РЕФЕРАТ

на тему:

“Архітектура Прикарпаття”

З середини XIX століття в архітектурі краю, як і всієї Галичини утверджується еклектизм, а з кінця XIX століття – стиль модерн. На початку й століття цей стиль завоював велику популярність, що призве-ло до створення його національних варіантів. В Галичині, як і в усій Україні, це був український модерн. Його утвердження в Галичині по-в'язане з іменами таких архітекторів як Юліан Захарієвич, Іван Левинський (м.Долина), Олександр Лушпинський, Василь Нагірний. Казимир Мокловський (м.Косів) та інші.

Цей стиль розвивався у двох напрямках. Перший напрям, яскравим представником якого був В.Нагірний, був спрямований на використан-ня і творче переосмислення мистецьких традицій Київської Русі та Візантії, що зближувало його зі світобаченням архітекторів Наддні-прянської України. Основною сферою діяльності архітекторів цього на-пряму в Галичині була церковна архітектура. До побутових споруд вони звертались рідко. На противагу першому, другий напрямок українського стилю в (архітектурі відзначався широким використанням керамічних оздоб. Він орієнтувався на творче переосмислення і застосування мо-тивів гуцульського і бойківського народного мистецтва. Цей напрямок представлений творами таких митців як І.Левинський, О.Лушпинський, Т.Обмінський та інші. Вони при архітектурному проектуванні розроби-ли цілий спектр орнаментальних схем цього стилю.

Бажаючи закласти міцну основу для реалізації своїх проектів та про-являючи неабиякий організаторський талант, енергійність і винахід-ливість, І.Левинський в кінці XIX століття організував у Львові будівель-ну фірму, до якої входили, зокрема, керамічна фабрика кахлевих печей і майоліки, фабрика штучного каміння, фабрика столярських і теслярсь-ких виробів тощо. Навколо цих закладів митець згуртував талановитих художників і скульпторів. Наслідком цього було те. що продукція цих закладів відзначалась високою технічною та художньою якістю і неодно-разово нагороджувалась високими нагородами на міжнародних вистав-ках у Відні, Києві, Одесі, Кракові, Парижі та інших містах Європи. Та-ким чином, І.Левинський заклав добру основу для втілення в життя своїх проектів та утвердження національного стилю в архітектурі.

На початку XX століття фірмою І.Левинського у Львові було створе-но кілька першокласних споруд, що визначили майбутні пошуки в цьо-му напрямку для митців усієї Галичини. Це будинок сільськогосподарсь-кої школи в Милуванні Тисменицького району, дяківська бурса і буди-нок страхового товариства u Дністер" у Львові, Народний дім у Станіс-лавові тощо.

Багато оригінальних будівель у Львові та по всій Галичині було спо-руджено за проектом І.Левинського. Це, зокрема, Львівський залізнич-ний вокзал, Музичний інститут (зараз Львівське музичне училище), го-ловний корпус Львівського лісотехнічного інституту, ряд житлових бу-динків Львова, греко - католицька церква в Києві. Архітектор брав участь й у проектуванні львівського готелю "Жорж". Пізніше він захоп-люється проектуванням та будівництвом лікарень та санаторіїв. Появля-ються вони у Львові, Ворохті, Коломиї, Городенці та інших містах краю. При проектуванні різних споруд І.Левинський широко використовував, зокрема, декоративний гуцульський стиль та кераміку. Використання "гуцульського колориту'" в архітектурі Галичини є великою заслугою митця.

В міжвоєнні та післявоєнні роки гуцульський стиль в архітектурі успішно утверджував інший наш земляк - архітектор Іван Боднарук (с.Стопчатів на Косівщині). За його проектом на Прикарпатті були спо-руджені, зокрема, такі архітектурні шедеври як приміщення ресторану "Гуцульщина'' в Яремні, база відпочинку в Підлютому на Рожнятівщині, лісництво в Старій Гуті тощо.

В XIX - першій половині XX століття значного розвитку набула й народна дерев'яна архітектура. Особливо цікаві й своєрідні зразки де-рев'яного будівництва появились тоді в Карпатах, де житлові споруди й церкви мають в окремих етнографічних регіонах певні відмінності. На території Прикарпаття можна виділити гуцульський і бойківський типи архітектури, стильові особливості яких найяскравіше проявляються в церковних будівлях. У них вдало поєднуються традиції українського монументального будівництва з місцевими рисами народного будівниц-тва та навиками народних майстрів.

Для обох типів характерне будування на зруб. Бойківські церкви ма-ють по три зруби. Угору від кожного зруба Піднімаються пірамідально-ступінчаті куполи різних форм, з яких середній найвищий.

Гуцульські ж церкви будовані за планом рівнораменного хреста у вигляді п'яти зрубів. До великої центральної частини з чотирьох боків примикають прямокутні зруби. Центральна частина храму закінчується пірамідальним куполом, який з чотирьох боків оточують нижні зубчасті дахи. Такі п'ятизрубні будівлі крім Гуцульщини поширені також в сусідніх більш рівнинних регіонах Прикарпаття в районі Коломиї,Сня-тина, Калуша, Івано-Франківська. Ці обидва типи є традиційними зраз-ками українського народного будівництва, за якими впродовж століть в краї споруджували будівлі в різноманітних варіантах.

Схема житлового будинку в нашому краї в згаданий період являла собою прямокутник з внутрішнім плануванням на дві або три кліті. Будівлі клали на зруб. Своєрідним зразком житла на Гуцульщині є ґраж-да, яка має хату з "притулами" й обійстя, що обведені високою огоро-жею, критою дахом.

Згадані дерев'яні будівлі, як правило, оздоблювались народною різьбою. Нею були прикрашені зовнішні деталі будівель - одвірки, віконні обрамлення, галереї та внутрішнє обладнання - одвірки, своло-ки, хатні меблі, посуд, церковний інтер'єр. Це особливо характерно для Гуцульщини, де розвивалась різьба не лише по дереву, але й по металу, рогу та кості. Головне її застосування спостерігалось в прикрасах одягу та зброї. Характерною особливістю гуцульської різьби є дрібночленований геометричний орнамент, що густо вкриває певний предмет. З кінця

XIX століття народна різьба збагачується інкрустацією деревом, мета-лом, перламутром та кораликами. Все це свідчить про високі мистецькі смаки жителів краю.

Поданий матеріал переконує нас в тому, що, незважаючи на несприят-ливі умови підневільного становища нашого краю, тут впродовж століть завдяки одержимості та патріотизму культурних діячів розвивались різні галузі культури. Завдяки цьому наприкінці досліджуваного періоду куль-тура Прикарпаття досягла