Володимиром Мікулкой у Лондоні 2 червня 1978 року. Позитивні рецензії також давали наснари його обдаруванню. До першого публічного виконання п’єс відносини М. Кошкіна з доволі консервативною вітчизняною гітарною публікою були складними: музикант був віднесений до авангардистів. Втім сам Кошкін вважав, що авангардом він не займався і говорить про це в такий спосіб: "Авангардом я не займався, а продовжував традиції, звернені у бік класики. Його новаторство було природним процесом використання знайдених прийомів гри на гітарі. Нові барвисті можливості більш повно підкреслювали образну характеристику музики. У цьому стилі була написана і його сюїта "Іграшки принца" (1974 рік), що я кілька разів зазнала змін. Сюїта "Іграшки принца" (Принц вередує, Заводна мавпа, Лялька з очима, що закриваються, Гра в солдатики, Карета Принца, Фінал: Великий ляльковий танець) користується величезною популярністю й входить у репертуар багатьох іменитих виконавців.
Крім гітари Микита Кошкін пише музику й для інших інструментів. У нього є декілька п'єс для фортепіано, романсів для голосу й фортепіано, а також музика для гітари з іншими інструментами: велика соната для флейти з гітарою, тріо для флейти, скрипки і гітари; цикл п'єс для сопрано й гітари, твори для дуету та тріо гітар, для дуету гітар і контрабаса. Твори Кошкіна виконували Джон Вільямс, гітарний дует братів Ассад, Загребське й Амстердамське гітарне тріо.
Кошкін дуже багато виступає й часто виїжджає на гастролі як по Росії, так і в за кордон. Так в 1989 р. у Голландії відбувся його дебют у залі Концертгебау, одному із самих престижних залів Європи, де він виконував авторський сольний концерт (у другому відділенні його музику виконувало Амстердамське тріо). Після цього виступу М. Кошкін отримав пропозиції на серію концертів по Голландії. Кілька разів був у Франції, уперше – на гітарному фестивалі в Ліможі, виступав у Великобританії й США. В 1997 р. перебуваючи за запрошенням американського гітарного суспільства в Сполучених Штатах записав перший CD-диск. Грав на гітарах “Ямах”, “Мацуока”, “Коно”, зараз віддає перевагу інструменту мексиканського майстра Діонісіо Васкеса. Це десятиструнна гітара, яка була подарована йому лігою мексиканських композиторів як нагорода за участь в конкурсі композиторів, що пишуть для гітари, де він завоював головний приз – власне гітару. Микита Кошкін має титул одного із найкращих композиторів, чиї твори друкуються на сьогоднішній день. Його здобутки викликают інтерес в аматорів гітарної музики багатьох країн світу. Паралельно з композиторською роботою й концертною діяльністю музикант знаходить час для викладання. Його незвичайна манера гри й нові прийоми в музиці стабільно привертають увагу велику кількість слухачів [ ].
Підсумовуючи, слід відзначити, що гітарне мистецтво в радянський період здійснило помітний крок в бік прогресування: мало чим поступаючись країнам Західної Європи, отримала повноправне функціонування шестиструнна гітара, сформувалась професійна гітарна школа, яку визнавала і поважала вся Європа. Учень Андреса Сеговії – видатного гітариста Західної Європи, який неодноразово приїзджав з концертами на терени Радянського Союзу і саме його учень (на відстані) П. С. Агафошин являється основоположником цієї школи. А “внук А. Сеговії”, як називають О. М. Іванова-Крамського, завершив її становлення. “Школа гри на шестиструнній гітарі”, як П. С. Агафошина так і О. М. Іванова-Крамського і до нині користується великою увагою викладачів по класу гітари. Яскраві, діяльні особистості О. К. Фраучі та М. А. Кошкін сприяють визнанню гітарного мистецтва на рівні сучасних вимог професійної музики, не тільки на пострадянському просторі, але й в Європі та Світі.
3. 4. Гітарна школа України періоду незалежності.
Розлядаючи гітарне мистецтво України періоду незалежності слід зазначити, що воно тісно пов’язане із гітарною школою радянського періоду. Такі корифеї українського гітарного мистецтва як А. Шевченко, М. Михайленко, В. Петренко саме в радянський період здобули собі славу, а в період незалежності сформували засади основою для збереження та побудови гітарного мистецтва в культурному просторі України.
Зокрема, Шевченко Анатолій Антонович – український гітарист-віртуоз, композитор, музикознавець, а також художник. Народився 29 вересня 1938 р. у селі Севастяновка на Україні, здобув освіту у музичному училищі в Сімферополі і Одеській консерваторії, з 1982 року є солістом Одеської філармонії. Він лауреат міжнародних конкурсів, зокрема в 1987 році став власником II премії на Міжнародному конкурсі "Guitarra Microcosmos", а в 1997 році завоював I премію на Міжнародному конкурсі композиторів у Москві. Починаючи з 1989 року – постійний учасник гітарних фестивалів в Іспанії. Виступав з концертами в республіках колишнього СРСР, у Польщі, Чехословаччині, Іспанії, Німеччині, Угорщині. Репертуар А. Шевченко дуже широкий: від античності до наших днів, від фольклору до класики; включає здобутки класичного репертуару, фламенко та власні свої твори. Підготував величезну кількість монографічних і авторських концертних програм, створив можливість аматорам цього прекрасного інструменту познайомитися буквально з усіма стилями й напрямками – починаючи від давньогрецької кіфаристики і закінчуючи сучасним авангардом. Як виконавець, композитор і музикознавець багато працює в області фламенко. Автор книг по історії мистецтва фламенко, зокрема книги “Неприборкані ігри фламенко”. Музикант багато років життя присвятив іспанській культурі: до 100-річчя від дня народження великого поета Іспанії Фредеріка Гарсія Лорки ним була підготовлена авторська програма "Лоркада" – як підсумок входження в культуру фламенко, у світ сюрреалістичної дійсності Гарсія Лорки.
А. Шевченко належить стаття про фламенко в польській енциклопедії гітари. Ним опубліковані книги, безліч наукових статей у різних країнах, причому не тільки музикознавчих (у числі