Вивчення античних пам'яток півдня України

Дослідження пам'яток античної культури на території України

почалося ще наприкинці 18 ст. Спочатку це були візуальні обстеження ,

викладені в загальних описах Північного Причорномор(я П.Сумароковим ,

І.Потоцьким , І.М Муравьйовим-Апостолом , Г.Е Кепером , П.І Кеппеном .

Вже на початку 19 ст. створюються музеї в м.Миколаєві (1806) ,

м.Феодосії (1811) , м.Одесі (1825) , м.Керчі (1826) . Їхня діяльність

спрямовувалась на вивчення переважно античних пам'яток .У 1801 році

П.К.Сухтелен проводить в м.Ольвії перші археологічні розкопки ,трохи

пізніше розпочинаються розкопки поблизу м.Керчі й у м.Херсоні .

Регулярного характеру розкопки пам'яток античної культури Півдня

Причорномор'я набули у кінці 19 ст. Крім історико-археологічних описів

названих авторів , в першій половині 19ст. були створені карти і плани

залишків античних північнопричорноморських міст . Згодом були зроблені

спроби звести археологічні матеріали а також розвідки з історії

Баспорського царства й Ольвії.

З кінця 19 ст. розгорнулися систематичні розкопки трьох найбільших

античних міст-держав та іхніх некрополів на території України - Березані та

Ольвії (Б.В. Фармаковський , Е.Р.Штерн), Херсонеса (Одеське товариство

старожитностей ; К.К Костюшко-Валюженич , Р.І. Лепер ), Пантікапея

(К.Є.Думберг , В.В.Шкарпіл) , курганів Боспорського царства . Були відкриті

оборонні споруди , житлові квартали , терми (лазні) й монетний двір у

Херсонесі , десятки монументальних поховальних споруд . У пожовтневий

період, а особливо після Великої Відчизняної війни , археологічні

дослідження античних пам'яток України набули дуже широкого розмаху.

Завдяки цьому ми тепер маємо досить повне уявлення про археологію та

історію всіх чотирьох центрів поширення античної культури в Північному

Причорномор'ї -Тіри ,Ольвії , Херсонесі і Боспора.

За джерела при вивченні історії античних північнопричорноморських

держав , крім так званих артефактів , правлять свідчення давніх авторів .

Насамперед це "Історія" Геродота . Відомості про Північне Причорномор'я

залишили також Діодор Сіцілійский , Страбон , Полієн , Демосфен , Єсхін ,

Діон Хрисостом , Птолемей , Овідій , Пліній та інші стародавні вчені ,

філософи , письменники , поети.

Але найконкретнішими є різні категорії археологічних джерел , які

здобуваються при роскопках міст , поселень і некрополів (могильників).

Антична колонізація Північного Причорномор'я.

Перші випадкові відвідини Пн.Причорномор'я грецькими мореплавцями припадають на початок першого тис. до н.е. За літературною традицією найраніше поселення на Березанському півострові могло виникнути близько середини 7 ст. до н.е. В першій половині - середини 6 ст. до н.е греки засновують Ольвію (Південнобузький лиман) , наприкінці 6 ст. до н. е. - Тіру , Ніконій (на Дністровському лимані ) , Керкінітіду. Тоді ж у південно-західному Криму виникає невелике іонійське поселення. Можливо воно існувало до останньої чверті 5 ст. до н.е , коли вихідці з Гераклеї

Понтійської заснували на його місці Херсонес .У другій половині 6 ст. до

н.е. виникає більшість міст Боспору : Пантікопей , Феодосія , Німфей ,

Мірмекій ,Тірітака, Фанагорія , Гермонаса , Кели. Саме в цей час

відбувається майже суцільне освоєння сільських округ цих міст , де

з'являється багато поселень .Окрім Херсонеса , більшість згаданих міст

засноване вихідцями з району малоазійського міста Мілет.

Колонізація Пн.Причорномор'я була частиною так званої Великої

Грецької колонізації 8-6 ст. до н.е. Вона зумовлювалась рядом причин,

найголовніша з яких-відносне перенаселення , коли всі землі в материковій

Греції були вже розподілені ."Зайві" люди змушені були шукати ліпшої долі в

інших місцях , не так щільно заселених .

Греки – засновники північнопричорноморських міст були в основній

своїй масі малозаможними землеробами , частково–торговцями , ремесниками .

На ранньому єтапі свого буття на новій землі вони займалися сільським

господарством сіяли пшеницю , ячмінь , просо , розводили сади , городничали

, розводили худобу . Інші їхні тогочасні заняття – ремістництво , торгівля–

були другорядними . Отже , грецька колонізація Північного Причорномор'я

мала спочатку аграрний характер . Але колонізацію слід розуміти лише як

господарське освоєння греками Пивнічного Причорномор'я , причому мирне.

Новозасновані колонії не залежали від міст–мотрополій хоч і підтримували з

ними добрі стосунки , навідь укладали угоди щодо взаємного сприяння в

торгівлі , надання рівних прав громодянам обох полісів , мали з ними єдині

культи й літочислення.

Колонії в основному засновувались упорядковано , коли ще в митрополії

обирали або призначали керівника групи колоністів – ойкіста . На місці

закладання нового міста розмежовувались ділянки під будівлі й

сільськогосподарські території , відводили місця для культових і

громадських потреб. Однак іноді колонізація мала стихійний характер.

Античні держави північного Причорномор'я.

Освоєння грецькими переселенцями узбережжя Північного Причорномор'я

відбувалося поступово , в цілому в напрямі із заходу на схід.

6 ст.до н.е. залогом було часом заснування більшості

північнопричорноморських держав . Кожне з них мала власну історію , але

оскільки всі вони тісно взаємодіяли з античним світом ,а також із

варварським оточенням , в їхньому розвитку простежується багато спільного .

Майже тисячолітня історія цих держав поділяється на два великі періоди і

кілька єтапів.

Перший період тривав від другої половини 7 і приблизно до середини 1

ст. до н.е.

Він характерезувався тісними культурними та економічними зв(язками як

із материковою Грецією , так і з навколишніми племенами , що зумовлювалося

відносною стабільностю загальноісторичного розвитку . В матеріальному і

духовному житті колоністів домінували еллінські традиції . Саме в цей цас

створюється Баспорське царство.

На архаїчному етапі першого періоду (друга половина 7 - початок