Ще одним видатним іспанським гітаристом того часу є Діонісіо Агуадо, який народився в Мадриді. На гітарі навчився грати у Падре Базиліо. В 1819 році Агуадо опублікував в Мадриді «Збірку етюдів для гітари», котру в 1825 р. переробив і випустив як «Школу гри на гітарі». Школа Агуадо була великим досягненням того часу, багато що з неї є дуже цінним матеріалом і на сьогоднішній день. В 1826 році переїхав в Париж, де займався концертною і педагогічною діяльністю, а в останні роки продовжував педагогічну і видавничу діяльність.

Мауро Джуліані – видатний італійський гітарист, композитор, педагог. Народився в 1781 році недалеко від Неаполя (Італія). Гри на гітарі навчався самостійно, а вже в двадцять років його називали першим гітаристом Італії. В 1807 році Джуліані поїхав з концертами до м. Відня, де його визнали великим гітаристом світу. Займався концертною і педагогічною діяльністю, гастролював в Німеччині. Як композитор визнавався такими авторитетами як Гайдн, Бетховен. В 1821 р. повертається в Італію до м. Риму, час від часу гастролюючи по країнах Європи (Англія, Польща, Росія). М. Джуліані займався педагогічною діяльністю, він є автором «Школи гри на гітарі». Його творчий доробок становить близько трьох сот творів для гітари: три концерти для гітари з оркестром, камерні ансамблі з гітарою, сонати, рондо, фантазії, скерцо, дивертисменти, етюди та ін.

Фернандо Каруллі – ще один представник гітарного мистецтва з Італії. Народився 1770 році в Неаполі (Італія). Грати на гітарі також вчився самостійно. Досягнувши високого рівня мистецтва гри на гітарі багато концертує. З 1808 р. проживав у Парижі, де швидко став відомим гітаристом. Концертував, займався педагогічною діяльністю. Гра Ф. Каруллі відзначалася хорошим тоном, віртуозністю і чистотою звучання. Фернандо Каруллі – автор «Школи гри на гітарі», а також посібника «Гармонія у використанні до гітари». Його перу належать більше чотирьохсот творів для гітари: «Маленький концерт для гітари з оркестром», камерні твори для гітари, дуети для двох гітар, сонати, етюди та ін.

Італійський гітарист та композитор Матео Каркассі є представником «Золотого віку» гітари. Народився 1792 року в м. Флоренція (Італія). На гітарі займався з дитячих років, відомий як наступник Ф. Каруллі. Багато гастролював. М. Каркассі – автор «Школи гри на гітарі», а також більше сотні творів для гітари: сонати, рондо, капріччіо, вальси, етюди.[ ]

Завдяки згаданим композиторам та виконавцям гітарне мистецтво досягло надзвичайно великої популярності в Європі. Гітарні концерти збирали більшу авдиторію, ніж навіть скрипкові чи фортепіанні, що також користувалися великою популярністю на той час. Згадані персоналії – це тільки найбільш відомі постаті в гітарному мистецтві того часу, які здійснили вагомий внесок у становлення і розквіт даного жанру. Крім того чимало інших гітарних митців долучились до розвитоку гітарного мистецтва, однак інформації про них, на жаль, збереглось дуже мало, що не дозволяє гідно оцінити їх роль.

Після «золотого віку» розквіту гітари настав деякий спад, затишшя у популярності гітарного мистецтва, яке однак переросло в наступну хвилю розквіту в останній чверті XIX ст. Початок цієї хвилі пов'язаний з ім`ям іспанського гітариста-віртуоза Франсіско Таррега Ейксеа. Творчість згаданого майстра відзначена великим талантом. Він підняв мистецтво гри на гітарі на небачену висоту. Звучання його інструменту було настільки виразним, повним краси і поезії, що гітара знову почала успішно конкурувати з фортепіано, скрипкою, віолончеллю, привертаючи до себе велику кількість шанувальників, збираючи на концертах повні зали слухачів. Таррега закінчив Мадридську консерваторію по класу фортепіано і композиції, однак все ж вибрав гітару.
З часом він провів турне по Європі з гітарними концертами, а в 1881 році поселився в Барселоні, де зайнявся педагогічною діяльністю, зрідка даючи концерти. Ф. Таррега основоположник сучасної школи гри на гітарі, продовжувач традицій Сора і Агуадо. Головними ознаками нової школи гри на гітарі стали виразність, краса звучання, багатство технічних прийомів. Він є автором понад сорока оригінальних творів для гітари, великої кількості перекладів творів Баха, Генделя, Бетховена, Шопена, Шуберта, Шумана та ін.
(що підтвердило великі можливості гітари). По методиці Ф. Тарреги його учнем П. Рочем була написана «Школа гри на гітарі». Учнями і послідовниками
Ф. Тарреги були великі гітаристи ХХ століття: А. Сеговія, М. Любет, Е. Пухоль Вілларубі, М.Л. Анидо Гонсалес, Д. Фортеа та ін.[ ]

Ренесанс гітарного мистецтва в ХХ ст. пов'язаний з ім`ям великого іспанського гітарного віртуоза Андресом Сеговією. Він народився 1893 р. в Андалузії (Іспанія). На гітарі вчився грати самостійно. В 14 років дав свій перший концерт в Гренаді, після чого гастролював по містах Іспанії, Америки, потім в Парижі і по всій Європі. Концерти А. Сеговії надихнули багатьох композиторів до написання творів для гітари. Серед них Е. Вілла-Лобос, Х. Родріго, Ф. Морено-Торроба та ін. Учнями А. Сеговії стали Д. Дільямс і Д. Брім (Англія), А. Діас (Венесуела), Х. Паркеннинг (США), Х. Томас