Мистецтву загрожували два страховиська:

митець, що не був майстром, і майстер,

котрий не був митцем.

А.Франс.

Коли запитати любого зустрічного перехожого, що таке драматургія, то я думаю, що кожен зможе відповісти, що це окремий вид мистецтва, який „живе" у театрі. Хтось скаже більше, а хтось, можливо менше... Але я переконана, що мало хто розуміє, яку роль відіграє драматургія у житті суспільства. Які ж методи, манера і стиль притаманні цьому виду мистецтва ? Думаю, що драматургія це щось невід'ємне від людського життя. Адже стиль нашого життя дуже схожий на стиль драматургії.

Драматургія - особливий вид літератури, що має діалогічну форму і призначена для сценічного втілення. Отже, драматургія – це життя на сцені персонажів, які оживають у п'єсі і відтворюють реальне життя, яке сповнене суперечностями і конфліктами. Кожна створена п'єса драматургом – це і є реальність, і для створення п'єси потрібно дуже багато талановитих людей: автор літературного тексту, драматург, сценарист, актори, модельєри, декоратори, постановники, музиканти, багато закулісних працівників, а також режисер.

Ми ніколи не замислювались, що наше життя на світі, це в деякій мірі теж театр, а актори в ньому - це люди. Але у житті, немає сцени і створених персонажів, бо це є насправді. А от у мистецтві – це теж саме життя, що фіксує автор і передає глядачеві. І для людей є дуже важливим не тільки матеріальний світ, а й духовний. Адже, у реальному житті ми від часів Адама і Єви живемо із конфліктом у цьому світі, так само і в драматургії, де основою є також конфлікт. Спосіб ображення дійсності - це сценічна дія, яка тісно пов’язана з ритмом, а ритм у драматичній виставі - це рівень її дійового напруження. Ритм сповнює, супроводжує всю дію п'єси, змінюючись разом з нею. Театральна вистава нагадує людський організм: вона наповнена „кров'ю" (дією), яка циркулює, стверджуючи життя. Драматичне мистецтво-це особливий вид мистецтва, який гармонійно поєднує в собі злагоджену роботу багатьох людей. Для того, щоб існувало драматичне мистецтво, необхідна головна “дійова особа" - людина. Людина - взірець, з прикладу її життя буде створено драматичний твір-п'єсу. Людина-актор, котра передасть, перевтілиться в даний образ, донесе слово до другої людини-глядача, людина-музикант, котра передасть настрій даної п'єси і на кінець – людина-режисер, котра має найвагомішу роль у театрі.

А чи є у режисера якась особлива наука ? Нічого цього режисер не має... В наш час режисер – довірена особа драматурга, його заступник на сцені, посередник між ним і глядачем. Осягнувши задум письменника, режисер пропонує свою концепцію п'єси і здійснює її. постановку, тобто, перетворює п'єсу на виставу.

Для того, щоб відобразити дійсність у драматургії – це здатність і вміння створити постановочний (режисерський) задум. Тобто, конкретно-образне бачення обраної п'єси, втілити у сценічну форму і здійснити його на сцені. Робота режисера, його манера, повинні поєднати зусилля усіх творців вистави для розкриття ідеї, що лежить в основі п'єси. Режисером може бути тільки та людина, що вміє по-своєму прочитати п'єсу й по-новому осмислити її; митець, який, маючи свій погляд на життя, свої прагнення, ідеали, свою мету, свій стиль, здатний все це втілити у виставі. Режисером може бути тільки той, у кого є що сказати людям – нове, важливе, вагоме.

Що необхідне для того, щоб драматичний твір ожив на сцені?

1. Мистецтво режисури і драматургії є невіддільне від натхнення. Режисер повинен навчитися перетворювати вимисли драматурга й плоди власної уяви разом з творчою працею актора у виставу.

2. Режисура і драматургія - це уміння режисера прочитати і „зробити" п'єсу, тобто перевірити її композицію, надати їй необхідної для сценічного втілення форми.

3. Метод знання і розуміння логіки дійового процесу, побудова вистави режисером так, щоб кожна наступна дія випливала з попередньої.

4. Мистецтво режисера включає і метод артистичної техніки; розповісти акторам п'єсу коротко і стисло, конкретно і образно, виділивши при цьому найістотніше.

5. Метод найвищого прояву етики режисера-це результат колективної роботи-ідейно наснажений, ретельно продуманий, чітко організований спектакль.

Талант дипломата, енергія полководця, сміливість винахідника, культура педагога, розум ученого і чуйність медсестри-ось основний метод режисерської етики. Митець, якого не хвилює дійсність, ніколи не досягне правдивого її зображення.

Способом драматичного мистецтва - є відобразити, притаманними йому засобами дійсність, розкрити її найістотніші сторони висловити своє ставлення до зображуваних явищ. Драматургія тісно пов'язана із театром, п'єсою, виставою. Театр прагне дати глядачеві уроки життя, пояснити його мету і зміст, прославити його або осудити.

У кожного театру свій стиль, але суспільне призначення любого театру вимагає від нього:

1). чіткої і ясної ідейної позиції;

2). народності;

3). безперервного зв'язку з життям та літературою;

4). сценічної правди та реалізму;

5). твердих етичних та естетичних принципів;

6). творчого колективу;

7). художнього ансамблю.

Вистава починається з мрії. Мрія – це п'єса, втілення сподівань режисера, актора і глядача, першооснова існування театру, фундамент його діяльності. Мрія породжує діяння. Воно дає реальні наслідки: обирається п'єса, складається репертуар. Репертуар - обличчя театру, афіша-паспорт творчого колективу. Правильно і різноманітно складений репертуар - шлях до серця глядача, зростання колективу. Театр повинен ставити перед собою великі й складні репертуарно-художні завдання. Проте, вони мусять відповідати його творчим і матеріально-технічним можливостям. „Накидатися" ж на п'єси, можливо й найкращі в усіх відношеннях, не маючи ні відповідних виконавців, ні належних виробничих та сценічних даних, безглуздо.

Виходячи зі