РОБОТА

з української і зарубіжної культури

План

І. Феномен культури.

Поняття культури.

Матеріальна і духовна культура.

Функції культури. Культурний рівень.

Традиція культури.

Зв’язок культури із суспільством.

ІІ. Еволюція культури.

2.1. Принципи класифікації еволюції культури.

2.2. Основні етапи еволюції культури.

ВСТУП

Предмет педагогіки — виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.

Виховання як суспільне явище зародилося з появою людини. Воно виникло з практичної потреби пристосу-вання підростаючого покоління до умов суспільного жит-тя і виробництва, заміни ним старших поколінь. Виховання здійснюється через засвоєння підростаючим по-колінням основних елементів соціального досвіду в про-цесі та в результаті залучення його старшим поколін-ням до суспільних відносин, системи спілкування і суспільне необхідної діяльності. Тому виховання має кон-кретно історичний характер.

Ці істотні особливості виховання чітко простежують-ся в кожній суспільно-економічній формації, відобра-жаючи рівень розвитку виробництва і характер вироб-ничих відносин. 3 розвитком суспільства, удосконален-ням знарядь і засобів праці, ускладненням відносин між людьми і розподілом між ними функцій у суспільному виробництві й управлінні накопичувалися знання та вміння, які передавалися наступним поколінням.

Психологічна наука взагалі – явище безпрецедентне, унікальне й універсальне. Важко знайти іншу подібну систему знань, яка була б такою ж рефлексивною, орієнтованою на розв’язання невичерпаного гносеологічного завдання “пізнати самого себе”. Доки існуватиме людина в індивідуальному, соціальному або планетарному вимірах, доти точитимуться дискусії навколо проблем узгодження у психології об’єктивного й суб’єктивного, ситуативного й типового, теоретичного і практичного, виявів “Я” та “не-Я”.

Для психології, як, імовірно, і для інших наук, актуальними лишаються теоретичні проблеми і фокус реалізації практичного надбання. А уточнення сфери впливовості й значущості дослідницьких висновків регламентує процес виникнення окремих галузей у системі психологічних знань.

І. ФЕНОМЕН КУЛЬТУРИ

1.1. Поняття культури

Термін "культура" вперше зустрічається в одному з творів знаменитого римського оратора Цицерона (45 р. до н.е.). Первісно він означав обробку ґрунту, його "культивування", тобто зміни у природі під впливом людини, на відміну від змін, викликаних природними причинами. Вже у цьому первісному змісті терміна було підкреслено важливу особливість культури – її людський фактор, висловлено ідею впливу людини та її діяльності на оточуючий світ. Як самостійна науко-ва категорія "культура" фіксується вперше у працях німецького юриста і С.Пуфендорфа (1632-1694). Він застосував цей термін для визначення різноманітних результатів діяльності людини.

У подальшому слово "культура" отримало ще більш узагальне-не значення, яке охоплювало собою сукупність створених людськими спільнотами традиційних благ і цінностей. У такому розумінні культура постає як створена людиною "друга природа", надбудована над природою первісною, як до певної міри окремий світ, створений люди-ною додатково до світу природного.

Таким чином, у найзагальнішому вигляді культура - це сукупний результат продуктивної діяльності людей. У вузькому, особистісному розумінні культура – це певні цінності та норми поведінки людини в соціальному і природному оточенні.

Культура є складним суспільним феноменом, який відігравав і продовжує відігравати величезну роль у життєдіяльності людини. Вона впливає на працю, побут, дозвілля, менталітет, спосіб життя як всього суспільства, так і окремої особистості. Багато пов'язаних з культурою проблем мають глобальний, міжнародний характер. Розвиток культури щільно пов'язаний з прогресом людства, його пер-спективами. Засвоєння культури – важлива запорука розвитку людської цивілізації, збереження загальнолюдських цінностей. Таким чином, культура – це не тільки досягнення минулого, - вона багато в чому визначає сьогодення і майбутнє не лише окремої осо-бистості, а й усього людства. Наше майбутнє значною мірою зале-жить від напрямків подальшого розвитку культури, а вони, в свою чергу, щільно пов'язані з напрямками політичного розвитку світу, вирішенням глобальних проблем людства. Загроза культурі може походити від небезпеки реанімації тоталітарних режимів на кшталт фашистського в Німеччині в 30-40 рр. XX ст., від тенденцій до утилітарної матеріалізації життя, яка неминуче призводить до втрати культурного коріння і має своїм результатом кричущу бездуховність. Все більшого значення набувають взаємодія, взаєморозу-міння різних культур країн і континентів світу, в тому числі стосун-ки сучасної західної культури і пострадянської культури незалежної України, традиційних культур країн, що розвиваються – Азії, Афри-ки, Латинської Америки. Проблеми культури набувають сьогодні першорядного значення, оскільки культура виступає істотним чин-ником соціального прогресу.

Культура суттєво впливає на характер поведінки, стиль і форми спілкування людей, їх свідомість, духовні потреби, ціннісні орієнтації. Рівень культури особистості багато в чому визначає її подальшу долю, кар’єру, життя.

Як поступ усього людства, так і розвиток окремої особистості неможливі без засвоєння культурних надбань минулого. Людство й зараз захоплюється шедеврами, створеними митцями як понад дві тисячі років тому, так і 500, і 100 років тому. Культура в її кращих зразках відбиває те прекрасне і вічне, яке не може й не мусить піти в забуття. О.С.Пушкін писав, що "...поняття, праці, відкриття великих представників давньої астрономії, фізики, медицини ... застарілись і кожний день замінюються іншими – творіння ж істинних поетів ли-шаються свіжими й вічно юними". Так звані "вічні проблеми" мистецтва торкаються тих аспектів людського буття, які завжди хвилювали, хвилюють і будуть хвилювати людей. Це проблеми добра і зла, кохання і ненависті, життя і смерті, прекрасного і потворного, величного і негідного, війни і миру тощо. Історія мистецтва подібна не сходам, які безперервно ведуть вгору, де кожен табель, виконавши свою функцію, поступається місцем наступному, а швидше па-сму гір, сяючі вершини яких, сперечаючись одна з одною, утворю-ють величну і прекрасну панораму.

Людський геній є невичерпним. Кожна нова відкрита цивіліза-ція, представляючи новий ідеал краси, нову варіацію прекрасного,