План

Вступ 3

Розділ 1

Самодостатність модернізму в українській літературі. 6

Символізм як ідейно-естетична засада авторської образної свідомості. 15

Імпресіонізм як ідейно-естетична засада авторської образної свідомості. 26

Розділ 2

Творчість Михайла Ялового і Гната Михайличенка в українському літературному процесі 20-30рр. 32

Розділ 3

Художні особливості “ Блакитного роману ” Г. Михайличенка і “ Золотих лисенят ” М. Ялового.

3.1. Символ як головний аспект у творі. 40

3.2. “Я” головного героя та мотиви пошуку особистості. 45

3.3. Революційна діяльність як ілюзорність чи незаперечна дійсність. 51

4. Висновки 55

5. Список використаної літератури. 58

Вступ

Літературний час 20-30рр. XX ст. в українському письменстві був надзвичайно плідним і цікавим. Засвоєння нових модерних течій у художній творчості загалом відкрили перед читачем нових і талановитих майстрів слова. Відбувається захоплення новими напрямами в літературі, музиці, малярстві, театрі. Більша увага стала приділятися внутрішньому світу людини. Письменники отримали змогу в новому ключі аналізувати світ, а засади психології героїв стають більш масштабними, позбавляючись штампу і схематизму письменницького світовідтворення.

Творчість Гната Михайличенка і Михайла Ялового уже була об`єктом літературознавчого аналізу. У 20-30 рр. XX ст. творчий доробок письменників частково досліджувався у портретно-оглядових статтях чи рецензіях М. Доленга, О. Дорошкевича, С. Єфремова, М. Зерова, М. Йогансена, А. Приходька, В. Гадзінського (Г. Михайченко); Ф. Якубовського, Г. Майфета, Ю. Савченка, А. Ярмоленка, Г. Гельфанбейна, Арс. Лібриста, С. Пилипенка (М. Ялового).

Грунтовні дослідження про творчість авторів знаходимо й у сучасних дослідників – М. Жулинського, В. Мельника, І. Приходька, О. Ушкалова. А в останні роки з`явилася грунтовна дисертація Яремкович М. А. про творчість Г. Михайличенка. У ній вперше в українському літературознавстві зроблено спробу здійснити об`єктивно-науковий аналіз творчості українського письменника початку XX ст. Г. Михайличенка. Синтезовано матеріали, які ще не були в літературознавчому обігу, з`ясовано основні мотиви новелістики письменника, простежено своєрідність модифікації жанру новели, осмислено новаторство митця в освоєнні художніх засобів імпресіоністичної, символічної манери письма, досліджено філософські, соціальні, психологічні, моральні аспекти проблематики «Блакитного роману».

Проте спроби систематичного аналізу прози Г. Михайличенка і М. Ялового не здійснена. Тому актуальність теми наукового дослідження зумовлена потребою нового прочитання творчості двох письменників, їхній майстерності у поєднанні різних стильових течій, у передачі змісту і висвітленні внутрішнього світу героїв, а також у з`ясуванні місця прози авторів в українській літературі першої половини XX ст.

Об’єктом дослідження є аналіз творчості Гната Михайличенка і Михайла Ялового, дослідити етапи її розвитку, віднайти грані поєднання імпресіонізму і символізму в «Блакитному романі» і «Золотих лисенятах». Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких конкретних завдань:

з`ясування основних мотивів творчості письменників;

виявлення своєрідності Гната Михайличенка і Михайла Ялового в освоєнні імпресіоністичної манери письма;

з`ясування природи символів у «Блакитному романі» Г. Михайличенка і «Золотих лисенятах» М. Ялового;

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури.

Перший розділ «Самодостатність модернізму в українській літературі» складається з двох підрозділів:

Символізм, як ідейно-естетична засада авторської образної свідомості;

Імпресіонізм, як ідейно-естетична засада авторської образної свідомості;

Розділ другий:

Творчість Михайла Ялового і Гната Михайличенка в українському літературному процесі 20-30рр.

Розділ третій складається з трьох підрозділів:

3.1. Символ як головний аспект у творі.

3.2. “Я” головного героя та мотиви пошуку особистості.

3.3. Революційна діяльність як ілюзорність чи незаперечна дійсність.

У процесі роботи послуговуємося такими основними методами - типологічний, порівняльно-історичний, герменевтичний, психологічний.

Отже, виваженої оцінки їхня творчість ще не отримала, а відповідно це тема відкриває широкі перспективи у типологічному зіставленні цих письменників.

Розділ 1

Cамодостатність модернізму в український літературі.

Літературний час 20-30рр. в українському письменстві був надзвичайно плідним і цікавим. Засвоєння нових модерних течій у художній творчості загалом відкрили перед читачем нових і цікавих майстрів слова. Відбувається захоплення новими напрямами в літературі, музиці, малярстві, театрі. Більша увага стала приділятися внутрішньому світу людини. Проте, утвердження модернізму відбувається в умовах гострої дискусії прихильників традиційного бачення завдань розвитку нашої літератури і представників нової мистецької генерації. Прагнення до розширення діапазону проблем, тем, характерів наштовхнулись на стіну непорозумінь з боку представників старих, усталених норм художнього мислення. І все ж зміни поступово відбуваються, йде переорієнтація у світобаченні й світовідтворенні міста й села; посилюється увага до міського побуту, до життя інтелігенції, зрештою до індивідуальності, права особистості. Це підводить читача до глибиннішого пізнання внутрішнього світу людини, її свідомість стає об`єктом спостережень і вивчень.

Таким чином, модернізм став певним явищем катарсису для української літератури, привніс нові погляди, зламав стереотипи свідомості героїв творів чи художнього мислення загалом. Письменники отримали змогу в новому ключі аналізувати світ, а засади психології героїв стають більш масштабними, позбавляючись штампу і схематизму письменницького світовідтворення.

Якщо вже ближче переходити до самих напрямків, то потрібно показати, що ж до того існувало в український та й в європейській літературі загалом.

Друга половина ХІХ ст. стала утвердженням реалізму. Теоретиком цього напряму, який вперше обґрунтував програмові засади реалізму є художник Г. Курбе . В український літературі суть реалістичного письма найкраще розкрив І. Нечуй- Левицький у статті “ Сьогочасне літературне прямування”, де зазначає : “ Реалізм чи натуралізм в літературі потребує, щоб література була одкидом правдивої, реальної жизні , похожим на одкид берега в воді, з городом чи селом, з лісами, горами і всіма предметами, котрі знаходяться на землі. Реальна література повинна бути дзеркалом в котрому б одсвічувалась правдива жизнь, хоч і