, о. протоігумен Решетило ЧСВВ, інсп. Копач і пред-ставники наукових, мистецьких та журналістичних кругів. В найбільшій салі розміщено на стінах оригінальні гра-фіки та книжки на стояках в другій сусідній салі розміще-но державні папери Української Держави від 1917-1919 pp. Тут є дереворізьба, що представляє батька української Графіки, Юрія Нарбута,