Потрібно зауважити, що хоч символізм постав як самодостатній літературний напрям, вся ж основою його утвердження і розвитку слугував такий напрям, як романтизм, а пізніше і неоромантизм. Саме вони посприяли в певній мірі самоутвердження символізму на “ Літературному Парнасі ”. Адже характерною рисою романтизму є символобачення, тобто митець розглядає навколишній світ і відтворює його через систему символів, намагаючись таким чином проникнути у внутрішній світ, пізнати суть буття. В неоромантизмі символізм теж постає знаряддям світопізнання.

В українську літературу символізм прийшов через російську,польську і австро-німецьку літературу. Так званим фундатором цього стилю в українському письменстві стала О. Кобилянська, авторка повісті “ Земля ”. Вона як відомо перебувала під впливом німецькомовної літературної традиції. Молодші ж представники перенесли символізм із польської літератури.

1. Галич Олександр, Назарець Віталій, Васильєв Євген. Теорія літератури: Підручник / За наук.ред. Олександра Галича. – Київ: Либідь, 2001., С. 402-403;

У Польщі цей напрям був досить швидко сприйнятий, бо Польща підтримувала тісні зв `язки з Францією і польські романтики були глибокими містиками. Уже наприкінці ХІХ ст.. (1887р) поет і критик Зенон Пшесмицький заснував у Варшаві символістський журнал “ Життя ”. А пізніше була утворена літературна група “ Молода Польща ”. З часом центр польського модернізму перемістився до Кракова, де саме навчалися в той момент Б. Лепкий і О. Луцький. Саме вони за аналогією в 1907 році ініціюють створення у Львові літературного угрупування “ Молода муза ”, яка підтримувала ідеї символізму. Приблизно той же напрям сповідувало коло молодих київських митців, яке згуртувалося навколо часопису “ Українська хата ”.

Як зазначає Галина Журба у своїх спогадах: “ ”Українська хата” на той час була найпоступовішою, революційною трибуною молодих, трибуною їх протесту, бунту проти всілякої заскорузлости, безпринципности, політичного угоцтва; гуртувала біля себе безкомпромісовий політично-літературний актив, тоді коли ”Літературно-науковий вісник” і “Рада” стояли на позиціях “примиренних”, монополізуючи собі право авторитету. Тож, “хатяни” й непхалися туди; навпаки, бойкотували цей табір, символізований “Радою” та ”Літературно-науковим вісником”. На сторінках “Укр. хати” появлялися блискучі бойові статті Сріблянського (Шаповала), Євшана (Федюшки), Товкачевського та ін. Статті ці досі не втратили своєї філософічно-політично-літературної актуальності. Цей бойовий стиль набирав інколи дуже гострого тону в війні з консервативним табором Чикаленка-Єфремова. Цього останнього, чесного й розумного Сергія Єфремова, Товкачевський в одній із своїх статтей вилаяв “лицарем темної ночі” ”.1

Передсимволізм, символізм і декадентизм приходили до слов'янських країн поволі. Народницька, утилітарна, цілком політично орієнтована література,

1. Галина Журба “Від “Української хати” до “Музагету”. Спогад” // Слово. Збірник українських письменників у екзилі. - Нью-Йорк 1962. с. 473.

яка внаслідок романтичної доби всевладно запанувала на Слов'ян-щині, непроникливою стіною стала на шляху цих нових напрямків. Але вони з часом все таки запліднили літератури Східної Європи дивним насінням так званого «модернізму».

Чехословаччина пережила досить пізній, та все ж інтенсивний період символізму. 1894 року молоді чеські поети заснували журнал «Модерні ревю», в якому кувалася нова творча думка. Поет Отокар Бржезіна, критик Їржі Карасек та багато інших імен формувалося в цьому журналі.

На початку нашого сторіччя українсько-чеські зв'язки були незвичайно живі і плодовиті. Чеська та словацька преса часто згадувала імена І. Франка, Лесі Українки,В. Стефаника, О.Кобилянської. Чеські та словацькі письменники пере-кладали твори українців, а українські письменники поміщували в чеських літературних виданнях огляди й статті.

Немало причинилися до цих контактів і молодомузівці. Лепкий систематично вміщував статті про українську літературу в журналі «Слованскі пршеглед», а Остап Луцький, мабуть, перший перекладав на українську мову знаменитого неоромантика і символіста Йозефа Махара, який пізніше справив такий сильний вплив на поезію празької групи, а особливо на творчість Є. Маланюка. О. Луцький також подав кілька оглядів про Лесю Українку, Ольгу Кобилянську та інших українських письменників в чеській пресі.

Хоч завдяки українським славістам у Чехословаччині недавно з'явилося на світ кілька цікавих дослідів про чехословацько-українські літературні зв'яз-ки,— цих зв'язків ніхто ще не досліджував у чисто символістському контексті. Зрештою, думаю, що впливи чеської літератури на український передсимволізм були дуже мінімальні.

В Росії символізм народжувався з особливими труднощами, і ворогів його було багато. Сильний блок «шістдесятників» і критиків народників знищив був у Росії поняття естетики як такої, і після теорій Писарєва, Чернишевського. Михайловського справжня поезія не могла існувати.

Грунт для нових течій приготували так звані імпресіоністи, які створили своєрідний міст між реалізмом і символізмом: високоліричний Фет, трагічний Случевський, поет верленівських нюансів і бодлерівського міста Фофанов, а у прозі й драматургії — геніальний Чехов.

Теоретичною «ластівкою» нового мистецтва був есей тоді ще молодого естета (релігійним мислителем і автором грубих романів став він потім) Д.Мережковського «О причинах упадка й о новых течениях русской литературы», опублікований 1892 року. Ця праця мала радше негативний, а ніж позитивний характер. Письменник гостро атакує російське суспільство не тільки свого часу, але і всієї російської історії, кажучи, що воно неспроможне зрозуміти і прийня-ти генія. Далі він оплакує розклад російської мови, спричинений передусім критиками-народниками. В дуже цікавій частині статті автор закладає тради-цію в російському символізмі, яка потім дала дуже багаті наслідки: він “ очищує” великих письменників– реалістів від спрощених інтерпретацій “шістдесятників” і народників, шукаючи в їхніх творах справжньої літератури.І врешті, він звертає увагу на факт, що високомістичній російській духовності мусить запанувати нове мистецтво, основане не