1. Михайличенко Г. “Блакитний роман” Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: У 4-х книгах. – К.:1993 – 1995. Т.1, С. 473;

загубитися чи втопитися в блакитній душі. Сам твір теж закінчується

трагічно. Але якщо в “ Золотих лисенятах ” гине революційна ідея, а втрата кохання відходить дещо на другий план, то в “ Блакитному романі ” все навпаки.

Не без ознаки символічності є назва обох творів. Щодо “ Золотих лисенят ”, то це – золоті боги революції чи просто сонячні промені, які нададуть можливість землі розцвісти пишними барвами імпресіонізму з домішками символізму. А над цим всім панує дух романтизму. Безперечно це схоже на казку, фантасмагорію витворену з різних стильових течій. Але хіба не цього прагнуть герої? Тут можна сказати словами Станіслава Лема: “ Фантастика – це дійсність, вбрана в галактичні штани ”.1 А кожен революціонер в своїх мріях апробує дійсність в площину майбутнього, адже революція – це боротьба за свої власні права, погляди, ідеали.

Назва ж “ Блакитного роману ” більше акцентується на внутрішньому світі люди. Революційна діяльність виступає дотичною сферою життя героїв. Основним є блакитна душа, яка стає лакмусовим папірцем очей Іни. Саме вона стає причиною суїциду героїв. Душа стає замкненим колом, лабіринтом в якому вони заблукали. Як і в першому випадку з батьком Іни: “ Лікарі не викрили прикмет самогубства, а родичі й знайомі пишно поховали батька Іни і твою матір ”.2 Та і з самою Іною автор зазначає: “ Лікарі не викрили прикмет самогубства, а обидва трупи відпроваджені мною в міський крематорій ”.3

Символічною є також мова головних героїв творів. З роману Ялового

можна навести лист Мавки до Мема, де розповідає, як лисичка вкрала в діда

1. Антологія афоризмів. – Харків. 2002 р., С. 251;

2. Михайличенко Г. “Блакитний роман” Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: У 4-х книгах. – К.:1993 – 1995. Т.1, С. 473;

3. Михайличенко Г. “Блакитний роман” Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: У 4-х книгах. – К.:1993 – 1995. Т.1, С. 493;

і баби золоте яйце, що знесла їм курочка. Мавка каже: “ Розуміється лисиці заманулося вивести з того яйця лисеня. ( Ти не знаєш, що всі тварини подібні до людей: на золото їх завжди з заздрістю чорт мучить). Так от: лисичка була не від того щоб мати і собі дитинча із чистого золота”.1 Але дізнавшись від ворожбита справжню ціну цього золота, повернула його назад.

Саме в цьому листі – казці автор створює найскладніше мереживо образів і ідей, аж до центрального образу – символу “ золотих лисенят ”. Це сплетіння символіки і алегоричності не дає змоги до кінця розшифрувати закодовану суть цього листа до Мема. Зрозуміло одне, що мрія головних героїв про перемогу потерпить крах так як і мрія лисички.

В листі Мавки до Мема можна знайти точки дотику, які пов`язуються з “Блакитним романом” Михайличенка. Схожість блакитної Іни і червоного чоловіка з героями Ялового досить відчутна: “Твоя душа була зложена з двох ущерть повних великим змістом душ, в цілому ж вона являла собою порожню безодню. Душа Іни була зложена з двох порожніх душ і в цілому відзначалася повнотою осяйного змісту. Ваші душі являли собою два протилежні бігуни одної кулі і стреміли стати одним цілим… ”2 Повсякчасна пристрасть, нерозгаданість, тонка еротика, революційність - ось основні напрями, що пов`язують героїв.

Також великий підтекст несе кольористика. Колір повсякчас приховує і водночас розкриває перед читачем різноплановість і багатогранність головних героїв. Він стає покривалом авторського задуму, яке потроху піднімає на протязі всього твору. “Блакитний роман” починається словами: “В Твоїй душі була блакить стоячих вод… .В її душі була осліпляюче-

1. Шпол Ю. Вибрані твори. Упор. Перед. Примітки та коментарі О. Ушкалова. – К.: Смолоскип, С. 199;

2. Михайличенко Г. “Блакитний роман” Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: У 4-х книгах. – К.:1993 – 1995. Т.1, С. 474;

яскрава сонячна блакить”.1 Блакитний колір стає символом чистоти неземного,природнього кохання.

Так само характеризує своїх героїв і Яловий: “Мем світився весь, розповідаючи про це, а йому блакитні очі заходилися теплою залюбленою сльозою, що її позаздрила б у час кохання найвибагливіша жінка. ”2 Тут синій колір підкреслює також глибину почуттів і роздумів. Проте, крім блакитного Яловий, ще зосереджує увагу на кольорі сонця, золоті: “Ось тільки пройдуть тумани, розвіється морок ночі, виплигнуть з-за обрію золоті лисенята і побіжать, блимкаючи листям і травою… Вона стане під жовтий промінь на зеленому схилі, і я впаду їй до ніг.”3 Цей колір несе в собі великий підтекст ідеї життя, людської чистоти і водночас хитрості та таємничості: “Тільки після того я й осягла всю затишну сумирність золотого спокою і тиху радість синього щастя”.4

Цікавим фактом є те, що жоден з авторів не вказує на політичну приналежність героїв. На мою думку Яловий і Михайличенко не хотіли обмежувати своїх героїв, адже вказуючи на політичну приналежність в читача мало б виникнути