Тіра

Назва міста походить від грецької назви Дністра –Тірас. Місцерозташування залишків Тіри - околиця сучасного Білгорода

-Дністровського лиману Одеської області . Колонія заснована вихідцями з

Мілета наприкінці 6-ст. - початок 5 ст.до н.е. В розвитку Тіри виділяють

два основні періоди : еллінський (від заснування міста до середини першого

століття до нашої ери ) і римський (середина 1 ст.до н.е. - 70-ті роки 4

ст.) , які розділяє гетська навала під проводом Буребісти . Час першого

розвитку починається з 5-го ст.до н.е. і триває до 3-го ст.до н.е. Тіра

карбувала власну монету з кінця 2-го ст.до н.е і до 70-х років 1 ст. до н.е

можливо входила до складу Понтійської держави Мітрідата Євпатора . За

римськогоімператора Доміціана увійшла до складу Нижньої Мезії ; з 2 ст. до н.е в Тірі розміщуються підрозділи 5 Македонського і 11 Клавдієвого

легіонів .

В середині 3 ст.н.е Тіра виходить із провінції Нижня Мезія, й

римський гарнізон залишає місто . Тоді воно зазнає руйнування готами .

Населення Тіри займалося посередницькою торгівлею , сільським

господарством , скотоводсвом , міншою мірою - ремеслами . Тіра мала

сільську округу . Тут виращували зерно , ловили рибу , випасали худобу .

Розкопками знайдено залишки житлових кварталів 6-го ст. до н.е. та

оборонних споруд кінця 4-го ст. до н.е.

Борисфеніда ( від грецької назви Дніпра - Борисфен )

Грецьке поселення на півострові ( нині острів ) Березань , найраніша

в Північному Причорномор'ї айпокія , заснована грецькими переселенцями у

другій половині 7-го ст. до н.е. . На певній стадії свого розвитку це

поселення було полісом , який згодом був перенесений до поселення, що

одержало назву Ольвія . В 1 половині 6-го ст. до н.е. на берегах

Березанського лиману виникають численні невеликі поселення, котрі

становили сільську округу Борисфеніди . Остання існує й у 5 ст. до н.е., а

з кінця 4 ст. до н.е. життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується

лише в 1 ст. н.е.

Починаючи з останньої чверті 7 ст. до н.е. Борисфеніда входила до

складу Ольвійської держави й загинула разом з Ольвією. Площа населення, що зберіглася , становить близько 10 га . Місто в окремих своїх районах мало прямокутне планування. Розкопанно залишки апсидального храму, некрополь 5 ст. до н.е. Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідки грецького посуду.

Ольвія

Ольвія – давньогрецькою мовою означає - "щаслива". Розташована на

правому березі Південнобузького лиману . Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді неправильного трикутника . Єдиної точки зору на дату заснування Ольвії до цих пір нема . Більшість істориків схиляється до заснування Олвії на рубежі 7-6 ст.до н.е. чи в першій половині 6 ст. до

н.е. вихідцями з району Мілета і проіснувала до середини 3 ст.

Топографічно Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої , Терасної

та Нижньої. Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. На етапі розквіту наприкінці 4-3 ст. до н.е Ольвія займала територію площею близько 55 га , численість її мешканців становила близько 20 тисяч.

В історії міста й держави простежуються два великі періоди.

Перший охоплює час від заснування тут колонії до середини 1 ст. до

н.е. Забудована в другій половині 4 ст. до н.е. однокамерними землянками та

напівземлянками, в 5 ст. до н.е. Ольвія набуває звичайного для

старогрецького міста вигляду . В 5 ст. до н.е в ній, за Геродотом, уже

існували укріплення та палац Скіфського царя Скіла.

Житлові споруди Ольвії - звичайно одноповерхові з підвалами.

Відкрито залишки агори ( площі , навколо якої зосереджувалися торгові ряди, будинки суду , магістратур). Виявленно священні ділянки.

Деякий час Ольвія входила до фінського морського союзу. Мала

розвинуті торгівельні та культурні зв'язки, мала свої гроші - спочатку це

були литі "дельфінчики ", трохи пізніше аси, а з середини 5 ст. до н.е.

карбує звичайні для античного світу монети.

Економічну базу поліса становило сільське господарство, розвивалися

ремесла й торгівля.

В період з останньої третини 4 по середину 3 ст. до н.е. Ольвійська

держава досягла найвищого економічного піднесення. Виник новий тип

сільських поселень у вигляді колективних садиб. Проте з кінця 3 ст. до

н.е. починається поступовий занепад. У 2 ст. до н.е. Ольвія опиняється

під протекторатом царя Малої Скіфії Скілура. З кінця 2 ст. до н.е. по 70

роки 1ст. до н.е. перебувала під владою Мітрідата 6 Євпатора - царя

Понтійської держави. Після цих подій місто остаточно занепало й було

добите гето-дакійськими племенами.

Наприкінці 1 ст. до н.е. починається поступове відродження Ольвії,

що стає початком другого періоду, що проходить під знаком римських

впливів.У цей час територія городища скоротилася майже втроє його

забудова була скупченою і бідною.

Близько середини 1 ст. до н.е. Ольвія потрапляє в залежність від

скіфських або сарматських царів, проте незабаром звільняється.

В середині 2 ст. до н.е. місто увійшло до складу Нижньої Мезії.

2 ст. - перша половина 3 ст. н.е. стали періодом найвищого розвитку

Ольвії римської доби. В 40-і й потім 70-ті роки 3 ст. н.е. Ольвія зазнає

навал готів. Життя в місті остаточно завмирає не пізніше другої четверті

4 ст. н.е.

Некрополь Ольвії займає