Зміст

Вступ………………………………………………………………………………

Розділ 1. Історіографія та методологічна основа……………………………….

1. 1. Аналітичний огляд наукової літератури за обраною темою……………...

1. 2. Вибір пошукових напрямків дослідження………………………………….

Розділ 2. Гітарне мистецтво в процесі розвитку західноєвропейської музичної культури…………………………………………………………………………….

2. 1. Становлення гітарного мистецтва……………………………………………

2. 2. Генеза та творче відображення музичного стилю фламенко……………….

2. 3. Стильова характеристика гітарного мистецтва в ХХ столітті……………...

2. 4. Пако де Лусія – яскрава постать сучасності в музично-інструментальній культурі Європи……………………………………………………………………..

Розділ 3. Особливості функціонування гітарного мистецтва на теренах Східної Європи (Україна, Росія)……………………………………………………………..

3. 1. Перші помітні постаті в українському гітарному мистецтві………………...

3. 2. Російська гітарна школа ХІХ століття………………………………………...

3. 3. Гітарне мистецтво в радянський період.………………………………………

3. 4. Гітарна школа України періоду незалежності………………………………...

Висновки………………………………………………………………………………

Список літератури…………………………………………………………………….

Список інших використаних джерел………………………………………………...

Вступ

В умовах сучасних інтеграційних процесів важливим є ставлення до історичного минулого, а також до сучасних проявів та культурних інновацій. В період осмислення національної спадщини, як системного явища, особливої ваги набуває порівняльне вивчення мистецьких семантичних парадигм, що виступають в руслі етнокультурного діалогу.

Формування національної спроможності українського мистецтва відбувається в неоднаковій часово-просторовій динаміці та почасту зазнає впливів, що йдуть від інших етномистецьких традицій. Поза тим в час, коли європейські держави прагнуть до економічної та політичної єдності, вони стають свідомими своєї культурної спільности. Тому вивчення і осмислення елементів та чинників полікультурного діалогу в динаміці загальноєвропейського етномистецького ареалу набуває чималої актуальності. Зокрема, в лоно сучасної актуальності потрапляють музично-історичні дослідження, що торкаються вельми стародавньої та знову відродженої етнокультурної царині – мистецтва гри на гітарі. Модерновою епохою розквіту гітари на європейському просторі вважається злам ХІХ-ХХ століть – періоду, коли з’являється інтерес до гітари у професійних композиторів, зазнають значного піднесення дослідницькі студії у цій музичній галузі. Так, західноєвропейська наукова думка збагатилася працями й публікаціями дослідників з історії лютні та гітари. Серед таких імен мистецтвознавців, що згадуються, з осібна, Лео Вітошинським, знаходяться Ріхард Батка, Адольф Кочіж, Йозеф Зут, Еміль Карл Блюмль та інші. На вітчизняних теренах з-поміж дослідницьких напрацювань останнього періоду особливої ваги набуває новаторська праця ,,Мистецтво гри на гітарі” в перекладі на українську мову, автором якої виступив відомий митець, гітарист-виконавець та педагог, українець за походженням та громадянин Австрії Лео Вітошинський. Ця змістовно наповнена книга приваблює нашу увагу особливою вишуканістю думки, цікавою діалогічністю та рельєфністю порівнянь, характерністю міркувань в дусі діалектики, адже ,,звернена, передусім, не до початківців, а вже до досвідчених гітаристів, що більше – до мислячих музикантів”. Друк цієї праці по суті заповнив велику пізнавально-дослідницьку прогалину, яку відчувають багато вітчизняних гітаристів.

До русла зазначеної актуальності долучається й наша магістерська робота, навчально-дослідницька за спрямуванням, в якій здійснюється часткова спроба історично оглянути та персоніфікувати розвій гітарного мистецтва на європейському соціокультурному просторі в період від другої половини ХІХ століття і до наших днів. Вирішення наукової проблематики запропонованого дослідження обумовлюється необхідністю узагальнення та систематизації матеріалу стосовно персонально-діяльнісного внеску помітно яскравих постатей у сфері європейського гітарного мистецтва з визначенням їх ролі в еволюційному музично-культурному процесі. Актуальність обраної тематики додатково детермінується потребою теоретичного осмислення проблематики в контексті процесів мистецької інтеграції, інспірованих перспективою входження України у Європейський Союз.

Метою дослідження є показ модифікації гітарного мистецтва в його виконавському та творчо-композиційному аспекті на теренах Європи періоду від другої половини ХІХ століття. Відповідно до мети виникають такі завдання:

з’ясувати закономірності розвитку гітарного мистецтва в Західній Європі;

окреслити особливості функціонування гітарного мистецтва на теренах Східної Європи (Україна, Росія) в період з другої половини ХІХ століття;

визначити рівень розвитку та поширеності в зазначений період;

обгрунтувати досягнення та перспективу розвитку європейського гітарного мистецтва.

Об’єктом дослідження обрано процес становлення й розвитку гітарного мистецтва в Європі періоду з другої половини ХІХ століття.

Предметом дослідження виступають еволюційні зміни гітарної музики, які проявляються у творчості представлених композиторів і виконавців.

Методи дослідження:

джерелознавчий;

історичний;

порівняльно-історичний;

системний;

культурологічний;

діалектичний;

генетичний;

діяльнісний;

музикознавчий.

Наукова новизна дослідження полягає в систематизації основних подій, персоналій в гітарному мистецтві на теренах Західної і Східної Європи, що дозволяє визначити відрізки найбільшого розвитку та спаду. Дана систематизація дає змогу порівнювати рівень розвитку гітари в різних частинах Європи, проводити паралелі, визначити місце гітари в музичній культурі та її внесок. Вперше розглядається українське гітарне мистецтво в цілому, що дає змогу охарактеризувати його і можливість співставити, порівняти його із Європейською чи Російською гітарними школами, показати динаміку поширеності від ХІХ до ХХІ століття. Крім того, в даній роботі розглядається період кінця ХХ – початку ХХІ століття, який ще недосліджений в науковій літературі. Вперше розглядається гітарне мистецтво Івано-Франківського регіону.

Структура роботи складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Розділ I. Історіографія та методологічна основа.

1. 1. Аналітичний огляд наукової літератури за обраною темою.

Історіографія, як сукупність науково-історичної літератури з відповідної проблематики, грунтується на фактологічному опрацюванні фахово-наукової літератури, яка, зазвичай, відображає науковий світогляд і смаки дослідників із врахуванням загальнокультурних ідей та духовних концепцій певного часу. Зміна тих чи інших акцентів епохи, як от соціально-економічних, політичних, ідеологічних знаходить своє вираження у суб’єктивній спрямованості дослідників та відображається в семантичній (змістовній) наповненості джерел. Зазначені чинники зумовлюють застосування цілісного підходу до дослідження із зверненням до різнотипних, різночасових та різноспрямованих видів джерел. Однак проблема з якою прийшлось стикнутися при написанні даної магістерської роботи заключається у малій кількості наукових досліджень в даному напрямку, або в їх недоступності. Переважно видавалась популярна література, яка розрахована на більшу частину населення (розповіді з ліричними відхиленнями) і